Постанова

Іменем України

28 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 333/5390/15-ц

провадження № 61-14629св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",

відповідачі -ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 березня 2016 року у складі судді Фунжий О. А. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 26 січня 2017 року у складі колегії суддів: Бєлки В. Ю., Онищенко Е. А., Воробйової І. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

На обґрунтування позовних вимог зазначило, що 06 серпня 2008 року між ВАТ "Сведбанк" та відповідачем ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 0710/0808/55-034, за яким банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 25 000,00 доларів США зі сплатою 12,5% річних в строк до 06 серпня 2015 року.

З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за цим кредитним договором іпотекодавець ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на підставі Договору іпотеки № 0710/0808/55-034-Z-1 від 06 серпня 2008 року передали банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .

14 серпня 2013 року між ПАТ "Омега Банк", який є правонаступником ПАТ "Сведбанк", та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким перший відступив другому права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, у тому числі за Кредитним договором № 0710/0808/55-034 та Договором іпотеки № 0710/0808/55-034-Z-1.

Відповідач ОСОБА_1 свої обов`язки за кредитним договором не виконує, в зв`язку з чим станом на 13 липня 2015 року у відповідача виникла заборгованість на суму 425 076,43 грн, яка складається з наступного: 380 195,75 грн - заборгованість за кредитом, 40 330,71 грн - заборгованість за відсотками, 4 323,84 грн - заборгованість по пені, 226,13 грн - 3 % від простроченої заборгованості по відсотках.

Просило суд в рахунок виконання основаного зобов`язання щодо оплати заборгованості в розмірі 425 076,43 грн за договором про надання споживчого кредиту, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на праві приватної спільної сумісної власності, шляхом визнання права власності на нього за ПАТ "Дельта банк"; визнати за ПАТ "Дельта Банк" право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 березня 2016 року у задоволенні позовних вимог ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що допущене боржником порушення основного зобов`язання не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Заявляючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитом шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки тільки тому, що був порушений графік погашення кредиту, банк не міг не розуміти, що, формально маючи право на пред`явлення такої вимоги, він не дотримується балансу інтересів - власного і свого контрагента. Такими вимогами банк ставить останнього в край невигідні умови. Пред`явивши такий позов, банк допустився зловживань свого права. Крім того, позивач ані на момент надсилання відповідачеві листа-вимоги від 20 квітня 2015 року, ані на час розгляду справи в суді першої інстанції вартість квартири, що є предметом іпотеки, не визначив.

Не погодившись з цим рішенням, ПАТ "Дельта Банк" подало до суду апеляційну скаргу.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 26 січня 2017 року апеляційне провадження відносно ОСОБА_1 закрито. Апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" відхилено, рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 березня 2016 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що допущене боржником порушення основного зобов`язання не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Не дотримано балансу інтересів сторін у договорі, такими позовними вимогами банк ставить останнього в край невигідні умови.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У березні 2017 рокуПАТ "Дельта Банк" подало до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу нарішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 26 січня 2017 року.

У касаційній скарзі ПАТ "Дельта Банк" посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ПАТ "Дельта Банк" задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції ухвалили рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 липня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

06 червня 2019 року вказана справа передана судді-доповідачу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 06 серпня 2008 року між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0710/0808/55-034, за яким банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 25 000,00 доларів США зі сплатою 12,50% річних в строк до 06 серпня 2015 року.

Договором про внесення змін та доповнень від 18 березня 2009 року № 1 до кредитного договору № 0710/0808/55-034 від 06 серпня 2008 року внесено зміни, згідно яких, починаючи з 10 жовтня 2009 року позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів за період користування кредитом, нарахованих відповідно до пункту 3.2 цього договору, шляхом здійснення фіксованих платежів у сумі 472,64 доларів США.

Договором про внесення змін та доповнень від 1 жовтня 2009 року № 2 до кредитного договору внесено зміни, якими встановлено, що позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі: 12,5% річних за період від дати укладання цього договору до 01 жовтня 2009 року включно; 7% річних за період користування кредитом з 02 жовтня 2009 року до 09 вересня 2010 року; 10% річних за період користування кредитом з 10 вересня 2010 року до 09 вересня 2011 року; 18,38 % річних за період користування кредитом з 10 вересня 2011 року до 06 серпня 2015 року.

Договором про внесення змін та доповнень від 30 січня 2012 року № 2 до кредитного договору внесено зміни, якими сторони узгодили підвищення відсоткової ставки в розмірі 18,38 % річних за період користування кредитом з 31 січня 2012 року до 06 серпня 2015 року.

Договором про внесення змін та доповнень від 24 липня 2012 року № 3 до кредитного договору внесено зміни, якими встановлено, що розмір простроченої заборгованості за кредитом на дату укладення цього договору складає 20 518,67 доларів США, строкова заборгованість по процентах відсутня; строк користування кредитом встановлено до 06 серпня 2020 року включно; позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі: 18,38 % річних за період користування кредитом з дати укладення цього договору до 24 липня 2012 року; 10,00 % річних за період користування кредитом з 25 липня 2012 року до 09 травня 2014 року; 11,90 % річних за період користування кредитом з 10 травня 2014 року до 09 травня 2015 року; 28,25 % річних за період користування кредитом з 10 квітня 2015 року до 06 серпня 2020 року.

06 серпня 2008 року між ВАТ "Сведбанк" та відповідачами ОСОБА_1, ОСОБА_2 з метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за цим кредитним договором укладено іпотечний договір № 0710/0808/55-034-Z-1, за яким іпотекодавці ОСОБА_1 і ОСОБА_2 передали банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, заставною вартістю 429 168,90 грн.

Підпунктом 12.3.1 іпотечного договору № 0710/0808/55-034-Z-1 встановлено застереження про задоволення вимог іпотекодержателя та зазначено, що задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Договором про внесення змін та доповнень від 24 липня 2012 року № 1 до іпотечного договору № 0710/0808/55-034-Z-1 від 06 серпня 2008 року, внесено зміни, згідно яким, іпотечним договором № 0710/0808/55-034-Z-1 забезпечується повернення позичальником іпотекодержателю кредиту в сумі 20 518,67 доларів США в строк до 06 серпня 2020 року; заставна вартість предмета іпотеки встановлена в розмірі 390 058,40 грн, що за курсом Національного банку України на день укладення договору становить 48 800 доларів США.

14 серпня 2013 року між ПАТ "Омега Банк", який є правонаступником ВАТ "Сведбанк", та ПАТ "Дельта Банк" у відповідності до статей 512- 514, 516- 518 ЦК України укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким перший відступив другому права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, у тому числі за кредитним договором № 0710/0808/55-034 та іпотечним договором № 0710/0808/55-034-Z-1.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, станом на 13 липня 2015 року за відповідачем ОСОБА_1 рахується заборгованість за кредитом в розмірі 19 187,68 доларів США, та 4 549,97 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, прийшов до висновку, що підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність банку відсутні у зв`язку із тим, що допущене боржником порушення основного зобов`язання не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

З такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна з наступних підстав.

За змістом частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

Відповідно до статті 575 ЦК України, статей 1, 2 Закону України "Про іпотеку" іпотека є окремим видом застави, яка полягає у забезпеченні виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У статті 12 Закону України "Про іпотеку" вказано, що в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 33 цього Закону передбачає, що вразі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Згідно пункту 11 іпотечного договору № 0710/0808/55-034-Z-1, укладеного 06 серпня 2008 року між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1, іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем основного зобов`язання повністю або частково, у тому числі якщо іпотекодавець не поверне іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежів, штрафи, що передбачені та/або випливають з основного зобов`язання, а також в інших випадках, передбачених основним зобов`язанням та цим договором, у тому числі - у випадку одноразового прострочення основного зобов`язання (як основного боргу так і процентів за ним). При настанні зазначених випадків іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов`язання та зобов`язань, передбачених цим договором, у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

20 квітня 2015 року ПАТ "Дельта Банк" було надіслано відповідачам листи-вимоги, де вказано, що у разі незадоволення даного листа-вимоги банк буде вимушений захищати свої майнові права шляхом позасудового врегулювання або зверненням до суду з вимогою про примусове стягнення боргу на загальну суму заборгованості за кредитним договором.

Вимоги ПАТ "Дельта Банк" відповідачами виконані не були.

Згідно вимог частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Таким чином, ПАТ "Дельта Банк" у зв`язку з неналежним виконанням боржником зобов`язань за кредитним договором № 0710/0808/55-034 ПАТ "Дельта Банк", скористувавшись передбаченою частиною другою статті 1050 ЦК України можливістю вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, і звернулося до суду з позовом до відповідачів та просило в рахунок виконання зобов`язання щодо оплати заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 425 076,43 грн звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за ПАТ "Дельта банк".

При цьому, враховуючи, що заставна вартість предмета іпотеки складала 390 058,40 грн, а розмір боргу - 425 076,43 грн, суди першої та апеляційної інстанції дійшли до неправильного висновку, що був порушений баланс інтересів та не було співмірності інтересів сторін у справі.

Разом із тим підпунктом 12.3.1 іпотечного договору № 0710/0808/55-034-Z-1 встановлено застереження про задоволення вимог іпотекодавця та визначено, що задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Згідно зі статтею 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Таким чином, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" є способом позасудового врегулювання спору, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду, а реєстрація права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі відповідного застереження у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання за ним права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб врегулювання спору, який сторони встановили самостійно у договорі.

З урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті приписів статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем.

Аналогічний правовий висновок зроблений і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц.

При таких обставинах встановлено, що позивач не дотримався процедури набуття ним права власності на предмет іпотеки, яка чітко визначена в іпотечному договорі та у статті 37 Закону України "Про іпотеку", що є підставою для відмови у позові.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Устименко проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нелюбін проти Російської Федерації"), які з огляду на положення статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, а не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох поглядів на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Разом із тим Верховний Суд зауважує, що Апеляційний суд Запорізької області своєю ухвалою від 26 січня 2017 року правомірно закрив апеляційне провадження відносно ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після нього, є ОСОБА_2 - співвідповідач у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частинами першою, третьою статті 412 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Керуючись статтею 412 ЦПК України, Верховний Суд доходить до висновку про необхідність змінити судові рішення у мотивувальних частинах, виклавши їх у редакції цієї постанови.

Разом із тим Верховний Суд погоджується з викладеними у резолютивній частині оскаржуваних рішень висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову.

Наведені в касаційній скарзі доводи не впливають на висновки судів у незміненій частині.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити частково.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 26 січня 2017 року змінити у мотивувальних частинах, виклавши їх у редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 26 січня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

В. П. Курило