розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 листопада 2018 року у складі судді Майбоженко А. М. та постанову Київського апеляційного суду від 28 березня 2019 року у складі колегії суддів: Іванченка М. М., Желепи О. В., Рубан С. М.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.

В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 посилався на те, що протягом 4 років 2 місяців 12 днів він зазнав кримінального переслідування у межах розслідування кримінальної справи № 20-3943, порушеної відносно нього за ознаками організації фіктивного підприємництва, тобто створення суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками в його діях складу злочину, передбаченого частиною третьою статті 27, частиною другою статті 205 КК України. У зазначений період його позбавлено волі, застосовано неправомірні обмеження розпорядження належною йому власністю, проведено ряд незаконних слідчих дій, внаслідок чого йому завдано моральної шкоди. Кримінальне провадження відносно нього закрито у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача за рахунок державного бюджету на його користь 2 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 14 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з держави в особі Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 2 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди, 15 000 грн витрат, пов`язаних з проведенням психологічної експертизи.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимоги про відшкодування позивачу за рахунок Держави моральної шкоди у розмірі 2 000 000 грн, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та суду при притягненні позивача до кримінальної відповідальності у 2011-2015 роках є обґрунтованими та доведеними. Розмір шкоди відповідає обсягу моральних втрат, завданих ОСОБА_1 .При визначенні розміру завданої моральної шкоди суд застосував принцип верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості, врахував характер та обсяг страждань позивача, тривалість та тяжкість змін у його життєвих та суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 28 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах держави в особі Державної казначейської служби України задоволено частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва ухваленого 14 листопада 2018 року скасовано.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з держави в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди, розмір витрат, пов`язаних з проведенням психологічної експертизи зменшено з 15 000 грн до 3 750 грн.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов ОСОБА_1, виходив із того, що районний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди. Проте, визначаючи його розмір суд помилково прийняв, як підставу визначення такого розміру, лише висновок експерта від 02 липня 2018 року № 2547.

З моменту порушення відносно ОСОБА_1 кримінальної справи та до моменту її закриття у зв`язку з відсутністю події злочину (з 22 червня 2011 року по 3 вересня 2015 року) минуло 4 роки 2 місяці 12 днів, тому згідно із Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянином незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (266/94-ВР) мінімальний розмір завданої моральної шкоди становить 187 639,20 грн.

Таким чином, врахувавши характер правопорушення, тривалість та глибину моральних страждань, які зазнав позивач, оскільки змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя, підтвердження своєї невинуватості у вчиненні злочину та відновлення ділової репутації, принцип розумності та справедливості, стягнув на відшкодування моральної шкоди 500 000 грн. При цьому зазначив, що такий розмір моральної шкоди не призводить до збагачення потерпілої особи, а є лише частковим відновленням попереднього стану, пов`язаним з тривалим кримінальним провадженням та компенсацією моральних страждань.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, у якій Державної казначейської служби України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог скасувати і відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позов подано виключно до Державної казначейської служби України, хоча остання не в змозі скористатися усіма процесуальними правами, наданими відповідачу, тому що згідно з функціональними обов`язками не є учасником спірних правовідносин та кримінального провадження, не володіє будь-якими фактичними даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того, пунктом 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) передбачено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), топоряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Проте суд першої інстанції у порушення вимог пункту 2 частини шостої статті 130 ЦПК України 2004 року не вирішив питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, а апеляційний суд на вказані порушення закону уваги не звернув.

Зазначену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 202/6457/16-ц, провадження № 61-26176св18 та інших.

Також Велика Палата Верховного Суду усправі № 910/23967/16, провадження № 12-110гс18,дійшла висновку, що у таких категоріях справ відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади, у цій справі це Державна фіскальна служба України та Державна казначейська служба України, яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 11 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Витребувано з Оболонського районного суду м. Києва цивільну справу № 756/10595/17.

Клопотання Державної казначейської служби України про зупинення виконання судових рішень задоволено.

Зупинено виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 березня 2019 рокудо закінчення касаційного провадження.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив касаційну скаргу

У липні 2019 року представник позивача - ОСОБА_2, подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, надав належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга Державної казначейської служби України підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові ухвалені з порушенням норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для їх скасування.

Статтею 56 Конституції України закріплено право особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Стаття 1176 ЦК України визначає, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Частина друга цієї статті встановлює, що право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

У частині шостій цієї статті передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до частини сьомої статті 1176 ЦК України зазначається, що порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

У пункті 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) судам роз`яснено, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі статті 56 Конституції України судам слід мати на увазі, то при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевою самоврядування.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Державної казначейської служби України і саме за такого суб`єктного складу учасників справи відкрито провадження у справі. При цьому Державна казначейська служба України не була учасником кримінального провадження і будь-яких обставин справи пояснити не може.

Проте Державна казначейська служба України відповідно до законодавства є органом, який здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень, тому може бути відповідачем поряд із відповідним державним органом.

Відповідно до статті 33 ЦПК України 2004 року суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Згідно зі статтею 119 ЦПК України 2004 року позивач формулює позовні вимоги і зобов`язаний зазначити належний склад відповідачів у позові, а суд згідно із вимогами пункту 2 частини шостої статті 130 ЦПК України 2004 року - уточнити склад осіб, які беруть участь у справі.

Аналогічно вказані ситуації врегульовано у статтях 51, 175, 197 ЦПК України.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Посилання у відзиві на касаційну скаргу Державної казначейської служби Українина правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду усправі № 687/533/17, провадження № 61-44287св18, є безпідставним, оскільки у зазначеній справі, крім Державної казначейської служби України, в якості третьої особи залучено й прокуратуру Хмельницької області.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Згідно з частиною четвертою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 березня 2019 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог процесуального права та за належного суб`єктного складу, дослідити і належним чином оцінити подані сторонами докази, з наведенням відповідних обґрунтувань, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400, 401, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 березня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.