Постанова
Іменем України
21 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 275/163/16-ц
провадження № 61-20324св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідачі: Брусилівська районна державна адміністрація, ОСОБА_2,
позивач за зустрічним позовом- ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 01 грудня 2016 року в складі судді Лівочки Л. І. та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 30 січня 2017 року в складі колегії суддів: Талько О. Б., Товянської О. В., Гансецької І. А.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до реєстраційної служби Брусилівського районного управління юстиції Житомирської області про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання права власності на нерухоме майно.
Позовна заява мотивована тим, що її матері ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло належала квартира АДРЕСА_1, яке 28 листопада 1995 року зареєстроване комунальним підприємством "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" (далі - КП "Житомирське БТІ"). Під час внесення відомостей щодо права власності на указану квартиру до реєстраційної книги працівниками БТІ було помилково зазначено інформацію про те, що ОСОБА_3 належало
47/100 частини житлового будинку. У подальшому така інформація була внесена до Реєстру прав власності на нерухоме майно. 25 березня 2008 року її мати померла. 25 вересня 2008 року позивач отримала свідоцтво про право власності на 47/100 частини житлового будинку АДРЕСА_2 . Позивач вважала, що допущена працівниками БТІ указана помилка призвела до порушення її прав, оскільки вона має право власності на цілу квартиру, а за нею зареєстровано лише 47/100 частини житлового будинку.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила: скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на 47/100 ідеальної частини житлового будинку АДРЕСА_2 та реєстровий запис № 29 у реєстраційній книзі № 5, реєстраційний номер НОМЕР_1 Реєстру прав власності на нерухоме майно; визнати недійсним свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом від 25 вересня 2008 року, посвідчене нотаріусом Брусилівської державної нотаріальної контори Житомирської області, а також визнати право власності ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 з надвірними будівлями і спорудами, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3
У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно.
Позовна заява мотивована тим, що йому на праві власності на підставі договору дарування від 10 грудня 2004 року належить 53/100 частини житлового будинку, а ОСОБА_1 - 47/100 частини житлового будинку АДРЕСА_2 . Проте відповідач вважала, що їй повинна належати ціла частина указаного житлового будинку, оскільки її матері належала ціла частина такого будинку, а не 47/100 як це зазначено у правовстановлюючих документах, у зв`язку із чим вона зверталась до суду з позовом до реєстраційної служби Брусилівського районного управління юстиції Житомирської області щодо скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування. Позивач вважав, що він є добросовісним набувачем 53/100 частини спірного житлового будинку та набув з підстав, передбачених статтею 330 ЦК України право власності на указану частину житлового будинку, тому така частина житлового будинку не може бути витребувана від нього.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_2 просив визнати за ним право власності на 53/100 частини житлового будинку АДРЕСА_2 на підставі договору дарування від 10 грудня 2004 року.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 26 травня 2016 року замінено у справі за позовом ОСОБА_1 первісного відповідача на належного відповідача - Брусилівську районну державну адміністрацію та залучено до справи як третю особу ОСОБА_2
Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 13 липня
2016 року до участі у справі за первісним позовом залучено співвідповідача
ОСОБА_2 .
Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 01 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 30 січня 2017 року, у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовів, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що заявлені позови є безпідставними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні первісного позову та у цій частині передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються заявником лише у частині вирішення первісного позову, а тому у іншій частині касаційним судом не переглядаються (стаття 400 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що кожна окрема квартира АДРЕСА_3 належала на праві приватної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . У матеріалах справи відсутні докази того, що спірний житловий будинок перебував у спільній частковій власності у ОСОБА_3 (47/100 частини житлового будинку) та ОСОБА_4 (53/100 частини житлового будинку). Вважала, що дії уповноважених органів щодо переведення правового статусу із особистої приватної власності на квартиру у спільну (часткову чи сумісну) власність без згоди на те власників є протиправними та такими, що суперечать статті 41 Конституції України.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 березня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2017 року дану справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справа передана до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами установлено, що житловий будинок
АДРЕСА_2, складається із двох квартир, який у жовтні 1991 року передано на баланс Брусилівській селищній раді Житомирської області.
Матеріали інвентаризаційної справи містять інформацію про те, що співвласниками указаного житлового будинку були ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 26 березня 1993 року відділом приватизації майна комунальної власності Брусилівської державної адміністрації, ОСОБА_3 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_4 .
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 05 липня 1993 року відділом приватизації майна комунальної власності Брусилівської державної адміністрації, ОСОБА_4 належить на праві приватної власності одноквартирний будинок АДРЕСА_5 .
Після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_1 прийняла спадщину, яка складається із 47/100 частини житлового будинку АДРЕСА_2 та належала померлій на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації майна комунальної власності Брусилівської райдержадміністрації 26 березня 1993 року, зареєстрована у Житомирському обласному державному комунальному підприємстві технічної інвентаризації у реєстрову книгу № 5-а, запис № 29, реєстраційний номер НОМЕР_1, та отримала 25 вересня 2008 року свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
14 листопада 2008 року ОСОБА_1 зареєструвала у КП "Житомирське БТІ" Житомирської обласної ради право власності на 47/100 частини житлового будинку АДРЕСА_2 .
Після смерті ОСОБА_4, спадщину, яка складалася з 53/100 частини житлового будинку АДРЕСА_2 та належала померлій на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації майна комунальної власності Брусилівської райдержадміністрації, зареєстрована у Житомирському обласному державному комунальному підприємстві технічної інвентаризації у реєстрову книгу № 5-а, запис № 29, реєстраційний номер 29, інвентарна справа 1343, прийняли
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та 12 вересня 2002 року отримали свідоцтво про право на спадщину за законом.
14 листопада 2002 року між ОСОБА_5, ОСОБА_6 та
ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого останній придбав 53/100 частини житлового будинку АДРЕСА_2 .
19 листопада 2004 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого останній придбав 53/100 частини житлового будинку
АДРЕСА_2 .
10 грудня 2004 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 укладено договір дарування, відповідно до умов якого ОСОБА_8 подарував ОСОБА_2 53/100 частини жилого будинку
АДРЕСА_2 .
05 лютого 2005 року ОСОБА_2 зареєстрував своє право власності на указану частину житлового будинку в Житомирському обласному державному
КП "Житомирське МБТІ" Житомирської області.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність, набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа якій воно видане, не мала права на спадкування, а також у інших випадках, встановлених законом.
Статтею 10 ЦПК України 2004 року встановлено, що цивільне законодавство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази і надавши їм належну оцінку, встановивши, що ОСОБА_3 набула право власності на 47/100 частини житлового будинку, а у свідоцтві про право власності, виданому на її ім`я, помилково зазначено, що даний житловий будинок є одноквартирним, дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи. Однак згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 01 грудня
2016 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 30 січня
2017 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Брусилівської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання права власності на нерухоме майно залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун