розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2015 року у складі судді Зосименко С. Г., рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2017 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Свистунової О. В., Красвітної Т. П.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) (далі - ЦПК України (1618-15) ) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акцент Банк" (далі - ПАТ "Акцент Банк"), ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави.

Позовна заява мотивована тим, що між ЗАТ КБ "Приватбанк" правонаступником, якого є ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладено договір від 29 червня 2006 року, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 27 538 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,56 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 28 червня 2013 року.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між банком та ОСОБА_1 було укладено договір застави рухомого майна, предметом якого є автомобіль "PEUGEOT", рік випуску 2006, реєстраційний номер: НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 . Крім того, між ПАТ КБ "Приватбанк" та ПАТ "Акцент Банк" 20 жовтня 2010 року було укладено договір поруки, згідно з яким розмір відповідальності поручителя ПАТ "Акцент Банк" перед кредитором обмежується сумою у розмірі 10 000 грн.

ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користуванням кредитними коштами відсотків у встановлені кредитним договором терміни, у зв`язку з чим станом на 18 березня 2013 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 65 130,69 дол. США, що еквівалентно 520 589,61 грн, яка у добровільному порядку погашена не була.

На підставі викладеного ПАТ КБ "Приватбанк" просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 29 червня 2006 року в сумі 65 130,69 дол. США, вилучити та передати в заклад (володіння) шляхом опису предмет застави, звернути стягнення на предмет застави, а саме: автомобіль "PEUGEOT", рік випуску 2006, реєстраційний номер: НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ "Приватбанк" з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, із зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ "Приватбанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача витрати на юридичну допомогу у розмірі 3 200 грн та судові витрати по справі; стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 і ПАТ "Акцент Банк" суму 10 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2015 року позов задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 29 червня 2006 року витребувано у ОСОБА_1 та передано в заклад банку шляхом опису та звернуто стягнення на предмет застави: автомобіль "PEUGEOT", рік випуску 2006, реєстраційний номер: НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом продажу вказаного транспортного засобу ПАТ КБ "Приватбанк" з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, із зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ "Приватбанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ПАТ "Акцент Банк" на користь ПАТ КБ "Приватбанк" суму заборгованості за кредитним договором від 29 червня 2006 року у розмірі 10 000 грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Додатковим рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2016 року доповнено резолютивну частину рішення місцевого суду.

Вказано в другому абзаці резолютивної частини рішення: В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 29 червня 2006 року в сумі 65 130,69 дол. США, що відповідно до курсу НБУ складає 520 589,61 грн, яка складається з наступного: 23 623,05 дол. США - заборгованість за кредитом; 18 238,95 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 167,10 дол. США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 20 101,59 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором витребувано у ОСОБА_1 та передано в заклад банку шляхом опису та звернуто стягнення на предмет застави: автомобіль PEUGEOT, рік випуску 2006, реєстраційний номер: НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом продажу вказаного транспортного засобу ПАТ КБ "Приватбанк" з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, із зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ "Приватбанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач має заборгованість за кредитним договором, доказів повного погашення зобов`язання не надав, зокрема, судове рішення щодо стягнення заборгованості з боржника коштів не виконане, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості по поверненню кредиту є обґрунтованими.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2017 року рішення і додаткове рішення місцевого суду в частині задоволення позовних вимог змінено, зазначено складову заборгованості у вигляді пені за кредитним договором від 29 червня 2006 року у сумі - 160 611,17 грн замість 20 101,59 дол. США. Зазначено початкову вартість предмета застави у розмірі 152 990 грн.

Рішення місцевого суду в частині стягнення солідарно з ОСОБА_1, ПАТ "Акцент Банк" на користь ПАТ КБ "Приватбанк" суми заборгованості за кредитним договором від 29 червня 2006 року у розмірі 10 000 грн та в частині стягнення з ПАТ "Акцент Банк" на користь позивача судового збору у розмірі 243,60 грн скасовано.

Провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк" до ПАТ "Акцент Банк" закрито.

В іншій частині рішення місцевого суду та додаткове рішення суду залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що пеня, яка є складовою заборгованості за кредитним договором має бути визначена в гривні та її розмір, згідно з курсом валют на час звернення банку до суду з вказаними позовними вимогами, у зв`язку із цим зміни в цій частині рішення місцевого суду.

При цьому, закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк" до ПАТ "Акцент Банк", апеляційний суд виходив з того, що не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. Тому, з урахуванням правового висновку викладеному в постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-745цс15, повідомив ПАТ КБ "Приватбанк", що розгляд його позовних вимог до ПАТ "Акцент Банк" віднесено до юрисдикції господарських судів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували всі фактичні обставини, що мають значення для справи, не дослідили і не надали належної правової оцінки доказам у справі.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" просить касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити та залишити без змін оскаржувані рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2015 року і рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2017 року.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

13 червня 2019 року справу передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 29 червня 2006 року між ЗАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "Приватбанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 27 538 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,56 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 28 червня 2013 року.

У забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором між сторонами укладено договір застави рухомого майна від 29 червня 2006 року, відповідно до якого ОСОБА_1 надано в заставу банка рухоме майно: автомобіль PEUGEOT, модель 407, рік випуску 2006, реєстраційний номер: НОМЕР_1, що належить йому на праві власності.

20 жовтня 2010 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ПАТ "Акцент Банк" у забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором від 29 червня 2006 року укладено договір поруки № 167, згідно з яким розмір відповідальності склав 10 000 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору утворилася заборгованість, яка згідно з розрахунком заборгованості, наданого ПАТ КБ "Приватбанк" станом на 18 березня 2013 року становить 65 130,69 дол. США, з яких: 23 623,05 дол. США - заборгованість за кредитом, 18 238,95 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом, 3 167,10 дол. США - заборгованість з комісії за користування кредитом, 20 101,59 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, заставою.

Застава є способом забезпечення зобов`язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 1 Закону України "Про заставу" та стаття 572 ЦК України).

Відповідно до частини першої та другої статті 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно із частиною першою статті 589 ЦК України в разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

У відповідності до частини першої статті 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання в порядку, встановленому цим Законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші, майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, або цінні папери; 5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Умови укладеного між сторонами договору є обов`язковими для його сторін та їх правонаступників.

Судами установлено, що ПАТ КБ "Приватбанк", звертаючись до суду з цим позовом до ОСОБА_1 просило звернути стягнення на заставне майно (автомобіль) шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ "Приватбанк" з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 29 червня 2006 року.

У пункті 24 договору застави від 29 червня 2006 року сторони погодили, що заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у випадку порушення заставодавцем будь-якого із зобов`язань, передбачених кредитним договором та/або договором застави. При цьому договір застави містить застереження про позасудове задоволення вимог заставодержателя як шляхом набуття заставодержателем предмета застави у власність, так і шляхом продажу заставодержателем предмету застави третій особі.

Отже, звернення стягнення на предмет застави шляхом продажу обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження з укладенням договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання є позасудовим способом звернення стягнення на заставне майно, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

До такого висновку Верховний Суд приходить, оскільки застереження в договорі про задоволення вимог заставодавцем шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.

Вказана позиція узгоджується із позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19).

Ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд на вказане уваги не звернули.

Судами не застосовано вищенаведені норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на вказане Верховний Суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних ПАТ КБ "Приватбанк" про звернення стягнення на предмет застави шляхом продажу вказаного автомобіля шляхом продажу вказаного транспортного засобу банком з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем в рахунок погашення боргових зобов`язань боржника перед банком, оскільки такий спосіб звернення стягнення на заставне майно сторони договору застави визначили як позасудовий, що відповідає положенням статті 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

З огляду на викладене в задоволенні позову ПАТ КБ "Приватбанк" слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно із підпунктами "б", "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням касаційної скарги ОСОБА_1, який відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги, та ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, судові витрати за подання апеляційної і касаційної скарг ОСОБА_1 слід компенсувати за рахунок ПАТ КБ "Приватбанк", шляхом стягнення з позивача в дохід держави 7 914,30 грн (3441 грн х 110 % + 3441 грн х 120 %).