Постанова

Іменем України

04 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 1915/1814/2012

провадження № 61-25300св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт", на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 15 березня 2017 року в складі судді Дзюбича В. Л. та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 04 жовтня 2017 року в складі колегії суддів: Хоми М. В., Костіва О. З., Сташківа Б. І.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2012 року публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі -

ПАТ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" (далі -

ТОВ "ФК "Укрфінстандарт"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 02 лютого 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк") та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11114482000, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 30 000,00 євро, строком до 01 лютого 2014 року, зі сплатою 10 % річних. У подальшому між сторонами укладались додаткові угоди до указаного договору № 1 та № 2, якими змінювалися строки сплати відсотків за кредитним договором та термін повернення кредиту, а також погоджено новий графік погашення кредиту шляхом щомісячних ануїтетних платежів у розмірі 450 євро. У наслідок неналежного виконання ОСОБА_1 зобов`язання станом на 05 жовтня 2012 року виникла заборгованість у розмірі 33 500,47 євро, що еквівалентно 346 787,93 грн, яка складалася із: заборгованості за кредитом - 20 464,99 евро (211 848,13 грн); заборгованості за відсотками - 11 124,81 євро (115 161,07 грн); пені за несвоєчасну сплату заборгованості за кредитом - 727,49 євро (7 530,77 грн); пені за несвоєчасну сплату відсотків - 1 183,18 євро (12 247,96 грн).

Ураховуючи викладене, ПАТ "УкрСиббанк", правонаступником якого є

ТОВ "ФК "Укрфінстандарт" просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 02 лютого 2007 року № 11114482000 у розмірі 33 500,47 євро (346 787,93 грн).

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 15 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 04 жовтня 2017 року, позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 02 лютого 2007 року № 11114482000 та простроченими відсотками за користування кредитом у розмірі 22 111,49 євро.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що відповідачем належним чином не виконувалось кредитне зобов`язання, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню у судовому порядку із врахуванням висновку судово-економічної експертизи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2017 року ПАТ "УкрСиббанк", правонаступником якого є

ТОВ "ФК "Укрфінстандарт", подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що встановлення банком з 12 березня 2008 року нової системи нарахування відсотків за користування кредитом на прострочену суму основного боргу не відповідає умовам договору, є необґрунтованими та такими що не ґрунтуються на умовах кредитного договору. Зокрема, відповідно до пунктів 9.1, 9.2 кредитного договору сторонами було погоджено, що у разі порушення боржником кредитного зобов`язання, банк може збільшити розмір процентної ставки про що зобов`язаний не пізніше ніж за 14 календарних днів до дня такої зміни повідомити позичальника. Станом на 31 березня 2008 року у відповідача виникла заборгованість, у зв`язку із чим 22 лютого 2008 року банком на адресу ОСОБА_1 було направлено повідомлення про затвердження нової системи нарахування відсотків за користування кредитом та прострочення платежу за таким договором, відповідно до якої з 12 березня 2008 року на прострочену суму основного боргу будуть нараховуватися підвищені проценти у розмірі збільшеної вдвічі від діючої процентної ставки. Тому, заявник вважав, що банком було правомірно здійснено нарахування відповідно до нової схеми розрахунку. Також посилався на те, що про збільшення процентної ставки позичальник теж була належним чином повідомлена, а тому вважав, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено надані докази у їх сукупності та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного суду від 04 лютого 2019 року дану справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом установлено, що 02 лютого 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк", яке змінило своє найменування на ПАТ "УкрСиббанк" та правонаступником якого є

ТОВ "ФК "Укрфінстандарт" та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11114482000, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 30 000,00 євро, що еквівалентно 197 253,00 грн за курсом Національного Банку України на день укладення договору для придбання автомобіля, строком до 01 лютого 2014 року, зі сплатою 10 % річних.

30 січня 2009 року між банком та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до вказаного кредитного договору щодо зміни умов кредитного договору при реструктуризації, відповідно до умов якої сторони домовились про перенесення строків виконання зобов`язань позичальника зі сплати процентів за договором, зокрема, що сплата процентів нарахованих за використання кредитних кошів за період з 01 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року здійснюється позичальником у період з 01 січня 2014 року по 10 січня 2014 року. Разом з тим визначено, що позичальник зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі у термін не пізніше

01 лютого 2016 року.

Також 30 січня 2009 року між тими ж сторонами було укладено додаткову угоду

№ 2 до кредитного договору щодо зміни схеми погашення кредиту, відповідно до умов якої передбачено, що розмір ануїтетного платежу складає 450,00 євро. День сплати ануїтетного платежу 28 число кожного календарного місяця строку кредитування. Нарахування процентів за договором здійснюється щомісяця у два етапи за методом "30/360". Погашення кредиту здійснюється у терміни, встановлені графіком погашення (Додаток № 1 до договору).

У зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх кредитних зобов`язань, станом на 05 жовтня 2012 року виникла заборгованість у розмірі 33 500,47 доларів США (346 787,93 грн) із яких: заборгованість за кредитом - 20 464,99 євро

(211 848,13 грн); заборгованість за відсотками - 11 124,81 євро (115 161,07 грн); пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 727,49 євро (7 530,77 грн); пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками за користування кредитом - 1 183,18 євро (12 247,96 грн).

Встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 липня 2013 року відмовлено у задоволенні позовних вимог

ОСОБА_1 про визнання недійсними додаткових угод від 30 січня 2009 року № 1 та № 2 до договору про надання споживчого кредиту від 02 лютого 2007 року

№ 11114482000.

Вказаним рішенням суду встановлено, що підписи в графі позичальник у додаткових угодах від 30 січня 2009 року № 1 та № 2 до договору про надання споживчого кредиту від 02 лютого 2007 року № 11114482000 виконано не ОСОБА_1, а іншою особою, що свідчить про те, що ОСОБА_1 не була обізнана зі змістом вищезазначених додаткових угод та відсутні належні та допустимі докази безумовного схвалення їх змісту позичальником, а тому спірні правочини не можна вважати укладеними зі сторони позивача.

Частиною третьою статті 61 ЦПК України 2004 року обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до пункту 7.1 кредитного договору за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх зобов`язань, передбачених договором, зокрема термінів повернення кредиту (всієї його суми або його частини) та/або термінів сплати процентів за кредит та/або комісій, банк має право вимагати від позичальника сплатити банку пеню у наступному порядку, а саме: у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні; у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого(еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті; пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості і розраховується за методом "факт/360", але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування.

Згідно з висновком судово-економічної експертизи від 19 березня 2015 року

№ 958/14-22 заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту від 02 лютого 2007 року № 11114482000, станом на 05 жовтня 2012 року, без врахування положень додаткових угод від 30 січня 2009 року №1 та № 2 до даного кредитного договору становила: 22 111,49 євро, у тому числі 17 363,02 євро - заборгованість за кредитом та 4 748,47 євро - заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом та 6 259,95 грн - пеня у зв`язку із несвоєчасним погашенням заборгованості за процентами за користування кредитом.

Останній платіж щодо повернення кредитних коштів ОСОБА_1 було здійснено

14 грудня 2009 року, а на сплату процентів - 17 березня 2010 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Згідно з вимогами пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 212 ЦПК України 2004 року), з урахуванням встановлених обставин і вимог статей 10, 60 ЦПК України 2004 року, обґрунтовано виходив із доведеності позову ПАТ "УкрСиббанк" та наявності передбачених статтями 526, 611, 1050, 1054 ЦК України підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки ОСОБА_1 не виконувала належним чином взятих на себе за кредитним договором зобов`язань, що призвело до утворення заборгованості, розмір якої було правильно визначено з урахуванням висновку судово-економічної експертизи від 19 березня 2015 року № 958/14-22.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт", залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 15 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області

від 04 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун