Позовна заява мотивована тим, що 14 травня 2008 року між ним та акціонерним комерційним банком "Форум" (далі - АКБ "Форум", правонаступником якого є ПАТ "Банк Форум"), укладено кредитний договір № 121/08/26N і банк надав йому споживчий кредит - 255 000,00 доларів США на придбання житлового будинку та земельної ділянки у АДРЕСА_1, до 13 травня 2013 року, з сплатою 11, 5 % річних.

29 січня 2010 року договором № 1 внесено зміни до вказаного кредитного договору в частині терміну повернення кредиту, сплати відсотків за його користування та забезпечення повернення кредитних коштів.

Вважає, що всупереч вимог пункту 2 частини першої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" перед укладенням договору йому, як споживачу, не була надана в письмовій формі повна інформація про усі істотні умови договору, сукупну вартість кредиту із розписом загальної вартості кредиту.

У кредитному договорі відсутні відомості про детальний розпис загальної вартості кредиту.

Вказує, що кредитний договір не містить графіку платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користуванням кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача за кожним платіжним періодом.

Зазначена інформація не була надана йому як на момент підписання кредитного договору № 121/08/26 N від 14 травня 2008 року, так і перед укладенням договору № 1 про внесення змін до кредитного договору, відповідно до якого було збільшено строк користування кредитом, а отже збільшено період за який нараховуються відсотки за користування кредитними коштами, що в свою чергу мало наслідком збільшення обсягу його відповідальності за договором кредиту.

У пунктах 3.2.2, 5.3 кредитного договору всупереч вимог частини другої статті 1050 ЦК України, частини десятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" включено не передбачені законом підстави, що дають право на дострокове стягнення заборгованості та зменшено встановлений законом строк для дострокового повернення заборгованості, із 60 днів від дня одержання позичальником вимоги кредитора, до 15 днів від дня надіслання кредитодавцем відповідної вимоги, що значно погіршує становище споживача.

У пункті 2.10 договору встановлено плату за обслуговування кредиту, що суперечить частині п`ятої статті 11, статті 18 закону України "Про захист прав споживачів" та пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.

Зазначає, що кредитні кошти були надані в іноземній валюті, однак при укладенні договору та внесенні змін до нього його, як споживача, не було повідомлено про покладення на нього валютних ризиків, не надано інформації про методики, які використовувалися банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов`язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов`язання під час погашення заборгованості за кредитом та відсотками, чим порушено його права, як споживача фінансової послуги.

З урахуванням уточнення позовних вимог, просив суд визнати недійсним кредитний договір.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 січня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним пункт 2.10 кредитного договору № 121/08/26N від 14 травня 2008 року укладеного між АКБ "Форум" та ОСОБА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем включено до умов кредитного договору платіж, який позивач повинен був здійснити на користь банку за дії, які банк вчинив на власну користь. На думку суду зазначені умови договору є несправедливими, порушують принцип добросовісності та завдають шкоду споживачу, а тому суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині слід задовольнити та визнати недійсним пункт 2.10 кредитного договору № 121/08/26N від 14 травня 2008 року. Відмовляючи у задоволенні іншої частини позову суд дійшов висновку, що кредитний договір № 121/08/26N від 14 травня 2008 року укладений із дотримання належної форми, сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, у договорі зазначено предмет договору, яким є надання кредитних коштів, визначено розмір кредиту, плату за користування кредитними коштами та строк повернення кредиту, позивач отримав необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про кредит, вартість всіх супутніх послуг, як того вимагає частина друга статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", та Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що забезпечило можливість його свідомого і правильного вибору та своїм особистим підписом підтвердив згоду на укладення договору, сторони діяли добровільно, повністю усвідомлюючи наслідки своїх дій, про що свідчать підписи на договорі.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 13 квітня 2017 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 січня 2017 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивачем пропущено строки позовної давності, про що в суді першої інстанції було подано відповідну заяву.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 607/6250/15-ц та витребувано її з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , згідно з яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах

здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

19 березня 2018 року справу № 607/6250/15-ц передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року справу № 607/6250/15-ц призначено судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У травні 2017 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки відповідно до оскарженого договору у позивача існує обов`язок по сплаті кредиту до 13 травня 2019 року, а вказана у позовній заяві невідповідність умов кредитного договору вимогам закону мають триваючий характер, тому позивачем не пропущено трирічний строк позовної давності для звернення до суду із заявленими вимогами.

Узагальнені доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У червні 2017 року ПАТ "Банк Форум" подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, у яких, просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення апеляційного суду залишити без змін. Указував, що суд апеляційної інстанції правильно визначив коли саме позивач міг дізнатися про порушення свого права.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 14 травня 2008 року між АКБ "Форум", правонаступником якого є ПАТ "Банк Форум", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №121/08/26N відповідно до пунктів 1.1,1.2,1.3 якого банк надав йому кредит - 255 000, 00 доларів США на придбання житлового будинку та земельної ділянки в АДРЕСА_1, строком до 13 травня 2013 року, з сплатою 11,5 % річних.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що позичальник здійснює повернення кредиту частинами щомісячно, починаючи з червня 2009 року в сумі не менше 5 313, 00 доларів США на відкритий йому позичковий рахунок із сплатою процентів за користування кредитними коштами згідно договору.

14 травня 2008 року між ОСОБА_1 та АКБ "Форум" укладено іпотечний договір, відповідно до якого позивач передав в іпотеку житловий будинок у АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0300 га, для обслуговування житлового будинку.

14 травня 2008 року між АКБ "Форум" та ОСОБА_2 укладено договір поруки №102/26/30.

29 січня 2010 року між АКБ "Форум" та ОСОБА_1 підписано договір № 1 про внесення змін до кредитного договору від 14 травня 2008 року №121/08/26N.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.3 кредитного договору, кредитні кошти надаються строком по "13" травня 2019 року. Забезпеченням повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування та можливої неустойки (штраф, пеня) є договір іпотеки домоволодіння, житлового будинку, загальною площею 392,1 кв. м та земельної ділянки площею 0,03 га, в АДРЕСА_1, загальною заставною вартістю 1 760 000,00 грн. що укладається ОСОБА_1 та АКБ "Форум" та договір поруки, укладений з фінансовим поручителем ОСОБА_2 та АКБ "Форум".

31 січня 2010 року було внесено зміни та доповнення до іпотечного договору від 14 травня 2008 року.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).

Визначення початку перебігу позовної давності міститься у статті 261 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. Якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач. Правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц.

Таким чином, апеляційний суд залишив поза увагою, що відмова в задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності без встановлення порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача не відповідає вимогам закону.

Також апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності щодо всіх вимог, не дав оцінку тому, що судом першої інстанції позовні вимоги було задоволено лише в частині визнання недійсним

пункту 2.10 кредитного договору, а у задоволенні решти позовних вимог було відмовлено у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 57- 60, 131- 132, 137, 177, 179, 185, 194, 212- 215 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи), визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

До повноважень Верховного Суду не належить установлення фактичних обставин, надання оцінки чи переоцінки зібраних у справі доказів, тому Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не має підстав ухвалити власне рішення.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України.

При новому розгляді справи суду необхідно об`єктивно дослідити наявні у справі докази в їх сукупності, надати оцінку як доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу та врахувати, що лише у разі визнання позовних вимог обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України (435-15) ).