розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21 лютого 2017 року у складі колегії суддів Гайворонського С. П., Журавльова О. Г., Кононенко Н. А.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" (далі - ПрАТ "СК "Уніка") звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди у порядку суброгації.

Позовна заява мотивована тим, що 26 квітня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізінг Україна" (далі - ТОВ "Порше Лізінг Україна") та ПрАТ "СК "Уніка" був укладений договір № 245001/4098/0000390 добровільного комплексного страхування на транспорті, відповідно до умов якого останній, як страховик прийняв на себе обов`язок відшкодувати збитки, які може зазнати страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати застрахованого транспортного засобу та додаткового обладнання до нього. Предметом страхування став автомобіль марки "Audi A3", державний номерний знак НОМЕР_1, 2012 року випуску.

19 квітня 2014 року в м. Одесі на Привокзальній площі, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля марки "Audi A3", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля "Nissan", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 . В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

У зв`язку із тим, що пошкоджений автомобіль "AUDI A3", державний номерний знак НОМЕР_1, був застрахований у ПРАТ "СК "Уніка", відповідно до договору добровільного комплексного страхування на транспорті від 26 квітня 2012 № 245001/4098/0000390 року, страхувальник - ТОВ "Порше Лізінг Україна" звернулось до страховика із заявою про сплату страхового відшкодування.

ПрАТ "СК "Уніка" прийняло рішення про визнання даної події страховим випадком та виплату страхового відшкодування у розмірі 12 441,96 грн.

ПрАТ "СК "Уніка" просило суд винести рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 12 441,96 грн та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 218,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2016 року позовні вимоги ПрАТ "СК "Уніка"до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди у порядку суброгації задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН № НОМЕР_3, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ПрАТ "СК "Уніка" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А, ЄДРПОУ 20033533) витрати, які сплачені в рахунок страхового відшкодування у сумі 12 441,96 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН № НОМЕР_3, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ПрАТ "СК "Уніка" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського,70-А, ЄДРПОУ 20033533) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 218,00 грн.

Рішення мотивоване тим, що постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 09 липня 2014 року відповідач був визнаний винним у вчинені правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП та притягнений до адміністративної відповідальності. Відповідно до звіту експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля "Audi A3", державний номерний знак НОМЕР_1 - ТОВ "Порше Лізінг Україна" від 30 червня 2014 року, вартість матеріальних збитків склала 12 026,67 грн 16 липня 2014 року страхове відшкодування було виплачено ТОВ "Порше Лізінг Україна" шляхом перерахування на рахунок станції технічного обслуговування ТОВ "ЗС АВТО ЕЛІТ".

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 21 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2016 року по цивільній справі за позовною заявою ПрАТ "СК "Уніка" до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди у порядку суброгації залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21 лютого 2017 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі № 521/19786/15-ц і витребувано її з Малиновського районного суду м. Одеси.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки" призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.

07 червня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи, здійснена неправильна їх оцінка.

У касаційній скарзі зазначається, що скаржник був позбавлений можливості знати про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції, тому що не був повідомлений належним чином.

Доводи інших учасників справи

У березні 2017 року ПрАТ "СК "Уніка" надіслало заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначається, що наявність ймовірних, на думку відповідача, невідповідностей між переліком ушкоджень, визначених працівниками ДАІ на місці ДТП та експертом, не може бути підставою вважати, що ці ушкодження були спричинені не ним.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 19 квітня 2014 року в м. Одесі на Привокзальній площі, сталася ДТП за участю застрахованого автомобіля марки "Audi A3", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля "Nissan", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 . В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 09 липня 2014 року відповідач був визнаний винним у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та притягнений до адміністративної відповідальності.

На момент ДТП автомобіль марки "Audi A3", державний номерний знак НОМЕР_1, був застрахований ПрАТ "СК "Уніка" за договором добровільного комплексного страхування на транспорті від 26 квітня 2012 року № 245001/4098/0000390. ТОВ "Порше Лізінг Україна" звернулося до страховика із заявою про сплату страхового відшкодування.

Відповідно до звіту експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля "AUDI A3", державний номерний знакНОМЕР_1 - ТОВ "Порше Лізінг Україна" від 30 червня 2014 року, вартість матеріальних збитків склала 12 026,67 грн.

Вартість збитків визначалась у відповідності до умов договору на підставі висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 2282 від 30 червня 2014 року, страхового акту № 00145670 від 14 липня 2014 року.

На підставі зібраних документів ПрАТ "СК "Уніка" прийняло рішення про визнання ДТП, що сталася 19 червня 2014 року страховим випадком та виплату страхового відшкодування у розмірі 12 441,96 грн. Вказаний звіт та розрахунок сторонами не оскаржувалися.

16 липня 2014 року страхове відшкодування було виплачено ТОВ "Порше Лізінг Україна" шляхом перерахування на рахунок станції технічного обслуговування ТОВ "ЗС АВТО ЕЛІТ", що підтверджується платіжним дорученням, листом та рахунком-фактурою від 24 червня 2014 року № КЗ00000469/КС000000510.

ПрАТ "СК "Уніка" після виплати страхового відшкодування звернулось до відповідача із претензією про відшкодування шкоди. Відповідач отримав зазначену претензію, про що свідчить поштове повідомлення про вручення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції залишеною без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно з пунктом 8 частини третьої цієї статті однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина ( Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 (va11p710-07) ).

У справі "Bellet v. France" ("Белле проти Франції", рішення від 04 грудня 1995 року) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 09 липня 2014 року відповідач був визнаний винним у вчинені правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП та притягнений до адміністративної відповідальності. Тому не підлягають доведенню обставини справи, які підтверджують вину відповідача у спричиненні механічних пошкоджень автомобілю марки "Audi A3", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 .

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що не був належним чином повідомленим про час та місце судових засідань, проте не просить скасувати рішення суду першої інстанції. За таких обставин рішення суду першої інстанції не може бути скасоване з обов`язкових підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України.

Щодо суті спору слід зазначити, що на момент ДТП автомобіль марки "Audi A3", державний номерний знак НОМЕР_1 був застрахований ПРАТ "СК "Уніка", за договором добровільного комплексного страхування на транспорті №245001/4098/0000390 від 26 квітня 2012 року. Відповідно до звіту експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля "AUDI A3", державний номерний знак НОМЕР_1 - ТОВ "Порше Лізінг Україна" від 30 червня 2014року, вартість матеріальних збитків склала 12 026,67 грн.

ПрАТ "СК "Уніка" прийняло рішення про визнання ДТП, що сталася 19 червня 2014 року страховим випадком та виплату страхового відшкодування у розмірі 12 441,96 грн. Вказаний звіт та розрахунок сторонами не оскаржувалися.

Згідно статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

ПрАТ "СК "Уніка" після виплати страхового відшкодування, звернулась до відповідача із претензією про відшкодування шкоди.

Відповідач отримав зазначену претензію, про що свідчить поштове повідомлення про вручення.

Згідно частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

29 вересня 2016 року ухвалою Апеляційного суду Одеської області була призначена автотоварознавча експертиза.

27 грудня 2016 року на адресу Апеляційного суду Одеської області надійшло повідомлення № 4861 судового експерта Івахнюк В. П. про неможливість надання висновку.

Отже, відповідач не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх заперечень щодо вищевказаного позову, що є обов`язком сторін згідно з засадами змагальності процесу.

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводиться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують.

Судді:	А. І. Грушицький
	В. В. Сердюк
	І. М. Фаловська