Постанова

Іменем України

21 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 361/1889/19-ц

провадження № 61-10801св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі:товариство з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант", ОСОБА_2,

треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Татаринцева Євгенія Анатоліївна, товариство з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М",

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_5, на постанову Київського апеляційного суду від 07 травня 2019 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Матвієнко Ю. О., Сліпченка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" (далі -ТОВ "Колекторська компанія "Гарант"), ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Татаринцева Є. А., товариство з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" (далі - ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнес "Дельта М"), про визнання правочину недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, в якому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу від 17 березня 2016 року квартири за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ТОВ "Колекторська компанія "Гарант" та ОСОБА_2, скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо даного нерухомого майна; відновити запис в Реєстрі прав власності на нерухоме майно від 06 лютого 2008 року щодо права власності на дану квартиру.

Крім того, ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову та просила накласти арешт на це нерухоме майно та заборонити ОСОБА_2 користуватися, володіти та розпоряджатися даною квартирою, заборонити Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб при виконавчому комітеті Броварської міської ради знімати з реєстрації вже зареєстрованих осіб та реєструвати нових осіб у спірній квартирі.

Посилалася на те, що продаж квартири відбувся з численними грубими порушеннями чинного законодавства, після продажу квартири ОСОБА_2 вчинив низку недобросовісних дій, існує можливість відчуження квартири, що ускладнить або унеможливить виконання можливого рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

УхвалоюБроварського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що наведені в заяві доводи не дають підстав для вжиття заходів забезпечення позову й вважати, що з боку відповідача існує реальна загроза вчинення дій, які призведуть до неможливості виконання рішення суду при його постановленні на користь позивача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 07 травня 2019 року ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2019 року скасовано повністю, ухвалено нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на об`єкт нерухомості - двокімнатну квартиру загальною площею 87 кв.м, житловою площею 40,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу квартири НОМЕР_1 від 17 березня 2016 року.

В іншій частині вимог заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що заходи забезпечення позову співмірні із заявленими позивачем вимогами в частині накладення арешту на предмет спору, між сторонами існує спір, тому невжиття заходу забезпечення позову може в подальшому ускладнити чи унеможливити виконання можливого судового рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_5 звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 07 травня 2019 року в частині накладення арешту та залишити в силі ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2019 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обгрунтована тим, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що заява про забезпечення позову не містила пропозиції щодо зустрічного обвинувачення, не дослідив докази того, що позивач взагалі не має будь-якого майна на території України, клопотання про забезпечення позову немотивоване, не підтверджене належними доказами, не взяв до уваги, що спірна квартира вже перебуває під арештом.

Отже постанова апеляційного суду оскаржується лише в частині задоволення вимог про забезпечення позову - накладення арешту на квартиру.

Позиція інших учасників справи

Інші учасники справи відзиву на касаційну скаргу не подавали.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 361/1889/19.

Справу витребувано з Броварського міськрайонного суду Київської області.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно.

Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити в майбутньому виконання можливого рішення про задоволення позовних вимог.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

За вказаних обставин, апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність загрози відчуження спірної квартири, оскільки вона є предметом спору у цій справі і невжиття заходів забезпечення позову може утруднити в майбутньому виконання можливого рішення про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про відсутність будь-яких загроз невиконання чи утруднення виконання рішення у даній справі, спростовуються встановленими судами обставинами у справі, оскільки між сторонами існує спір щодо нерухомого майна, право власності на яке зареєстроване за відповідачем, проте позивач ставить під сумнів законність набуття такого права відповідачем на спірну квартиру. Накладання арешту на спірну квартиру під час розгляду іншої справи не перешкоджає вжиттю заходів забезпечення позову, оскільки накладений арешт зберігає чинність до набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження нерухомого майна, що є предметом спору у даній справі, є цілком доречним, обґрунтованим, достатнім та співмірним видом забезпечення позову.

Доводи касаційної скарги про відсутність в заяві пропозицій щодо зустрічного забезпечення не можуть бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини статті 154 ЦПК України суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Заперечуючи проти заяви про забезпечення позову, відповідач посилався на те, що позивач не має майна, що знаходиться на території України.

Але ця обставина не є безумовною підставою для застосування зустрічного забезпечення, оскільки позивач має зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 .

За таких обставин та приписів процесуального закону застосування зустрічного забезпечення у цій справі не є обов`язковим.

Доводи касаційної скарги не дають правових підстав для встановлення порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, не спростовують висновків суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції в оскарженій частини залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_5, залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 07 травня 2019 року в частині задоволення заяви про забезпечення позову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.