розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 липня 2017 року у складі судді Рудюка О. Д. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 26 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Журби С. О., Коцюрби О. П.,

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

Гром І. Л. звернувся у червні 2017 року до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, обґрунтовуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його тітка - ОСОБА_2, після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй спадкове майно. У зв`язку з тим, що інших спадкоємців за законом та за заповітом після смерті тітки не залишилось, позивач на початку 2017 року звернувся до Вишгородської державної нотаріальної контори Київської області з заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом.

У встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 позивач до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звертався, оскільки в цей період позивач не міг цього зробити, так як важко хворів та перебував на лікуванні з 07 по 13 березня 2016 року.

ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса та отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з пропущенням строку та не підтвердженням родинних зв`язків зі спадкодавцем.

Таким чином, позивач вважав, що пропустив строк подання заяви про прийняття спадщини на спадкове майно з поважних причин.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 26 липня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В обґрунтування ухваленого рішення, суд першої інстанції зазначив, що спадкоємець, свідомо знаючи про існування відкриття спадщини, за відсутності будь-яких перешкод, не вчиняв дії з прийняття спадщини протягом шести місяців з моменту її відкриття, а звернувся до нотаріуса задовго після спливу строку, передбаченого законом для подання заяви про прийняття спадщини.

Зазначена позивачем причина пропуску строку для прийняття спадщини, на переконання суду першої інстанції, не може бути визнана поважною, оскільки саме по собі перебування на лікуванні терміном сім днів без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку. Приймаючи до уваги, що позивачем не доведено, що строк для прийняття спадщини пропущено з поважної причини, позовні вимоги є безпідставними та не підлягали задоволенню.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 26 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення суду першої інстанції - залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що факт перебування позивача на лікуванні з 07 по 13 березня 2016 року не доводить існування поважних, об`єктивних та непереборних обставин, які зумовили пропуск ним строку для прийняття спадщини, протягом всього шестимісячного строку для прийняття спадщини, або щонайменше протягом переважної частини такого шестимісячного строку. За таких обставин, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, ухвалюючи рішення у справі, правильно встановив обставини справи, визначив відповідно до них правовідносини та прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову через його необґрунтованість, ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, статей 1270, 1272 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України (435-15) ), статей 10, 11, 58- 60, 212- 215 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ), з наданням належної оцінки доказів у справі.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся засобами поштового зв`язку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 26 жовтня 2017 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення повністю та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що дійсно несвоєчасно звернувся до нотаріуса, але він не зміг цього зробити, так як важко хворів та перебував на лікуванні з 07 по 13 березня 2016 року, що підтверджувалось відповідною медичною довідкою, посилається на норми законодавства щодо строків для прийняття спадщини, поважності їх пропуску. Вважав, що відповідно до статей 57- 60 ЦПК України ним подано належний та допустимий доказ поважності пропуску строку (медична довідка про хворобу, а.с. 5). Додатковою підставою пропуску строку слугувало те, що його рідна тітка - ОСОБА_3 (сестра спадкодавця), яка мала в силу більш тісного споріднення зі спадкодавцем пріоритет для звернення за спадщиною перед позивачем, тільки на початку 2017 року повідомила його, що їй відмовлено у видачі свідоцтва, і що він може звертатися за оформленням спадщини.

Також вважав, що судами грубо порушено норми процесуального права, зокрема судом апеляційної інстанції не з`ясовано суттєвих обставин - помилково чи ні було направлено нотаріусом до суду повідомлення, що спадщина після смерті спадкодавця вже прийнята іншими особами, і деякі сторінки справи "перенумеровані".

Від інших учасників справи не надходило заперечень на касаційну скаргу ОСОБА_1

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із Вишгородського районного суду Київської області, встановлено особам, які беруть участь у справі, строк для подачі заперечень на касаційну скаргу.

У статті 388 ЦПК України, в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК (1618-15) України справа передана до Верховного Суду.

У червні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену цивільну справу передано Верховному Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року провадження № 61-32788ск18 призначено судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Позиція Верховного Суду

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судамивстановлено, що 15 вересня 2011 року ОСОБА_2, за життя, уклала спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Шостак В. Я. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла (факт смерті підтверджується копією свідоцтва про смерть від 12 вересня 2015 року № 891/94 та копією актового запису про смерть № 215 від 12 вересня 2015 року), унаслідок чого відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1, та земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_2.

Сестра спадкодавця - ОСОБА_3 18 вересня 2015 року звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а 30 вересня 2016 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2

До Вишгородської районної державної нотаріальної контори Київської області 21 вересня 2015 року звернувся ОСОБА_4 із заявою про вжиття заходів щодо охорони майна спадкодавця, посилаючись на укладення із ОСОБА_2 в 2011 році спадкового договору, за яким він набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Окрім цього, в строк, передбачений статтею 1270 ЦК України, як встановлено державним нотаріусом, подана заява про прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_2

Однак, матеріали спадкової справи не містять будь-яких даних про видачу названим заявникам правовстановлюючих документів на спадкове майно.

При цьому, ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса 28 квітня 2017 року із заявою про видачу свідоцтва про право власності на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2

Того ж дня, державний нотаріус Вишгородської районної державної нотаріальної контори Київської області Пушняк М. О. роз`яснила ОСОБА_1, що ним подано заяву з порушенням статті 1270 ЦК України, тобто після закінчення шестимісячного терміну, встановленого законодавством для подання заяви про прийняття спадщини.

