Постанова
Іменем України
21 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 686/6249/16-ц
провадження № 61-20728св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа - Хмельницька міська рада Хмельницької області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Хмельницької області від 24 травня 2017 року у складі колегії суддів: Пастощука М. М., Гринчука Р. С., Ярмолюка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Хмельницька міська рада Хмельницької області, в якому просила встановити порядок користування земельною ділянкою, розташованою за адресою:
АДРЕСА_1, між співвласниками пропорційно до часток у праві власності на житловий будинок.
В обґрунтування позову зазначала, що 24 червня 1963 року її батько ОСОБА_4 придбав з прилюдних торгів 50 % будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1, інші 50 % вказаного будинку з надвірними будівлями залишилися у власності ОСОБА_5
Між співвласниками будинку був встановлений чіткий порядок користування будинком внаслідок чого фактично утворилося дві квартири під різними номерами, квартирою № 2 користувався батько позивача, квартирою № 1 користувалася ОСОБА_5 .
Після смерті ОСОБА_5 належну їй частку будинку з надвірними будівлями успадкували в рівних частках її діти: ОСОБА_2, за яким зареєстровано
ј частку будинку, та ОСОБА_6, за яким зареєстровано іншу 1/4 частку будинку. Після смерті ОСОБА_6 право користування належною йому часткою будинку перейшло до його дружини ОСОБА_3, яка право власності на спадкове майно не оформила. В ІНФОРМАЦІЯ_3 року батько позивача помер і ОСОБА_1 успадкувала Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
За будинком з надвірними будівлями закріплено земельну ділянку площею 472 кв. м для обслуговування будинку. Цільове призначення земельної ділянки не змінювалося, земельна ділянка у приватну власність не передавалася.
ОСОБА_1, вказуючи, що частка земельної ділянки, якою вона користується для обслуговування належної їй Ѕ частини житлового будинку вдвічі менша, ніж частка земельної ділянки, якою користуються відповідачі для обслуговування Ѕ частини будинку (по ј частині у кожного) та вважаючи, що цим порушено її права, просила її позовні вимоги задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 06 квітня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вважаючи встановленим те, що порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 визначений рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 24 листопада 2005 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення порядку користування земельною ділянкою та що після отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на Ѕ частину житлового будинку по АДРЕСА_1, до ОСОБА_1 перейшло право користування земельною ділянкою на умовах та в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - ОСОБА_4, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову
ОСОБА_1
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 24 травня 2017 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 06 квітня 2017 року скасовано.
Позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно до першого варіанта висновку експерта від 18 жовтня 2016 року № 399/016 додаток № 12.
Виділено в користування ОСОБА_1 частину земельної ділянки площею 0,0291 га (291 кв. м), яка позначена цифрами: 1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8; 9; 10; 11; 12; 13; 14; 15; 16; 17; 18; 19; 20; 21; 22; 23; 24; 25; 26; 27; 28; 29; 30; 31; 32; 33; 34; 35; 36; 1 (каталог координат - додаток № 12а).
Виділено в користування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 частину земельної ділянки площею 0,0291 га (291 кв. м), яка позначена цифрами: 1; 37; 38; 39; 40; 41; 19; 18; 17; 16; 15; 14; 13; 12; 11; 10; 9; 8; 7; 6; 5; 4; 3; 2; 1 (каталог координат - додаток № 12а).
Вирішено питання про судові витрати.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норму частини четвертої статті 120 ЗК України в редакції, чинній на час набуття позивачем ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину будинку з надвірними будівлями по
АДРЕСА_1, відповідно до якої у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
При цьому апеляційний суд вважав, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 24 листопада 2005 року спір між співвласниками будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою, закріпленою за вказаним будинком з надвірними будівлями, пропорційно часткам сторін у праві власності на будинок судом у листопаді 2005 року не розглядався і рішення судом з цього питання не ухвалювалось.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у червні 2017 року, ОСОБА_2, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення апеляційного суду Хмельницької області від 24 травня 2017 року скасувати й залишити в силі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 квітня 2017 року.
Мотивуючи касаційну скаргу заявник вказує що оскаржуване рішення ухвалено без дотримання вимог статті 377 ЦК України.
Крім того, в договорі купівлі-продажу від 1 жовтня 1959 року зазначено, що за будинком АДРЕСА_1 було закріплено земельну ділянку розміром 472 кв. м, яка у приватну власність не передавалась, а відповідно до висновку експерта, складеного 18 жовтня 2016 року, № 399/016 вчинено поділ земельної ділянки розміром 582 кв. м.
Також ОСОБА_2 зазначає, що апеляційним судом не взято до уваги рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 24 листопада 2005 року, залишене без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 12 травня 2006 року. Також наголошувала, що на момент проведення експертного дослідження матеріали справи не містили копію вказаного судового рішення.
Узагальнені доводи заперечення на касаційну скаргу
У серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Хмельницької області від 24 травня 2017 року, в якому заявник, вважаючи рішення апеляційного суду законним і обґрунтованим, просить касаційну скаргу відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Обґрунтовуючи заперечення на касаційну скаргу, ОСОБА_1 вказує, що твердження касаційної скарги щодо не взяття апеляційним судом до уваги рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 24 листопада 2005 року не відповідає дійсності, оскільки в оскаржуваному рішенні апеляційного суду наведено зміст вказаного вище рішення від 24 листопада 2005 року та зазначено, що позивач ОСОБА_9, а в подальшому ОСОБА_10, були власниками будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_4, отже позов вирішувався не щодо співвласників будинку
АДРЕСА_1 .
Вказувала, що інші доводи ОСОБА_2 також не заслуговують на увагу та не підтверджують правильність висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні від 06 квітня 2017 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу
№ 686/6249/16-ц із Хмельницького міскрайонного суду Хмельницької області.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
24 квітня 2018 року справу № 686/6249/16-ц передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року справу № 686/6249/16-ц призначено судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю.
Фактичні обставини справи
Судом першої інстанції встановлено, що 1 жовтня 1959 року ОСОБА_5 придбала у ОСОБА_11 житловий будинок по
АДРЕСА_1, який розташований за земельній ділянці розміром
472 кв. м, що підтверджується договором купівлі-продажу від 01 жовтня 1959 року.
24 червня 1963 року батько позивача ОСОБА_4 придбав з публічних торгів 50 % будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 . Інші 50% будинку з надвірними будівлями по
АДРЕСА_1 залишились у власності ОСОБА_5
Між вказаними співвласниками будинку було встановлено порядок користування будинком, внаслідок чого фактично утворилося дві квартири під різними номерами. Квартирою під номером 2 користувався ОСОБА_4, іншою квартирою під номером 1 користувалася
ОСОБА_5 .
Після смерті ОСОБА_5 належну їй частку будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 успадкували в рівних частках її діти: ОСОБА_2, за яким зареєстровано ј частину будинку, та ОСОБА_6, за яким також було зареєстровано ј частину будинку.
Як встановлено судом, станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, користування належною йому часткою будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 перейшло до його дружини
ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4
У листопаді 2012 року, після смерті батька, ОСОБА_1 успадкувала на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16 листопада 2012 року № ВРХ 167862 Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 та зареєструвала її в реєстрі прав власності на нерухоме майно в Хмельницькому бюро технічної інвентаризації.
Станом на 14 березня 2016 року співвласниками будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 - ј частка, ОСОБА_6 - ј частка, фактично прийнявши спадщину, користується дружина померлого ОСОБА_3, однак право власності на спадкове майно після смерті чоловіка не оформила, та ОСОБА_1 - Ѕ частка.
За вказаним будинком з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, відповідно до генерального плану від 20 грудня 1946 року, договору купівлі-продажу від 01 жовтня 1959 року для обслуговування будинку закріплена земельна ділянка розміром 472 кв. м, яка у приватну власність не передавалася.
Згідно зі схемою розташування будівель та споруд на земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, від 10 жовтня 1995 року, площа земельної ділянки - 600 кв. м.
Відповідно до висновку земельно-технічної експертизи № 399/016, складеного 18 жовтня 2016 року, фактична площа земельної ділянки по
АДРЕСА_1, якою користуються сторони, з урахуванням існуючих меж ділянки, становить 582 кв. м.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 24 листопада 2005 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_2 до
ОСОБА_4 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, встановлено порядок користування земельними ділянками, які розташовані по АДРЕСА_1 . Закріплено у користування позивача ОСОБА_10 (замінено позивача у справі у зв`язку з переходом права власності на нерухоме майно) 425 кв. м (0,0425 га) земельної ділянки, у користування позивача ОСОБА_2 396 кв. м
(0,0396 га) земельної ділянки та у користування відповідача
ОСОБА_4 168 кв. м (0,0168 га) земельної ділянки.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положеннями частини другої статі 389 ЦПК України (1618-15) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.
Відповідно до частини другої статті 120 ЗК України в редакції, чинній на час набуття позивачем ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Згідно з положеннями статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Апеляційним судом рішення про задоволення позову ОСОБА_1 ухвалено всупереч вимогам вказаних статей, таке рішення не грунтується на встановлених у справі обставинах.
Тоді як суд першої інстанції, встановивши, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 листопада 2005 року для попереднього власника, батька позивача ОСОБА_4, було встановлено порядок користування земельною ділянкою й виділено йому у користування 168 кв. м (0,0168 га) земельної ділянки, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, обґрунтовано вважаючи, що після отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на Ѕ частину житлового будинку по
АДРЕСА_1 до ОСОБА_1 перейшло право користування земельною ділянкою на умовах та в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача.
При цьому сам по собі факт зміни одного зі співкористувачів земельної ділянки внаслідок переходу права власності на нерухомість (частину нерухомого майна), не може бути підставою для перегляду того порядку користування земельною ділянкою, який був встановлений попередніми власниками, та закріплений у відповідному судовому рішенні, оскільки у такому випадку буде порушуватись принцип правової визначеності.
Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.
Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 413 ЦПК України.
Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Хмельницької області від 24 травня 2017 року скасувати, залишити в силі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 квітня 2017 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова апеляційного суду втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
А.Ю. Зайцев Є. В. Коротенко
В. М. Коротун