Постанова

Іменем України

21 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 712/14046/18

провадження № 61-10868св19

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

третя особа - Приватне акціонерне товариство "Страхова Група "ТАС",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Приватне акціонерне товариство "Страхова Група "ТАС", про відшкодування моральної шкоди,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 02 травня 2019 року у складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б., Новікова О. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст заяви

У листопаді 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з указаним позовом, в якому просили стягнути з відповідача на їх користь моральну шкоду, яку вони оцінюють з урахуванням суми, сплаченої страховою компанією (по 9 600 грн кожній), у розмірі по 100 тис. грн кожній.

В обґрунтування заявлених вимог посилалися на те, що 25 грудня 2016 року по вул. Благовісна у м. Черкаси, зі сторони вулиці Чехова у напрямку вул. В. Чорновола сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля "ВАЗ-2108", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та пішохода ОСОБА_4, внаслідок якої остання загинула на місці пригоди.

За вказаним фактом було відкрито кримінальне провадження № 12016250000000377, яке 24 травня 2017 року закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях водія ознак злочину.

Позивачі зазначали, що шкода завдана відповідачем як володільцем джерела підвищеної небезпеки, а тому наявність його вини не має значення для відшкодування шкоди.

Всі витрати на поховання та організацію поминального обіду, що були сплачені позивачам відшкодувала страхова компанія відповідача лише у березні 2018 року.

Вважають, що їм, як дітям померлої, має бути відшкодована відповідачем моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях з приводу втрати близької людини, їх турбує безсоння, порушено їх нормальний спосіб життя, у зв`язку з чим вони докладають неймовірні зусилля для його налагодження та організації. Розмір моральної шкоди у зв`язку із смертю матері їм визначити важко, проте відповідач має хоча б компенсувати ті емоційні страждання, які довелося перенести ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Ураховуючи наведене, позивачі просили позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Соснівський районний суд м. Черкаси рішенням від 01 березня 2019 року у задоволенні позову відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що не встановлено факт вчинення відповідачем протиправної поведінки, наслідком якої стала смерть ОСОБА_4, а тому підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Апеляційний суд Черкаської області постановою від 02 травня 2019 року рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 березня 2019 року скасував, ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовив з інших причин.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував фактичні обставини справи та норми права, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідач будучи володільцем джерела підвищеної небезпеки зобов`язаний відшкодувати позивачам моральну шкоду, завдану смертю матері, незалежно від своєї вини.

Суд врахував крім глибини моральних страждань потерпілих, той факт, що ДТП сталася внаслідок порушення правил дорожнього руху самою ОСОБА_4, а відповідачем Правил дорожнього руху порушено не було та він не мав можливості уникнути зіткнення, а тому суд вважає достатнім сплачений ПрАТ "Страхова Група "ТАС" позивачам розмір страхового відшкодування в якості відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій 30 травня 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Апеляційного суду Черкаської області від 02 травня 2019 року в частині відмови у стягненні моральної шкоди, і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки шкода завдана відповідачем як володільцем джерела підвищеної небезпеки, наявність чи відсутність вини відповідача не має значення для відшкодування шкоди.

Виходячи із засад розумності та справедливості суд, застосовуючи статтю 1193 ЦК України, мав би також врахувати і поведінку відповідача. Так, відповідач не допомагав жодним чином у похованні померлої. Всі витрати на поховання та організацію поминального обіду були сплачені позивачами, які є пенсіонерами, і лише в березні 2018 році (майже через півтора роки після ДТП) страхова компанія відповідача відшкодувала понесені витрати позивачами на поховання. Така поведінка відповідача лише погіршила ситуацію. Суд мав би це враховувати також при визначені розміру моральної шкоди, виходячи з вимог розумності і справедливості.

Таким чином суд неправильно застосував (витлумачив) частину другу статті 1193 ЦК України, та не застосував пункт 7 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01 березня 2013 року (v0004740-13) , не дослідив у повній мірі докази які наявні в матеріалах справи, що є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.

Також суд апеляційної інстанції не врахував касаційної практики з розгляду аналогічних справ щодо розміру моральної шкоди. Зокрема у постановах Верховного Суду: від 03 жовтня 2018 року у справі № 199/3877/15, від 11 квітня 2019 року у справі № 203/6169/16, від 06 лютого 2019 року у справі № 569/9802/15-ц, від 31 січня 2019 року у справі № 204/6539/16-ц.

29 липня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Руднічука Д. В . як представника ОСОБА_3 на касаційну скаргу, мотивований тим, що скаржник умисно перекручує дійсний зміст оскаржуваного рішення апеляційного суду, чим намагається ввести суд касаційної інстанції в оману та фактично домагається скасування цілком законного та обґрунтованого рішення лише з формальних міркувань, а по суті через правомірну відмову суду апеляційної інстанції у стягненні моральної шкоди в розмірі більшому ніж страхове відшкодування.

Доводи позивача про те, що суд апеляційної інстанції не врахував касаційної практики з розгляду аналогічних справ щодо розміру моральної шкоди, зокрема у постановах Верховного Суду, є безпідставними, оскільки наведені позивачем рішення Верховного Суду не є тотожними за фактичними обставинами та мають зовсім інший зміст та суть.

