Постанова

Іменем України

28 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 640/18686/14-ц

провадження № 61-23243св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова в складі судді Попрас В. О. від 04 липня 2016 року та рішення апеляційного суду Харківської області в складі колегії суддів: Гуцал Л. В., Піддубного Р. М., Пилипчук Н. П. від 19 грудня 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку і надвірних будівель.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що вона та її рідний брат ОСОБА_2 є співвласниками домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та було отримано ними у спадщину після смерті матері. Кожному із них належить по Ѕ частині цього домоволодіння. Після відкриття спадщини вони з братом добровільно визначили порядок користування житловим будинком та надвірними будівлями. Так у її фактичне користування перейшли житлові приміщення: кімната 1-2 площею 17 кв.м та кухня 1-1 площею 8,2 кв.м, а також надвірні будівлі - сараї літ. "Д" і літ. "Г", льох літ. "Б", а у фактичне користування ОСОБА_2 - житлові приміщення: кімната 11,7 кв.м., кухня 9,1 кв.м., та надвірні будівлі - сарай літ. "Е", сарай літ. "Ж"; інші надвірні будівлі залишились у спільному користуванні. На теперішній час між співвласниками склалися неприязні стосунки та виникають суперечки з приводу користування спірним домоволодінням. Зважаючи на викладене, після уточнення позовних вимог за наслідками проведення судової експертизи, просила суд провести реальний поділ спірного домоволодіння, відповідно до першого варіанту поділу, що відображений у висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 13117/2388/3026 від 20 березня 2015 року.

ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про збільшення його частки у праві спільної часткової власності та встановлення порядку користування домоволодінням.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 04 липня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено. Поділено між сторонами спірний житловий будинок з надвірними будівлями та: виділено у власність ОСОБА_1 на належну їй Ѕ частку житлового будинку літ. "А-1" з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 : кухню 1-1 площею 8,2 кв.м., житлову кімнату 1-2 площею 17,6 кв.м., та надвірні споруди: тамбур літ. "а", ганок літ. "а-1", літню кухню літ. "Е", Ѕ частину воріт № 3, Ѕ частину огорожі № 10, хвіртку № 6; виділено у власність ОСОБА_2 на належну йому Ѕ частку житлового будинку літ. "А-1" з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 : кухню 1-3 площею 9,1 квм., житлову кімнату 1-4 площею 11,7 кв.м., та надвірні споруди: сарай літ. "Г", незаглиблений погріб літ. "Д", гараж літ. "Ж", Ѕ частину воріт № 3, Ѕ частину огорожі № 10 ; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 453 грн у зв`язку з поділом між співвласниками житлового будинку з надвірними будівлями. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, надавши оцінку першому варіанту розподілу, на якому наполягав позивач, дійшов висновку про доцільність розподілу саме за цим варіантом, оскільки він відповідає ідеальним часткам співвласників, фактичному користуванню ними спірною нерухомістю та забезпечує максимальну ізоляцію співвласників один від одного.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 19 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 липня 2016 року змінено. Другий, третій та четвертий абзаци резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції. Провести реальний поділ будинку і надвірних будівель, які находяться за адресою: АДРЕСА_1 по першому варіанту судової будівельно-технічної експертизи та земельно-технічної експертизи № 13177/2388/3026 від 20 березня 2015 року. Виділено співвласнику ОСОБА_1 на належну їй Ѕ частку житлового будинку літ. "А-1" з надвірними будівлями: кухню 1-1 площею 8,2 кв.м., житлову кімнату 1-2 площею 17,6 кв.м., тамбур літ. "а", ганок літ. "а-1", літню кухню літ. "Е", Ѕ частину воріт № 3, хвіртку № 6, Ѕ частину огорожі № 10. Виділено співвласнику ОСОБА_2 на належну йому Ѕ частку житлового будинку літ. "А-1" з надвірними будівлями: кухню 1-3 площею 9,1 кв.м., житлову кімнату 1-4 площею 11,7 кв.м., незаглиблений погріб літ. "Д", сарай літ. "Г", гараж літ. "Ж", Ѕ частину воріт № 3, Ѕ частину огорожі № 10. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 254 грн у зв`язку з поділом між співвласниками житлового будинку з надвірними будівлями. Для здійснення запропонованого варіанту розподілу необхідно виконати наступні переобладнання в житловому будинку: - у зовнішній стіні приміщення 1-3 демонтувати віконний блок, віконний проріз розширити, встановити дверний блок з віконним блоком та добудувати тамбур глибиною не менше 1,5 м або засклену веранду; у перегородках між приміщеннями 1-1 та 1-4, 1-2 та 1-4 демонтувати дверні блоки, прорізи закласти; - у перегородці між приміщеннями 1-1 та 1-2 улаштувати дверний проріз, встановити дверний блок; улаштувати самостійні мережі електропостачання, газопостачання та опалення для кожної з квартир; розподіл горищного приміщення роботи по лінії розподілу житлового будинку без зведення перегородки, з улаштуванням окремих лазів на горище. Переобладнання виконувати за проектом, розробленим організацією, яка має ліцензію на виконання даного виду робіт. Проект підлягає погодженню з установами згідно з чинним законодавством. Переобладнання необхідно виконувати відповідно до вимог ДБН А.31-5-2009 "Організація" Будівельного виробництва" на підставі будівельного паспорту. Обов`язок по переобладнанню у виділених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 приміщеннях покласти на кожного з них відповідно. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд приймаючи власне рішення фактично погодився з висновком місцевого суду в частині вирішення спору по суті, але вважав за необхідне змінити резолютивну частину судового рішення, оскільки судом першої інстанції не в повній мірі були дотримані вимоги статті 215 ЦПК України 2004 року щодо змісту резолютивної частини рішення. Так, в резолютивній частині місцевий суд зазначив про задоволення позову, проте не навів перелік робіт які необхідно виконати для здійснення обраного варіанту розподілу спірного будинку, не зазначив про необхідність дотримання процедури здійснення такого переобладнання про що йдеться в експертному висновку, та не визначив на кого із сторін слід покласти обов`язок по переобладнанню.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

У січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 липня 2016 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 19 грудня 2016 року, у якій останній посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати зазначені судові рішення в частині вирішення первісних позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що згода органу державної влади на заплановані переобладнання та перепланування при реальному поділі житлового будинку згідно висновку експертизи, та відповідні погодження компетентних органів повинні бути отримані до ухвалення рішення суду, а не після прийняття такого рішення, оскільки така згода є однією з умов для вирішення та задоволення позову.

Судові рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).

Узагальнені доводи заперечення на касаційну скаргу

У березні 2017 року на адресу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від ОСОБА_1 надійшли заперечення на вищезазначену касаційну скаргу, у яких остання просить касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Зазначила про те, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано здійснено поділ житлового будинку і надвірних будівель за варіантом, який відповідає фактичному користуванню співвласниками спільним майном та відповідає ідеальним часткам співвласників, а враховуючи неприязні стосунки, які склалися між сторонами, порушує право позивача на володіння, користування та розпорядження своєю власністю. Посилання відповідача на відсутність необхідних дозволів для проведення переобладнання домоволодіння не відповідає дійсності та не може слугувати для скасування законного та обґрунтованого рішення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 640/18686/14-ц з Київського районного суду м. Харкова. Зупинено виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 липня 2016 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 19 грудня 2016 року до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками (по Ѕ частині кожний) житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно даних технічного паспорта, виданого КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 22 січня 2015 року, домоволодіння складається з: житлового будинку літ. "А-1", тамбуру літ. "а", ганку літ. "а1", літньої кухні літ. "Е", незагибленого льоху літ. "Д", сарая літ. "Г", вбиральні літ. "З", огорожі № 3, 6,8,10, гаражу та літ. "Ж", колодязя № 10.

Право власності на земельну ділянку, на якій розташована спірна нерухомість, не зареєстровано. Земельна ділянка, фактична площа якої складає 1 181 кв.м., знаходиться у спільному користуванні сторін. За інформацією КП "Харківське міське БТІ" та згідно архівного витягу з протоколу № 24 засідання виконкому Харківської райради депутатів трудящих Харківської області від 07 жовтня 1960 року, ця земельна ділянка була виділена ОСОБА_4 (батьку сторін) розміром 1 200 кв.м.

Між сторонами склався певний порядок користування домоволодінням.

У житловому будинку ОСОБА_1 користується: житловою кімнатою 1-2 площею 17 кв.м. та кухнею 1-1 площею 8,2 кв.м., а ОСОБА_2 - житловою кімнатою 11,7 кв.м. та кухнею 9,1 кв.м.

У відповідності з висновками судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 13177/2388/3026 від 20 березня 2015 року, з технічної точки зору можливо поділити спірний будинок з надвірними будівлями в натурі у відповідності до розміру частки кожного із співвласників і запропоновано один варіант такого поділу, а також запропоновано варіант поділу з незначним відступом від ідеальних часток співвласників, за яким першому співвласнику виділяється 504/1000 часток, а другому співвласнику - 496/1000 часток. У зв`язку з тим, що право власності на земельну ділянку на якій розміщена спірна нерухомість не зареєстровано, та в даній технічній документації маються невідповідності по межам, місцю розташування і розмірам будівель, експерт зазначив про неможливість надати варіанти поділу цієї земельної ділянки

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частиною першою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Згідно з частинами другою-третьою статті 358 ЦК України співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майно, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до статті 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Згідно з частиною другою статті 364 ЦК України якщо виділ в натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Статтями 364, 367 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності, в натурі або його поділ з дотриманням вимог статті 183 ЦК України.

За відсутності згоди співвласників про поділ спільного майна таке питання вирішується судом.

Відповідно до статей 183, 367 ЦК України виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" (v0007700-91) судам роз`яснено, що в спорах про поділ будинку в натурі учасниками спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, він проводиться при наявності дозволу на це виконкому місцевої ради (стаття 152 ЖК УРСР). Якщо сторона оспорює рішення виконавчого комітету щодо дозволу на переобладнання та перепланування і воно є необґрунтованим, суд може не погодитись з ним, мотивуючи це в рішенні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 05 вересня 2016 року звернулась з заявою до голови Харківської міської ради про надання дозволу на здійснення переобладнання спірного домоволодіння у відповідності з висновком судової експертизи від 20 березня 2016 року, додавши до заяви експертний висновок та копію технічного паспорту на будинок.

На цю заяву Харківською міською радою - Департаментом містобудування, архітектури та генерального плану, надано відповідь, за змістом якої управління містобудування та архітектури принципово не заперечує проти розподілу домоволодіння за вказаною вище адресою, згідно з висновком судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 13177/2388/3026 від 20 березня 2015 року.

Крім того, ОСОБА_1 надала суду лист Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, за змістом якого Київський РВ у м. Харкові ГУ ДСНС України у Харківській області не заперечує проти розподілу спірного будинку, згідно варіантів вказаних у висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 13177/2388/3026 від 20 березня 2015 року.

За таких обставин доводи відповідача стосовно того, що судами вирішено спір без наявності у матеріалах справи дозволу виконкому та позитивних висновків уповноважених органів про допустимість проведення робіт з переобладнання спірного будинку не заслуговують на увагу.

При цьому експертом було зазначено, що подальші роботи, тобто після виділу часток, щодо забезпечення частин будинку автономними системами інженерного обладнання та встановлення необхідних приладів повинні проводитися кожним із співвласників за власні кошти. Тобто питання облаштування своїх часток інженерними мережами, у тому числі електро-, газо-, водопостачання та виготовлення технічних умов на перепланування вирішується власниками самостійно після поділу будинку та отримання правовстановлюючих документів на свої частки.

Крім того, 05 січня 2017 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2016 року № 1024 "Про внесення змін до Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків" якою скасована вимога щодо необхідності отримання дозволів на переобладнання та реконструкцію житлових приміщень та житлових будинків і гуртожитків.

За таких обставин, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про задоволення вимог ОСОБА_1 про розподіл спірного домоволодіння, обраний позивачем варіант, з яким погодилися і суди, відповідає фактичному користуванню співвласників спільним майном та відповідає ідеальним часткам співвласників.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судами, а також пов`язуються з необхідністю встановлення обставин, які, на думку заявника, встановлені судом неповно і неправильно. Переоцінка доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.

При вирішенні даної справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, вірно застосували закон, що їх регулює, ухвалені судові рішення відповідають критеріям законності і обґрунтованості.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін в частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку і надвірних будівель.

Частиною третьою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанцій у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ураховуючи, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних від 25 січня 2017 року зупинено виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 липня 2016 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 19 грудня 2016 року до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, тому виконання вказаних судових рішень підлягає поновленню.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 липня 2016 року в частині, що не змінена апеляційним судом, та рішення апеляційного суду Харківської області від 19 грудня 2016 року в частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку і надвірних будівель залишити без змін.

Поновити виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 липня 2016 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 19 грудня 2016 року.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.