розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року в складі колегії суддів: Пікуля В. П., Одринської Т. В., Панченка О. О.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2016 року публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова В. В. (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 27 серпня 2008 року між товариством

з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (далі -

ТОВ "Український промисловий банк") та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 126-0191002/ФКВ-08, згідно з яким банк надав

ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 35 120,00 доларів США з розрахунку 10,35 % річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 27 серпня

2008 року по 26 серпня 2015 року. У цей же день між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки

№ 126-0191002/2фпор-08, відповідно до якого поручитель зобов`язався перед кредитором відповідати всім своїм майном за виконання ОСОБА_1 всіх його зобов`язань перед кредитором, що виникають з умов кредитного договору.

Банк свої зобов`язання за договором виконав, надав ОСОБА_1 кредит у сумі 35 120,00 доларів США, проте останній свої зобов`язання за кредитним договором не виконав у результаті чого утворилась заборгованість станом на

29 грудня 2015 року в розмірі 1 714 498,50 грн, з яких: тіло кредиту -

796 458,68 грн; відсотки - 345 335,84 грн, комісія - 14 190,60 грн, пеня -

527 355,41 грн, сума за ставкою 3% від простроченого тіла по кредиту -

21 198,26 грн, сума за ставкою 3 % від прострочених доходів по кредиту -

9 959,71 грн, згідно з розрахунком заборгованості.

З огляду на зазначене, ПАТ "Дельта Банк" просило суд стягнути солідарно

з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 714 498,50 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 18 грудня 2018 року

в задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк"відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено факту отримання кредиту, переходу правонаступництва щодо вимоги по спірному кредитному договору, позивачем не вживалося заходів щодо реалізації свого права на звернення стягнення, а також позивачем пропущено строк позовної давності.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 11 квітня 2019 рокурішенняОктябрського районного суду м. Полтави від 18 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитом у розмірі 549 844,62 грн, а саме: 307 576,12 грн - тіло кредиту,

13 893,28 грн - відсотки, 280,71 грн - комісія, 230 094,51 грн - пеня.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитом у розмірі 288 804,14 грн, а саме: 10 242,73 грн - тіло кредиту, 278 561,41 грн - пеня.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що позичальник належним чином не виконує взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, забезпечених порукою, має непогашений борг, який підлягає стягненню на користь банку.

Аргументи учасників справи

У травні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,

в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов до помилково висновку вважаючи доведеним факт відступлення ТОВ "Український промисловий банк" прав вимоги за спірним договором споживчого кредиту, виконання банком своїх зобов`язань за кредитним договором щодо надання ОСОБА_1 кредиту в розмірі 35 120,00 доларів США та неправильно застосував строк позовної давності.

19 червня 2019 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі.

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

27 серпня 2008 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 126-0191002/ФКВ-08, відповідно до якого банк надає останньому кошти у розмірі 35 120,00 доларів США з розрахунку 10,35 % річних за весь час фактичного користування кредитом на строк

з 27 серпня 2008 року по 26 серпня 2015 року.

27 серпня 2008 року між ТОВ "Український промисловий банк" та

ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 126-0191002/Zфпор-08 відповідно до якого останній є поручителем перед кредитором за виконання боржником зобов`язань за кредитним договором від 27 серпня 2008 року

№ 126-0191002/ФКВ-08. Відповідальність поручителя настає у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобов`язань за кредитним договором. Поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що

і боржник, включаючи повернення кредиту, сплату процентів, штрафні санкції та відшкодування збитків.

Відповідно до витягу з додатку № 2 на користь ПАТ "Дельта Банк" передано зобов`язання за договором № 126-0191002/ФКВ-08, боржник ОСОБА_1, який забезпечений договором застави та договором поруки.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа №14-154цс18)зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу строку визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі

№ 6-53цс14 зроблено висновок, що у разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов`язань, та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі

№ 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18) вказано, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком у справі № 6-53цс14 і не вбачає підстав для відступлення від нього.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

При частковому задоволені позову суд апеляційної інстанції: не встановив коли настав для строк виконання основного зобов`язання; не з`ясував за який період нарахована заборгованість і який початок перебігу позовної давності; не врахував, що після настання строку виконання договору кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України; не перевірив та не встановив за який період нараховані відсотки, комісія та пеня за кредитним договором; не з`ясував чи існують підстави для припинення поруки. Тому зробив передчасний висновок про часткове задоволення позову.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Таким чином, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржені рішення апеляційного суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.