розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "РІА", ОСОБА_3, третя особа - Козятинська районна міжколгоспна будівельна ПМК-9 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди

за касаційною скаргою ОСОБА_5, яка підписана представником ОСОБА_6, на постанову Вінницького апеляційного суду від 14 березня 2019 року у складі колегії суддів: Якименко М. М., Ковальчука О. В., Сала Т. Б.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_7 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати недостовірною інформацію стосовно нього, щодо здійснення ним погроз на адресу ОСОБА_2 та вчинення ним дій з метою звільнення останньої з посади головного бухгалтера Козятинської районної міжколгоспної будівельної ПМК-9, яка була розміщена ІНФОРМАЦІЯ_1 року у газеті "RIA Козятин", випуск НОМЕР_1 у статті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2 та зобов`язати ОСОБА_2, ТОВ "Видавництво "РІА" та ОСОБА_3 спростувати вказану інформацію шляхом опублікування у газеті "RIA Козятин" в спеціальній рубриці або на тій самій шпальті і тим самим шрифтом не пізніше двох місяців з дня набрання рішенням законної сили оголошення відповідного змісту.

Стягнути з відповідачів на його користь в солідарному порядку моральну шкоду в розмірі, який визначений у висновку судової експертизи, а також судові витрати.

Позов мотивовано тим, що позивач не перебував з відповідачем ОСОБА_2 в жодних відносинах та взагалі з нею не спілкувався. Він не працює в ПМК-9, а здійснює представництво "ПП Оазис КА", який орендує приміщення в Козятинської районної міжколгоспної будівельної ПМК-9.

Надання ОСОБА_2 неправдивої інформації свідчить про неприязне відношення її до позивача з невідомих йому причин.

Позивач зазначає, що публікацією вказаної вище статті йому спричинено моральну шкоду, оскільки змінилось його соціальне життя, з`явились нервові зриви, стан тривоги, він припинив спілкуватися з рідними. У зв`язку з публікацією статті в нього виникло сильне душевне хвилювання, що підтверджено медичними документами.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2018 року позов задоволено.

Визнано недостовірною інформацію стосовно позивача щодо здійснення ним погроз ОСОБА_2 та вчинення ним дій з метою звільнення останньої з посади головного бухгалтера Козятинської районної міжколгоспної будівельної ПМК-9, яка була розміщена ІНФОРМАЦІЯ_1 року у газеті "RIA Козятин", випуск НОМЕР_1 у статті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2 та зобов`язано ОСОБА_2, ТОВ "Видавництво "РІА", ОСОБА_3 спростувати вказану інформацію шляхом опублікування у газеті "RIA Козятин" в спеціальній рубриці або на тій самій шпальті і тим самим шрифтом не пізніше двох місяців з дня набрання рішенням законної сили оголошення наступного змісту:

"ІНФОРМАЦІЯ_1 року у газеті "RIA Козятин", випуск НОМЕР_1 була надрукована стаття під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2. В даній статті від імені ОСОБА_2 вказано: "ІНФОРМАЦІЯ_3". Редакція газети ""RIA Козятин " повідомляє про те, що обнародувана інформація щодо здійснення ОСОБА_7 погроз на адресу ОСОБА_2 та вчинення ним дій з метою звільнення останньої з посади головного бухгалтера Козятинської районної міжколгоспної будівельної ПМК-9 була недостовірною.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано зворотне, що інформація стосовно ОСОБА_10 щодо здійснення ним погроз фізичною розправою ОСОБА_2 та вчинення ним дій з метою звільнення останньої з посади головного бухгалтера Козятинської районної міжколгоспної будівельної ПМК-9, яка була розміщена ІНФОРМАЦІЯ_1 року у газеті "RIA Козятин", випуск НОМЕР_1 у статті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2 є недостовірною, а тому підлягає спростуванню у спосіб, який була поширена. Вирішуючи питання відшкодування моральної шкоди, суд виходив із розміру, визначеного висновком судово-психологічної експертизи (27 мінімальних заробітних, розмір яких був чинний на момент ухвалення рішення), що становить 100 521,00 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 14 березня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ТОВ "Видавництво "РІА" задоволено.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2018 року скасовано.

У задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про стягнення судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, даючи тлумачення інформації, яка була опублікована в засобах масової інформації, визнав наявним місце твердження про факти, що порочать честь та гідність позивача, між тим, належними чином не звернув увагу на те, що вона є вираженням сприйняття та оціночним судженням відповідача на події, що мали місце під час розмови в робочому кабінеті з точки зору особистого сприйняття суті розмови та дій відповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15 квітня 2019 року ОСОБА_7 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_6, на постанову Вінницького апеляційного суду від 14 березня 2019 року. В касаційній скарзі просив постанову Вінницького апеляційного суду від 14 березня 2019 року скасувати, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2018 року залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційним судом не було проаналізовано поширену ОСОБА_2 у статті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2 інформацію на предмет розрізнення оціночних суджень та твердження поширених відповідачами у газеті, які не є оціночними судженнями чи суб`єктивною думкою останніх.

Відповідачами не було надано жодних належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували факт того, що розповсюджена відповідачами у газеті інформація щодо здійснення позивачем погроз звільнення та фізичною розправою ОСОБА_2 є достовірною.

Аргументи інших учасників справи

Відзив до суду касаційної інстанції не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 127/15704/16-ц витребувано справу з суду першої інстанції.

18 липня 2019 року матеріали цивільної справи № 127/15704/16-ц надійшли до Верховного Суду.

19 липня 2019 року матеріали цивільної справи передані доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року справу призначено до розгляду.

Позиція Верховного Суду

Суди встановили, що ОСОБА_7 на підставі договору представництва представляє інтереси ПП "Оазис-КА", його робочий кабінет знаходиться в будинку по АДРЕСА_1, частину якого орендує ПП "Оазис-КА".

Вказана будівля є адміністративним приміщенням, яке належить Козятинському районному міжколгоспному будівельному ПМК-9.

Відповідач ОСОБА_2 працює на посаді головного бухгалтера даного підприємства.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року у газеті "RIA Козятин", випуск № НОМЕР_1 була розміщена стаття під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2 В даній статті міститься інтерв`ю відповідача ОСОБА_2, яке вона надала журналісту ОСОБА_13, а саме: "ІНФОРМАЦІЯ_4".

Позивач вважає дану інформацію неправдивою, такою, що не відповідає дійсності, ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію та створює негативне ставлення та недовіру до нього у співробітників та всього населення. Така інформація підлягає спростуванню.

Апеляційним судом встановлено і сторонами не заперечувалось, що в червні 2015 року мала місце розмова між ОСОБА_12 та ОСОБА_2 в кабінеті останньої, яка супроводжувалась голосною лайкою та розмовою на підвищених тонах. Позивач же, надаючи пояснення експертові вказував, що дійсно в листопаді 2015 року він прийшов до робочого кабінету ОСОБА_2 з проханням не шкодити його батькові та "не підставляти" його. Розмова між ними відбувалася на підвищених тонах.

Посилання ОСОБА_10 на ту обставину, що він не мав ніяких стосунків та розмов з ОСОБА_2 не відповідають дійсності та спростовуються самим же позивачем.

При відмові у задоволенні позову апеляційний суд зробив висновок, що висловлювання ОСОБА_2 стосовно того, що позивач "погрожував їй фізичною розправою та його ціль - прибрати її з посади", є нічим іншим, як її оціночним судженням дій позивача, після неодноразових розмов з ним у її робочому кабінеті. Така інформація не містить фактичних даних щодо конкретних дій позивача, а тому не підлягає спростуванню та доведенню його правдивості з урахуванням вимог національного законодавства, практики Європейського суду з прав людини.

Колегія суддів погоджується із цим висновком суду з таких підстав.

Згідно 201 ЦК України (435-15) честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Згідно із статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки "інформації" чи "ідей", які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає "демократичного суспільства" (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).

Преса відіграє істотну роль у демократичному суспільстві. І хоча вона не може переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, тим не менш, її обов`язком є передавати у спосіб, сумісний із її обов`язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на неї покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються. Журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій. Пункт 2 статті 10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес. Крім того, межа допустимої критики щодо такої публічної особи як політик є ширшою, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об`єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність (GAZETA UKRAINA-TSENTR v. UKRAINE, № 16695/04, 46, ЄСПЛ, 15 липня 2010 року).

Слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна (LINGENS v. AUSTRIA, № 9815/82, 42, 46, ЄСПЛ, 08 липня 1986 року).

За таких обставин, з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини, колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду про відмову в задоволенні позову, оскільки оціночні судження не підлягають спростуванню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.