розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 липня 2017 року у складі судді Волошиної Н. Л. та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 16 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Єгорової С. М., Дуковського О. Л. та Дьомич Л. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Світловодського міського голови Козярчука Валентина Валентиновича, Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) міста Світловодська, виконавчого комітету Світловодської міської ради, Світловодської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви

В січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом в якому просив: поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу; визнати протиправним та скасувати розпорядження Світловодського міського голови від 03 листопада 2016 року № 450-к "Про погодження відпусток та звільнення ОСОБА_1 " з наступними змінами, внесеними розпорядженням № 510-к від 01 грудня 2016 року, в частині його звільнення із займаної посади директора територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Світловодська; поновити його на роботі та стягнути з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) міста Світловодська на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 грудня 2016 року по день ухвалення рішення суду з урахуванням індексу інфляції.

В обґрунтування позову зазначав, що після обрання Світловодським міським головою Козярчука В. В. на позивача, який працював на посаді директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) міста Світловодська, з боку міськвиконкому чинився постійний тиск, наслідком якого стали перевірки діяльності центру, а також те, що його не відпускали у відпустку. В силу сімейних обставин він вкрай потребував відпустки, тому під примусом вимушений був написати заяву про надання йому відпустки з наступним звільненням за згодою сторін, хоча і не бажав звільнятися. 03 листопада 2016 року міський голова видав розпорядження про його звільнення з 01 грудня 2016 року на підставі частини 1 статті 36 КЗпП України, без узгодження з ним дати звільнення. 14 та 28 листопада 2016 року він подавав заяви про те, що не надає згоди на звільнення, однак був звільнений з займаної посади в той час, коли перебував на лікарняному. Вказує, що його звільнили незаконно також через те, що міський голова всупереч вимогам пункту 10 Типового положення про територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1417 від 29 грудня 2009 року (1417-2009-п) , не погодив питання звільнення з Управлінням праці та соціального захисту населення Кіровоградської обласної державної адміністрації. Крім того, вважає розпорядження про його звільнення незаконним як таке, що видане з порушенням вимог статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування" щодо обов`язковості актів і законних вимог органів та посадових осіб місцевого самоврядування, оскільки всупереч рішенню виконавчого комітету Світловодської міської ради № 1059 від 17 вересня 1998 року "Про порядок призначення керівників державних підприємств, установ та організацій, їх заступників та головних бухгалтерів", не погоджене з виконавчим комітетом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 липня 2017 року в задоволенні позову було відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позову місцевий суд виходив з того, що трудовий договір з позивачем припинено правомірно. Згода власника підприємства на задоволення волевиявлення позивача про розірвання трудового договору за згодою сторін реалізована шляхом видання ним розпорядження про звільнення від 03 листопада 2016 року і додаткового підтвердження взаємної домовленості закон не вимагає, а реалізована домовленість після 03 листопада 2016 року могла би бути анульована виключно за взаємною згодою обох сторін. Проте згоди роботодавця на анулювання досягнутої домовленості про звільнення за згодою сторін немає, а одностороннє бажання позивача на це не може бути підставою для поновлення на роботі.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 16 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було відхилено, рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 липня 2017 року залишено без змін.

Приймаючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції погодився із висновками, до яких дійшов суд першої інстанції та зазначав, що звільнення позивача відбувалось за угодою сторін відповідно до пункту 1 частини 1 статті 36 КЗпП України, тому порядок та правила звільнення працівників на підставі статті 38 КЗпП України, про порушення яких зазначав позивач, не можуть застосовуватись при вирішенні даного спору. А інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 16 серпня 2017 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач під примусом вимушений був написати заяву про надання йому відпустки з наступним звільненням за згодою сторін, хоча і не бажав звільнятися. Приводом для звільнення були не результати аудиту, а погрози про звільнення за прогули. 03 листопада 2016 року міський голова видав розпорядження про його звільнення з 01 грудня 2016 року на підставі частини 1 статті 36 КЗпП України, без узгодження з ним дати звільнення. 14 та 28 листопада 2016 року він подавав заяви про те, що не надає згоди на звільнення, однак був звільнений з займаної посади в той час, коли перебував на лікарняному, що теж є незаконним. Вказує, що його звільнили відбулося з порушенням норм законодавства без пропозиції управління соціального захисту населення погодженої з департаментом соціального захисту населення обласної державної адміністрації.

Крім того заявник вказував на ту обставину, що представник Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) визнала позовні вимоги в повному об`ємі, однак у рішеннях судів попередніх інстанції про це не зазначено, натомість зазначено позиція третьої особи, яка проти задоволення позову заперечувала.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

Представник Світловодського міського голови Козярчука В . В. - Данилевська Л. І. у поданих запереченнях на касаційну скаргу просила у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги та те, що судами попередніх інстанцій при ухваленні рішення було дотримано вимоги норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до ГПК України (1798-12) , ЦПК України (1618-15) , КАС України (2747-15) та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

22 травня 2018 року справу № 401/30/17-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 13 лютого 2013 року ОСОБА_1 був призначений директором Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) міста Світловодська.

02 листопада 2016 року позивач звернувся з письмовою заявою до Світловодського міського голови Козярчука В. В. та просив погодити йому невикористану щорічну відпустку з 07 листопада 2016 року з наступним звільненням за згодою сторін.

03 листопада 2016 року на підставі вказаної заяви міський голова видав розпорядження № 450-к "Про погодження відпусток та звільнення ОСОБА_1 ", яким погодив надання ОСОБА_1 основної та додаткової відпусток з 07 листопада по 01 грудня 2016 року та прийняв рішення про звільнення його з посади з 01 грудня 2016 року за частиною 1 статті 36 КЗпП України за угодою сторін, у зв`язку з чим вважати датою звільнення останній день відпустки.

14 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся до міського голови з заявою, у якій просив анулювати другу частину заяви від 02 листопада 2016 року, а саме звільнення за угодою сторін.

Листом від 23 листопада 2016 року секретар міської ради Сап`янов Ю. повідомив ОСОБА_1, що домовленість між працівником і роботодавцем щодо припинення трудового договору досягнута, і підстав для її анулювання немає.

28 листопада 2016 року позивач повторно звернувся до міського голови з повідомленням про відсутність з його боку домовленості на звільнення за угодою сторін.

Листом від 01 грудня 2016 року міський голова повідомив ОСОБА_1 про його звільнення та необхідність отримати трудову книжку.

За результатами перевірки Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) міста Світловодська встановлено фінансові порушення на суму 175 330 грн через неналежне виконання своїх посадових обов`язків директором терцентру ОСОБА_1 та головним бухгалтером ОСОБА_6, що підтверджується інформацією відділу внутрішнього аудиту і контролю від 17 жовтня 2016 року.

Згідно акту від 02 листопада 2016 року, складеного заступником міського голови з гуманітарних питань І. Щербиною та начальником відділу внутрішнього аудиту і контролю Н. Тертишніковою, ОСОБА_1 відмовився надати письмове пояснення по фактам виявлених за результатами перевірки порушень, мотивуючи тим, що він звільняється з посади директора.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін.

У випадку, коли працівник вимагає достроково розірвати укладений з ним трудовий договір, а роботодавець не заперечує щодо припинення з цим працівником трудових відносин, такий договір може бути припинено за угодою сторін згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України. Слід зазначити, що законодавством не встановлено відповідного порядку чи строків припинення трудового договору за угодою сторін, у зв`язку з чим вони визначаються працівником і власником або уповноваженим ним органом у кожному конкретному випадку.

Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, але пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу.

Таким чином, передбачена пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України угода сторін є самостійною підставою припинення трудового договору, яка відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника та з ініціативи власника підприємств, установ, організації або уповноваженого ним органу тим, що в цьому разі потрібне спільне волевиявлення сторін, спрямоване на припинення трудових відносин в обумовлений строк і саме з цих підстав.

При домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Посилання в касаційній скарзі на те, що заяву про звільнення за угодою сторін було підписано ОСОБА_1 під тиском керівництва, є безпідставними з огляду на таке.

Одним із визначальних засад цивільного судочинства є змагальність сторін.

Відповідно до частини третьої статті 10, частини першої статті 60 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій), які розкривають зміст зазначеного принципу судочинства та обов`язку доказування, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, процесуальний закон покладає обов`язок доказування на сторони, а суд, відповідно до частини четвертої статті 10 цього Кодексу, сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи та роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, а також наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій та сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Підписавши заяву про надання відпустки з наступним звільнення, позивач фактично висловив своє волевиявлення на розірвання трудового договору, а тому такі доводи ґрунтуються виключно на припущеннях позивача. При цьому свій підпис ОСОБА_1 не оспорював.

У пункті 8 постанови Пленум Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) судам роз`яснено, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом першим статті 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Посилання позивача на звільнення його з роботи під час тимчасової непрацездатності, безпідставні, так як ОСОБА_1 звільнено за його ж заявою, за згодою сторін, унаслідок чого трудовим законодавством таке звільнення не заборонено.

Колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що відсутня обоюдна згода відповідача, як роботодавця, та позивача, як працівника, на анулювання угоди про звільнення, унаслідок чого позивача було вірно звільнено з роботи за згодою сторін, а направлення останнім заяви про анулювання угоди щодо припинення з ним трудових відносин, таких обставин не спростовує.

Верховний Суд доходить висновку, що відмовляючи у задоволенні позову суду попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, про те, що в даному випадку відбулося звільнення позивача на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП, а тому доводи касаційної скарги про порушення порядку звільнення передбачене Положенням про територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Світловодська є необґрунтованими, адже приписи пункту 10 згаданого положення до даних правовідносин не застосовуються.

Колегія суддів зазначає також, що доводи касаційної скарги про те, що представник Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) визнала позовні вимоги в повному об`ємі, однак у рішеннях судів попередніх інстанції про це не зазначено, натомість зазначено позиція третьої особи, яка проти задоволення позову заперечувала не заслуговують на увагу, адже це не вплинуло на вірне по суті рішення суду першої інстанції, крім того інші відповідачі позов не визнавали, а тому підстави для задоволення позовних вимог лише на підставі визнання позову одного із представників відповідача відсутні.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (стаття 212 ЦПК України 2004 року), встановивши, що позивачем не надано доказів щодо застосування до нього тиску, та урахувавши, що позивачем написано заяву власноручно, копію розпорядження ним отримано як і проведено з ним розрахунок при звільненні, дійшов обґрунтованого висновку про те, що при звільненні позивача відповідачем було дотримано вимоги трудового законодавства, а тому відсутні підстави для визнання розпорядження протиправним та скасування його, поновлення позивача на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з одних лише формальних підстав.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд зазначає, що тексти апеляційної та касаційної скарг майже ідентичні, докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Крім того Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судді:	І. В. Литвиненко

	В. С. Висоцька

	І. М. Фаловська