Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" та публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (далі - ПАТ "Брокбізнесбанк") про визнання іпотеки припиненою, виключення відомостей з Державного реєстру іпотек.

Позов мотивований тим, що 18 грудня 2007 року між нею та АТ "Брокбізнесбанк", правонаступником якого є ПАТ "Брокбізнесбанк", було укладено кредитний договір № 3941/1, відповідно до умов якого вона отримала кредит у сумі 30 000,00 дол. США на строк до 17 грудня 2017 року.

Цього ж дня на забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між сторонами укладено іпотечний договір, відповідно до якого передано в іпотеку трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Позивач зазначає, що борг за кредитним договором станом на 24 червня 2014 року нею був погашений повністю, що підтверджується довідкою №725/045ІФ від 24 червня 2014 року, виданою ПАТ "Брокбізнесбанк", проте відповідач в добровільному порядку відмовився зняти обтяження із предмета іпотеки у зв`язку із припиненням дії кредитного договору та виконанням зобов`язання достроково і в повному обсязі. На її неодноразові звернення до відповідачів із заявами про зняття заборони із заставного майна вона позитивної відповіді не отримала, а тому змушена звернутися до суду з даним позовом.

З урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати припиненим іпотечний договір, укладений 18 грудня 2007 року між АТ "Брокбізнесбанк" та нею, посвідчений приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Вірстюком Т. та зареєстрований в реєстрі за № 5468; виключити з Державного реєстру іпотек запис за № 6254784 про обтяження іпотекою трьохкімнатної квартири, що знаходиться в АДРЕСА_1 ; зняти заборону на відчуження вказаної квартири в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 24 липня 2017 року позовні вимоги задоволено. Визнано припиненою іпотеку за іпотечним договором, укладеним 18 грудня 2007 року між АТ "Брокбізнесбанк" та ОСОБА_1, посвідченим приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Вірстюком Т. В. 18 грудня 2007 року, зареєстрованим в реєстрі за № 5468, у зв`язку з припиненням зобов`язання. Виключено в Державному реєстрі іпотек запис за № 6254784 (про обтяження іпотекою трьохкімнатної квартири на АДРЕСА_1, який було внесено у зв`язку з укладенням та посвідченням 18 грудня 2007 року іпотечного договору, зареєстрованого в реєстрі за №5468 приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Вірстюком Т. В.) шляхом припинення іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.Знято заборону на відчуження трьохкімнатної квартири, що знаходиться по АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1, накладену 18 грудня 2007 приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Вірстюком Т. В. у зв`язку з укладенням та посвідченням іпотечного договору в Єдиному реєстрі заборон за № 6254615, шляхом припинення обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що забезпечене договором іпотеки зобов`язання за кредитним договором є виконаним, а тому зобов`язання за договором іпотеки, як похідне від кредитного договору, є припиненим. Крім того, банк в межах встановленого строку позовної давності не звертався до позивача з вимогами про стягнення пені, комісії чи штрафів.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2017 року апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Брокбізнесбанк" задоволено, рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 24 липня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що у керуючого Івано-Франківським РВ АТ "Брокбізнесбанк" ОСОБА_2 були відсутні належні повноваження для підписання довідки № 725/045 ІФ від 24 червня 2014 року, а тому вона не є належним і допустимим доказом підтвердження факту погашення ОСОБА_1 заборгованості в повному обсязі на підставах, встановлених договором.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що з 03 березня 2014 року від імені АТ "Брокбізнесбанк" мала право діяти виключно уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а тому у керуючого Івано-Франківським РВ АТ "Брокбізнесбанк" не було повноважень для підписання довідки № 725/045 ІФ від 24 червня 2014 року. Після наказу № 247 про призупинення всіх повноважень органів управління та органів контролю АТ "Брокбізнесбанк", регіональні відділення продовжували працювати, а керуючий РВ АТ "Брокбізнесбанк" не відноситься ні до органів управління, ні до органів контролю, а є лише працівником банку, який і надалі продовжував виконувати свої службові обов`язки та мав повноваження для видачі довідки.

Відзив до суду касаційної інстанції не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу № 348/462/17 з Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області. Зупинено виконання рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_1 судових витрат до закінчення касаційного провадження.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 18 грудня 2007 року між АТ "Брокбізнесбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3941/1, згідно умовами якого остання отримала кредитні кошти на споживчі цілі в сумі 30 000,00 дол. США строком до 17 грудня 2017 року, зі сплатою за користування кредитом 13,5 % річних.

Цього ж дня на забезпечення виконання основного зобов`язання між ОСОБА_1 та АТ "Брокбізнесбанк" укладено іпотечний договір, відповідно до якого нею передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .

Пунктами 2.4, 9.4 кредитного договору визначено, що моментом (днем) повернення кредиту вважається день зарахування на відповідні рахунки банку суми кредиту, процентів, комісії та неустойки, визначених цим договором. Договір діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

Згідно з пунктами 6.2.1, 10.3 іпотечного договору, договір діє до повного виконання позичальником основного зобов`язання за кредитним договором. Іпотека припиняється з підстав, передбачених чинним законодавством України, зокрема, у разі припинення дії кредитного договору.

У зв`язку з укладенням іпотечного договору від 18 грудня 2007 року до Державного реєстру іпотек внесено реєстраційний запис за № 6254784 та до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено реєстраційний запис за № 6254615.

Із довідки за вих. № 725/045ІФ від 24 червня 2014 року, виданої керуючим Івано-Франківським регіональним відділенням АТ "Брокбізнесбанк", вбачається, що станом на 24 червня 2014 року заборгованість за кредитним договором від 18 грудня 2007 року погашена повністю.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов`язання, а саме: зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами статей 3, 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавствомпорядку.

Звертаючись до суду з цим позовом про визнання іпотеки припиненою, ОСОБА_1 посилалася на те, що нею в повному обсязі виконано зобов`язання за кредитним договором, що підтверджується довідкою № 725/045ІФ від 24 червня 2014 року, виданою керуючим Івано-Франківським РВ АТ "Брокбізнесбанк"ОСОБА_2 .

З матеріалів справи вбачається, що на підставі постанови Правління Національного банку України № 107 від 28 лютого 2014 року "Про віднесення АТ "Брокбізнесбанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 9 від 28 лютого 2014 року щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ "Брокбізнесбанк".

Рішеннями виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 42 від 03 червня 2014 року, № 45 від 11 червня 2014 року, № 103 від 21 травня 2015 року, № 896 від 02 червня 2016 року продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ "Брокбізнесбанк" по 10 червня 2018 року включно.

03 березня 2014 року Тимчасовою адміністрацією АТ "Брокбізнесбанк" було прийнято Наказ № 247 про призупинення всіх повноважень органів управління та органів контролю АТ "Брокбізнесбанк", виконання повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_3 та Наказ № 257, яким з 03 березня 2014 року скасовано дію всіх довіреностей, виданих АТ "Брокбізнесбанк".

Верховний Суд погоджується з установленими обставинами справи та посиланням апеляційного суду на те, що вказана довідка підписана особою, яка під час дії тимчасової адміністрації у банку не мала повноважень підписувати такий документ, так як з 03 березня 2014 року уповноваженою особою Фонду була скасована довіреність, на підставі якої ОСОБА_2, як керуючий Івано-Франківським РВ АТ "Брокбізнесбанк", здійснював вказані повноваження.

Єдиною повноважною особою від імені ПАТ "Брокбізнесбанк" у період з 03 березня 2014 року по 02 червня 2014 року був уповноважений Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Куренний О. В.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2018 року у справі № 592/6019/17.

Таким чином, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду, що довідка № 725/045 ІФ від 24 червня 2014 року не є належним і допустимим доказом підтвердження факту погашення в повному обсязі на підставах, встановлених договором, заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ "Брокбізнесбанк" за кредитним договором №3941/1 від 18 грудня 2007 року.

Крім того, заперечуючи проти задоволення позову, банк посилався на те, що станом на 27 березня 2017 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за вказаним вище кредитним договором в гривневому еквіваленті складає 185 340 грн 78 коп., з яких: 59 618 грн 64 коп. - пеня/неустойка за прострочення сплати кредиту; 306 грн 29 коп. - пеня/неустойка за прострочення сплати процентів; 6 623 грн 72 коп. - 3% річних (згідно статті 625 ЦК України) за неправомірне користування чужими грошовими коштами (заборгованість по кредиту); 34 грн 36 коп. - 3% річних (згідно статті 625 ЦК України) за неправомірне користування чужими грошовими коштами (заборгованість по несплачених процентах); 65 411 грн 43 коп. - неустойка за невиконання пункту 4.2.6 та 4.2.7 кредитного договору (неподання до банку документів про страхування предмету застави та сплату страхових сум); 40 586 грн 54 коп. - штраф за порушення вимог пункту 4.2 іпотечного договору; 12 759 грн 80 коп. - штраф за порушення вимог пункту 5.3 іпотечного договору.

З огляду на вказане вище у сукупності, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову та визнання іпотеки припиненою.

Доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення апеляційного суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Судове рішення апеляційного суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Частиною третьою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанцій у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ураховуючи, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2017 року зупинено виконання рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_1 судових витрат до закінчення касаційного розгляду, касаційне провадження у справі закінчено, тому виконання вказаного судового рішення підлягає поновленню.

Судді:	В. С. Жданова
	В. М. Ігнатенко
	В. О. Кузнєцов