Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Львівської області від 27 червня 2017 року у складі колегії суддів Павлишина О. Ф., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дідусь ОСОБА_4, після смерті якого відкрилась спадщина до складу якої увійшли земельні ділянки загальною площею 2,4123 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Корчівської сільської ради та житлового будинку АДРЕСА_1 .

Зазначала, що на спадкове майно ОСОБА_4 склав заповіт на користь неї та її тітки ОСОБА_2 Спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 в межах встановлено строку для прийняття спадщини не подала заяву у нотаріальну контору про прийняття спадщини, оскільки не претендує на спадкове майно та відмовляється від нього на користь позивачки.

Вказувала, що строк для прийняття спадщини нею пропущено з поважних причин, оскільки вважала, що наявність заповіту дає можливість прийняти спадщину у будь-який час.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила визначити їй додатковий строк тривалістю один місяць для подання заяви про прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_4 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 05 квітня 2012 року у складі судді Ніткевич А. В. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визначено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини спадкодавця ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, терміном 1 (один) місяць з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зазначена позивачем причина пропуску строку для подання заяви прийняття спадщини є поважною, а саме незнання порядку прийняття спадщини та вважає, що їй слід визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини тривалістю один місяць з дня набрання рішенням законної сили.

Додатково районний суд послався на частину четверту статті 174 ЦК України, де зазначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

У березні 2017 року особою, яка не брала участі у справі, ОСОБА_3, подано апеляційну скаргу на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 05 квітня 2012 року.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 27 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 05 квітня 2012 року скасовано.

Ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позов ОСОБА_1 було подано до неналежного відповідача - ОСОБА_2, а не до спадкоємців, які прийняли спадщину, або територіальної громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, що є порушенням положень статті 1272 ЦК України.

При цьому апеляційний суд вказав, що оскільки судом розглянуто справу з порушенням норм процесуального права, не залучено до участі в розгляді справи спадкоємця - ОСОБА_5, який проживав зі спадкодавцем на час його смерті, а апеляційний суд відповідно до положень ЦПК (1618-15) України не наділений повноваженнями щодо залучення до участі в розгляді справи правонаступника ОСОБА_5 - ОСОБА_3, як відповідачки на стадії апеляційного розгляду та ухвалення рішення по суті позовних вимог, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення Апеляційного суду Львівської області від 27 червня 2017 року скасувати та залишити в силі рішення Сокальського районного суду Львівської області від 05 квітня 2012 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду апеляційної інстанції є незаконним та таким, що ухвалено помилково.

В обгрунтування касаційної скарги зазначає, що ще за час свого життя спадкодавець ОСОБА_4 склав заповіт, відповідно до якого все належне йому на час смерті майно заповів в рівних частках їй та ОСОБА_2 Вказує, що син спадкодавця, ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщини не приймав та на оформлення спадкових прав не претендував. Рішення районного суду оскаржила дружина ОСОБА_6, яка претендує на спадщину після смерті свого чоловіка та вважає, що вона повинна успадкувати спірний будинок.

Посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення апеляційний суд застосував положення статті 1272 ЦК України та з процесуальних причин скасував рішення районного суду у зв`язку з тим, що до розгляду справи не було залучено ОСОБА_5

Вважає твердження апеляційного суду безпідставними, оскільки ОСОБА_5 спадщини після смерті батька не приймав. З ним фактично не проживав, в управління спадковим майном не вступив. Заповіт, складений його батьком не оскаржував.

Додатково зазначає, що ОСОБА_3 знала про рішення Сокальського районного суду Львівської області від 05 квітня 2012 року ще у листопаді 2013 року, проте з порушенням строків, передбачених статтею 294 ЦПК України 2004 року, апеляційну скаргу на вказане рішення подала у березні 2017 року.

Ураховуючи наведене вважає, що у апеляційного суду не було підстав для поновлення строків на апеляційне оскарження рішення першої інстанції.

Доводи особи, яка подала відзив (заперечення) на касаційну скаргу

У серпні 2017 року ОСОБА_3 подала заперечення на касаційну скаргу, у якому зазначила, що Сокальський районний суд Львівської області майже через 4 роки після смерті спадкодавця визначив ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини згідно із заповітом ОСОБА_4, який оскаржується у суді.

Вказує, що оскаржуване рішення є законним, обгрунтованим та не підлягає скасуванню.

Посилається на те, що поважних причин, які б перешкоджали ОСОБА_1 подати у передбачений законом строк заяву про прийняття спадщини, не було, а юридична необізнаність, з якої виходив суд при ухваленні судового рішення про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, не є поважною причиною для ухвалення рішення про визначення такого додаткового строку.

При цьому звертає увагу на те, що позов ОСОБА_1 заявлено до неналежного позивача, оскільки спадкоємець за законом ОСОБА_5 до участі у справі залучений не був.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1220 ЦК України передбачено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадщина. Відповідно до заповіту від 05 грудня 2005 року ОСОБА_4 все своє майно заповів дочці ОСОБА_2 та внучці ОСОБА_1

Оскільки ОСОБА_1 пропустила передбачений ЦК України (435-15) 6-місячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, у березні 2012 року вона звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини. Позов було задоволено та надано ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини.

Скасовуючи рішення районного суду апеляційний суд правильно зазначив, що враховуючи положення статті 1272 ЦК України, належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину, або територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Оскільки ОСОБА_5 на час смерті спадкодавця проживав з ним, що підтверджується документами, які знаходяться у матеріалах справи, тому на нього не поширюються вимоги частини першої статті 1270 ЦК України про необхідність звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у шестимісячний строк з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до положень частини третьої статті 1268 ЦК України він вважається таким, що прийняв спадщину.

Отож, суд першої інстанції не встановив та не з`ясував наявність інших спадкоємців, чиї права можуть бути порушені прийнятим рішенням та не звернув увагу на те, що позов заявлено до неналежного відповідача, оскільки ОСОБА_2 не прийняла спадщини.

Вирішуючи питання щодо визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначала про те, що встановлений частиною першою статті 1270 ЦК строк для звернення із заявою про прийняття спадщини вона пропустила з поважних причин, оскільки після смерті ОСОБА_4, будучи юридично необізнаною особою, вона не знала про необхідність подання заяви про прийняття спадщини.

Суд першої інстанції, не звернув уваги на те, що відсутність у позивача необхідних юридичних знань не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. Оскільки ОСОБА_1 не доведені поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини, які давали б підстави для надання додаткового строку для прийняття спадщини понад установлений законом шестимісячний строк, висновки районного суду не відповідають положенням статті 1272 ЦК, тому з ними погодитися неможливо.

Суд критично ставиться до доводів заявника про пропуск ОСОБА_3 строків на подання апеляційної скарги, оскільки вона участі у справі не приймала, а відповідно до матеріалів справи копія рішення Сокальського районного суду Львівської області від 05 квітня 2012 року на поштову адресу її чоловіка не направлялася.

Отже, суд апеляційної інстанції перевірив рішення Сокальського районного суду Львівської області від 05 квітня 2012 року та встановив порушення спадкових майнових прав іншого спадкоємця ОСОБА_5, який прийняв спадщину в порядку, визначеному частиною третьою статті 1268 ЦК України, тобто шляхом спільного проживання разом із спадкодавцем до дня його смерті. Вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що винесене з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов правильного висновку про необхідність його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Інших доводів щодо незаконності та необґрунтованості рішень судів попередніх інстанцій касаційна скарга не містить.

Відповідно до положень частини третьої статті 12 та частин першої статті 81 ЦПК України 2004 року, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції надав неправильну оцінку поданим доказам, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.