Крім цього, державним нотаріусом зазначено, що заявником не підтверджено родинних стосунків із спадкодавцем, так як вона народилася із прізвищем ОСОБА_2, однак в шлюб із ОСОБА_7 вступила вже із прізвищем ОСОБА_2, та не надано свідоцтво про народження батька заявника. А тому заявнику запропоновано надати необхідні документи, в тому числі правовстановлюючі, на спадкове майно.

У зв`язку із цим, ОСОБА_1 звернувся 13 червня 2017 року із позовом до Вишгородського районного суду Київської області про визначення йому додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця - ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, терміном три місяці з дня вступу рішення у законну силу.

На підтвердження пропущеного строку позивачем було надано лише довідку Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1", відповідно до якої ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні та був непрацездатним з 07 по 13 березня 2016 року (а.с. 5).

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною другою статті 1220 ЦК України встановлено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За правилами статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

' 'p' Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" (v0007700-08) (у пункті 24) з метою забезпечення однакового застосування законодавства про спадкування роз`яснив, що визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

У листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" (v-753740-13) аналогічно зазначено, що при вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов`язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким правильно погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено пропущення строку для прийняття спадщини з поважних причин, і відповідно позовні вимоги є безпідставними. Факт перебування ОСОБА_1 на лікуванні з 07 по 13 березня 2016 року не доводить існування поважних, об`єктивних та непереборних обставин, які зумовили пропуск ним строку для прийняття спадщини, протягом всього шестимісячного строку для прийняття спадщини, або щонайменше протягом переважної частини такого шестимісячного строку.

Поважними причинами для пропущення пропуску строку для прийняття спадщини можуть бути тривала хвороба, перебування спадкоємця тривалий час за межами України, відбування покарання в місцях позбавлення волі, перебування на строковій військовій службі в Збройних Силах України тощо (про що також зазначено у пункті 2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" (v-753740-13) ).

Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що посилання ОСОБА_1 на те, що він не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця у встановлений шестимісячний строк у зв`язку з тим, що перебував на лікуванні з 07 по 13 березня 2016 року не спростовують висновків суду першої інстанції про необґрунтованість заявлених вимог, оскільки поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення відповідних дій, а названі позивачем - до таких не відносяться. Якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Окрім цього, апеляційний суд справедливо звернув увагу, що заявник перебував на амбулаторному, а не на стаціонарному лікуванні, внаслідок чого останній міг звернутися до нотаріуса із відповідною заявою про прийняття спадщини.

Таким чином, посилання скаржника норми статей ЦК України (435-15) щодо спадщини і на належний та допустимий доказ поважності пропуску строку - медичну довідку (а.с. 5) спростовуються недотриманням ним вимог статей 1269, 1270, 1272 ЦК України та фактичними обставинами справи.

Посилання скаржника на грубе порушення судами норм процесуального права, підтвердженням чого є повідомлення в матеріалах спадкової справи про те, що спадщина після смерті спадкодавця "вже прийнята іншими особами" (а.с. 25), що на переконання скаржника належить до суттєвих обставин та не було з`ясовано судами, спростовується тим, що зазначена відповідь за підписом завідувача Вишгородської районної державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції Київської області від 24 вересня 2015 року адресована іншій особі - ОСОБА_4 (у відповідь на його заяву про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна) та не стосується суті позовних вимог. Додатково про хронологічне наповнення спадкової справи надано пояснення у листі за підписом завідувача Вишгородської районної державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції Київської області від 23 жовтня 2016 року № 991/01-16, надісланому на електронну адресу апеляційного суду, що міститься в матеріалах справи (а.с. 84).

Зазначене скаржником порушення судами норм процесуального права, яке полягає в тому, що деякі сторінки справи були "перенумеровані", поясняється окремою (додатковою) нумерацією спадкової справи № 460/2015 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, наданою Вишгородською районною державною нотаріальною конторою Головного територіального управління юстиції Київської області на виконання ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі від 15 червня 2017 року, що жодним чином не вплинуло на цілісність справи в цілому та не є підставою для спростування висновків судів.

Зазначення судом апеляційної інстанції, що позивач не надав до суду і доказів на підтвердження своїх родинних стосунків із спадкодавцем, на чому наполягала нотаріус при зверненні ОСОБА_1 . із заявою про прийняття спадщини, не може свідчити про порушення судом норм процесуального права, як зазначає скаржник, оскільки стосується з`ясування фактичних обставин справи (існують розбіжності в написанні прізвищ членів родини спадкодавця та позивача), та не позбавляє права скаржника звернутися до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в передбаченому ЦПК України (1618-15) порядку.

Зазначення судом апеляційної інстанції, що додатковою підставою для відмови у задоволенні позову по справі є необхідність захисту законних прав та інтересів ОСОБА_5, як спадкоємця померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, оскільки залучення її у справі в апеляційній інстанції чиним цивільно-процесуальним законодавством не передбачено, не може слугувати підставою для скасування ухвали апеляційного суду, оскільки всупереч зазначеного скаржником - не є порушенням норм процесуального права та свідчить лише про врахування інтересів інших спадкоємців, що входять до кола спадкових правовідносин.

Інші доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Судді:	І. Ю. Гулейков

	О. В. Ступак

	Г. І. Усик