розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1, на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2017 року в складі колегії суддів Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") пред`явив у суд позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 14 007,9 грн.

Позов обґрунтований тим, що 01 грудня 2005 року між позивачем і відповідачем був укладений кредитний договір б/н, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 2 100 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним і банком договір.

Зобов`язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 30 вересня 2013 року виникла заборгованість у розмірі 14 007,9 грн, яка складається з: 3 179,8 грн - заборгованість за кредитом, 9 684,87 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 500 грн - штраф (фіксована частина), 643,23 грн - штраф (процентна складова).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 03 березня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено за спливом позовної давності.

Суд виходив із того, що позовна давність за позовом про стягнення заборгованості за споживчим кредитом, строк давності якого минув, застосовується незалежно від наявності заяви сторони в спорі.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено, заочне рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 03 березня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 01 грудня 2005 року в розмірі 14 007,9 грн, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 3 179,8 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 9 684,87 грн, штрафу (фіксована частина) в розмірі 500 грн, штрафу (процентна складова) в розмірі 643,23 грн. та судові витрати в розмірі 510,9 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про застосування позовної давності без заяви відповідача.

Апеляційний суд погодився з доводами позивача та дійшов висновку про те, що відповідач порушив покладені на нього кредитним договором зобов`язання, а тому наявні підстави для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У грудні 2017 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2017 року.

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) дана справа передана до Верховного Суду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2017 року відкрите касаційне провадження в даній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2018 року дану справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник відповідача зазначає, що оскаржуване судове рішення ухвалено судом апеляційної інстанції з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, зокрема вказує, що апеляційний суд розглянув справу в відсутність відповідача, не повідомивши його про дату, час і місце судового засідання.

Просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу

Відзив на касаційну скаргу в установлений судом строк позивачем не поданий.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 01 грудня 2005 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б/н, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 2 100 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 30 вересня 2013 року виникла заборгованість у розмірі 14 007,9 грн, яка складається з: 3 179,8 грн заборгованості за кредитом, 9 684,87 грн заборгованості по процентах за користування кредитом, 500 грн штрафу (фіксована частина), 643,23 грн штрафу (процентна складова).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Апеляційна скарга ПАТ КБ "ПриватБанк" в суді апеляційної інстанції 12 липня 2017 року була розглянута у відсутності ОСОБА_1 .

У справі відсутні будь-які дані про належне повідомлення відповідача про час і місце апеляційного розгляду у передбаченому статтями 74- 76 ЦПК України порядку.

Апеляційний суд безпідставно вважав наявними передбачені частиною дев`ятою статті 74 ЦПК України підстави для виклику відповідача в суд через оголошення в пресі.

За таких обставин доводи ОСОБА_1 про неналежне його повідомлення про розгляд справи в апеляційному суді є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження.

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, в пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін як одному з складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Таким чином, не можна вважати, що суд апеляційної інстанції дотримався вимог щодо належного повідомлення відповідача про судовий розгляд, а неповідомлення його про час та місце розгляду справи порушує вимоги статті 6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.

З огляду на викладене, враховуючи вимоги пункту 5 частини першої, частини четвертої статті 411 ЦПК України та доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо неналежного повідомлення про час та дату проведення судового засідання в суді апеляційної інстанції, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку про наявність підстав для обов`язкового скасування рішення апеляційного суду, оскільки справу розглянуто за відсутності відповідача, який належним чином не повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і він обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 389, 400, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.