Зокрема вказана позивачем постанова Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 199/3877/15, де з відповідача стягнуто "поверх" виплат страхової потерпілому 48 450,00 грн. моральної шкоди за фактичними обставинами зовсім не співпадає за обставинами з даною справою, зокрема у цій постанові вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2015 року водій був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, та йому було призначено покарання у вигляді 5 років, тобто вина в загибелі потерпілого повністю лягає на водія та була доведена в межах кримінальної справи.

Так само зазначена позивачем постанова Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 203/6169/16, де вина водія у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, встановлена не була через те, що під час проведення досудового слідства за фактом ДТП, за участю водія, встановити чи була технічна можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до місця наїзду не представилось можливим, оскільки встановлення такої можливості напряму залежить від темпу руху пішохода. Тобто в цьому разі вина водія органами слідства не була доведена та не була спростована, не був також встановлений і факт порушення потерпілим ПДР (1306-2001-п) , які фактично спричинили ДТП, як це відбулось у даній справі.

У постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 569/9802/15-ц та постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 204/6539/16-ц, дії потерпілих під час ДТП було кваліфіковано як просту необачність. При цьому відповідачем не доведено, що саме груба необережність потерпілої сприяла виникненню ДТП та завданню їй шкоди. Крім того в даних справах відсутні страхові виплати за відшкодування моральної шкоди.

Зазначені постанови Верховного Суду не можуть бути враховані під час розгляду даної справи, оскільки мають зовсім інші фактичні обставини, що впливає на рішення суду з визначення розміру відшкодування моральної шкоди.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Соснівського районного суду м. Черкаси.

09 липня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25 грудня 2016 року близько 07 год. 00 хв. у м. Черкаси водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем ВАЗ-2108, державний номерний знак НОМЕР_1, та рухаючись по вул. Благовісна від вул. Чехова у напрямку по вул. Чорновола, за перехрестям з вул. Горького скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4, яка рухалась по проїзній частині вул. Благовісна у зустрічному напрямку. Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження, від яких померла на місці події.

Постановою старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Черкаській області закрито кримінальне провадження № 12016250000000377 за ознаками правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_3 складу вказаного кримінального правопорушення.

В постанові старшого слідчого зазначено, що в діях водія ОСОБА_3 відсутні будь-які порушення вимог Правил дорожнього руху України, що могли б перебувати у причинному зв`язку з механізмом виникнення та розвитку ДТП, а тому, в його діях відсутні ознаки злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України. Поряд з цим, оцінка дій потерпілої ОСОБА_4 відповідно до вимог Правил дорожнього руху України дійсно не потребує застосування спеціальних пізнань в області автотехнічних досліджень, як на те вказують експерти. Є цілком очевидним, що вчинені нею дії, якими вона беззаперечно наражала себе на небезпеку, є прямим наслідком настання ДТП. Ці дії виражалися в тому, що потерпіла у темну пору доби, будучи одягненою у темний одяг, будь-яким чином не виділивши себе для своєчасного виявлення її іншими учасниками дорожнього руху, рухалась неосвітленою ділянкою проїзної частини вул. Благовісна назустріч транспортному засобу. Тобто, своїми діями пішохід порушила вимоги пунктів 4.1 та 4.4. Правил дорожнього руху України.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 за шкоду, заподіяну третім особам була застрахована ПрАТ "Страхова Група "ТАС".

За зверненням позивачів з приводу страхового відшкодування витрат пов`язаних зі смертю ОСОБА_4 ПрАТ "Страхова Група "ТАС" здійснено страхову виплату на відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 3 445,93 грн та на відшкодування моральної шкоди в розмірі 9 600 грн кожній.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду

справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди).

Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Врахувавши наведені обставини та норми матеріального права, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_3, як особа, яка керувала джерелом підвищеної небезпеки, повинен нести відповідальність за моральну шкоду, завдану таким джерелом, незалежно від наявності його вини.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Правильно встановивши фактичні обставини справи та норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про достатність страхового відшкодування сплаченого страховою компанією відповідача на відшкодування моральної шкоди в розмірі 9 600 грн, передбаченого статтею 27.3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) (12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку - 25 грудня 2016 року) кожній, оскільки звичайна необережність або вина, допущені потерпілою у ДТП не можуть впливати на розмір відшкодування або на звільнення від відшкодування в розумінні вимог статті 1193 ЦК України.

Доказів грубої необережності пішохода ОСОБА_4 судом не встановлено, суд встановив лише її вину у пригоді, а тому колегія суддів не погоджується з висновком апеляційного суду в частині відмови в стягненні з відповідача на користь позивачів моральної шкоди.

Відповідно до вимог частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ураховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для відшкодування позивачам моральної шкоди завданої загибеллю матері.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).

Визначаючи розмір моральної шкоди, Верховний Суд враховує обставини справи, характер, глибину і обсяг душевних страждань позивачів у зв`язку з втратою рідної людини - матері, психологічного та емоційного стану позивачів, а також вини ОСОБА_4 у ДТП та виходячи із засад розумності і справедливості вважає за можливе стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 20 000 грн кожній на відшкодування моральної шкоди, як різниці між страховим відшкодуванням та завданою моральною шкодою.

Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 березня 2019 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 02 травня 2019 року скасувати.

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Приватне акціонерне товариство "Страхова Група "ТАС", про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 по 20 000 грн (двадцять тисяч грн) кожній, на відшкодування моральної шкоди.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун