розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Кищенецька сільська рада Маньківського району Черкаської області, Маньківська державна нотаріальна контора, про визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними та перерозподіл спадщини, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_4, про визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними та перерозподіл спадщини,

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 16 травня 2016 року у складі судді Костенка А. І. та рішення Апеляційного суду Черкаської області від 28 липня 2016 року у складі колегії суддів: Пономаренка В. В., Корнієнко Н. В., Ювшина В. І.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину, видані Маньківською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, та після смерті ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, в частині оформлення прав на спадкове майно виключно на ім`я ОСОБА_5 ; визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане 09 грудня 2004 року Маньківською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, згідно з яким переоформлено спадщину на майно після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, та після смерті ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ; перерозподілити спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 ; визнати за нею право власності на 1/3 частини земельної ділянки, що складає 2,0284 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Кищенецької сільської ради Маньківського району Черкаської області; стягнути з ОСОБА_2 20 878,04 грн компенсації вартості 5/18 часток житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1, а також 7 399,55 грн компенсації вартості 5/18 часток земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_6, а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати - ОСОБА_7 . Після їх смерті вона та ОСОБА_8, які є дочками померлих, звернулися у встановлений законом шестимісячний строк до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини.

ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_4, а спадщину після неї прийняла ОСОБА_3 .

Оскільки видача свідоцтва про право на спадщину не обмежена будь-яким строком, вона у квітні 2015 року звернулася до нотаріальної контори за отриманням свідоцтва про право на спадщину після смерті батьків, де її повідомлено, що після смерті її батьків видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом і за законом на ім`я сина померлого ОСОБА_5 на житловий будинок в селі АДРЕСА_2 та земельні частки (пай), які перебувають у колективній власності КСГП "Кищенецьке".

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, спадщину після його смерті отримала його дружина ОСОБА_2

14 грудня 2004 року ОСОБА_2 подарувала житловий будинок в селі АДРЕСА_2 Маньківського району Черкаської області, який отримала у спадщину після ОСОБА_5 .

Вважає, що такими діями порушено її права на спадкове майно після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька ОСОБА_6 .

У серпні 2015 року, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, уточнивши вимоги якого, просила визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину після померлих ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 ; перерозподілити спадщину та визнати за нею право власності на 1/3 частини земельної ділянки, що складає 2,0284 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Кищенецької сільської ради; стягнути з ОСОБА_2 на її користь 20 878,04 грн компенсації вартості 5/18 часток житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 та 7 399,55 грн компенсації вартості 5/18 часток земельної ділянки площею 0,6003 га, на якій розташований вказаний будинок.

Позовна заява мотивована тим, що вона є спадкоємцем першої черги за законом після смерті своєї матері ОСОБА_8, яка прийняла спадщину після смерті своїх батьків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, однак за життя її не оформила.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Маньківський районний суд Черкаської області рішенням від 16 травня 2016 року позови ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задовольнив.

Визнав частково недійсними свідоцтва про право на спадщину, видані Маньківською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_6 та після смерті ОСОБА_7, в частині оформлення прав на спадкове майно виключно на ім?я ОСОБА_5, зокрема:

- свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 02 жовтня 1998 року Маньківською державною нотаріальною конторою, спадкова справа № 133 за 1998 рік, за реєстром № 1387;

- свідоцтво про право на спадщину, видане 10 листопада 1999 року Маньківською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 2117 на земельну ділянку площею 0,6003 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, переданої для ведення особистого підсобного господарства;

- свідоцтво про право на спадщину за законом (додаткове), видане 22 серпня 2001 року Маньківською державною нотаріальною конторою, спадкова справа № 133 за 1998 рік, за реєстром № 1691;

- свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 15 вересня 2001 року Маньківською державною нотаріальною конторою, спадкова справа № 133 за 1998 рік, за реєстром № 1876.

Визнав частково недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане 09 грудня 2004 року Маньківською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 3064, спадкова справа № 586 за ІНФОРМАЦІЯ_6 на ім`я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_5, згідно з яким переоформлено спадщину на майно після смерті ОСОБА_6 та після смерті ОСОБА_7, зокрема:

- на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_3 ;

- на земельну ділянку площею 0,6003 га, яка розташована за вказаною адресою, переданої для ведення особистого підсобного господарства;

- на приватизовану земельну ділянку площею 3,1109 га, яка розташована в с. Кищенці, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної спадкодавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданого Кищенецькою сільською радою Маньківського району Черкаської області 28 жовтня 2003 року; - на приватизовану земельну ділянку площею 2,9743 га, яка розташована в с. Кищенці, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної спадкодавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, виданого Кищенецькою сільською радою Маньківського району Черкаської області 28 жовтня 2003 року.

Перерозподілив спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5, яку він переоформив на своє ім`я після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частини земельної ділянки, що складає 2,0284 га, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Кищенецької сільської ради Маньківського району Черкаської області, згідно з державним актом серії НОМЕР_3, виданим 30 травня 2005 року Кищенецькою сільською радою на ім`я ОСОБА_2, кадастровий номер НОМЕР_4 .

Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20 878,04 грн компенсації вартості 5/18 частки спадщини (житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_3, та 7 399,55 грн компенсації вартості 5/18 частки спадщини (земельної ділянки площею 0,6003 га, переданої для ведення особистого підсобного господарства, яка знаходиться за адресою: по АДРЕСА_3, на якій знаходиться житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за вказаною адресою).

Визнав за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частини земельної ділянки, що складає 2,0284 га, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Кищенецькою сільської ради Маньківського району Черкаської області, згідно з даними державного акта серії НОМЕР_3, виданого 30 травня 2005 року Кищенецькою сільською радою на ім`я ОСОБА_2, кадастровий номер НОМЕР_4 .

Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 20 878,04 грн компенсації вартості 5/18 частки спадщини (житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 ), та 7 399,55 грн компенсації вартості 5/18 частки спадщини (земельної ділянки площею 0,6003 га, переданої для ведення особистого підсобного господарства, на якій знаходиться житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 ). Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що при оформленні спадщини після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7 порушено права на спадкове майно спадкоємців за законом першої черги ОСОБА_1 та ОСОБА_8 .

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Апеляційний суд Черкаської області рішенням від 28 липня 2016 року рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 16 травня 2016 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задовольнив частково.

Визнав недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 15 вересня 2001 року Маньківською державною нотаріальною конторою та зареєстроване в реєстрі за № 1876 на ім`я ОСОБА_5, в частині визнання в повному обсязі права на земельну частку (пай), яка перебувала в колективній власності КСГП "Кищенецьке", розміром 3,55 умовних кадастрових гектарів, та належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7

Визнав недійсним додаткове свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 22 серпня 2001 року Маньківською державною нотаріальною конторою та зареєстроване в реєстрі за № 1691 на ім`я ОСОБА_5, в частині визнання в повному обсязі права на земельну частку (пай), яка перебувала в колективній власності КСГП "Кищенецьке", розміром 3,55 умовних кадастрових гектарів, та належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 .

Визнав недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 09 грудня 2004 року Маньківською державною нотаріальною конторою та зареєстроване в реєстрі за № 3064 на ім`я ОСОБА_2, в частині визнання в повному обсязі права на приватизовану земельну ділянку площею 3,1109 га, розташовану в с. Кищенці Маньківського району Черкаської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_5 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 28 жовтня 2003 року; приватизовану земельну ділянку площею 2,9743 га, розташовану в АДРЕСА_8, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_5 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 від 28 жовтня 2003 року.

Перерозподілив спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і складалася з: житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_3 ; земельної ділянки площею 0,6003 га, що розташована за вказаною адресою; права на дві земельні частки (паї) розміром по 3,55 умовних кадастрових одиниць в КСГП "Кищенецьке".

Визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину земельної ділянки загальною площею 6,0852 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в АДРЕСА_2, згідно з державним актом серії НОМЕР_3 .

Визнав за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину земельної ділянки загальною площею 6,0852 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в АДРЕСА_8, згідно з державним актом серії НОМЕР_3 .

Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 5/18 частин спадкового житлового будинку та земельної ділянки площею 0,6003 га для ведення особистого підсобного господарства, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 в розмірі 12 234,27 грн.

Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 компенсацію вартості 5/18 частин спадкового житлового будинку та земельної ділянки площею 0,6003 га для ведення особистого підсобного господарства, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 в розмірі 12 234,27 грн.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що при оформленні спадщини після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7 порушено права на спадкове майно спадкоємців за законом першої черги ОСОБА_1 та ОСОБА_8 . Суд першої інстанції помилково визначив розмір компенсації, яка підлягає до стягнення, у еквіваленті доларів США до гривні на час укладення договору дарування та з урахуванням курсу долара США на час винесення рішення у справі. Позивачі звернулися до суду за захистом своїх порушених прав у межах позовної давності, про застосування якої просила відповідач.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, заперечень на неї та їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій 10 жовтня 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просить скасувати рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 16 травня 2016 року та рішення Апеляційного суду Черкаської області від 28 липня 2016 року, і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними та необґрунтованими, ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

На час смерті спадкодавців ОСОБА_6 та ОСОБА_7 спадкові відносини в Україні були врегульовані нормами ЦК Української РСР (1540-06) .

ОСОБА_5 спадщину після смерті батьків прийняв у 1998 році, державною нотаріальною конторою йому видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом та за законом.

Впродовж шести років (до часу смерті ОСОБА_5 ) ні ОСОБА_1, ні її сестра ОСОБА_8 вказані свідоцтва в судовому порядку не оспорювали та вимоги про перерозподіл спадщини до ОСОБА_5, як до належного відповідача, не пред`являли.З часу вступу у фактичне володіння спадковим майном та заволодіння оригіналами правовстановлюючих документів на нерухоме майно та майнові права її ОСОБА_5 пройшло понад сімнадцять років, а з часу смерті ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_6) пройшов час тривалістю в одинадцять років.

Стаття 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про порушення її права. Про час та смерті батьків ОСОБА_5 та про його смерть ОСОБА_1 та ОСОБА_3 увесь цей час було достеменно відомо. Перехід права власності на житловий будинок та земельні ділянки не міг бути прихованим, зважаючи на публічність їх володіння, користування та розпорядження ними.

Суди попередніх інстанцій з порушенням норм статті 535 ЦК Української РСР дійшли висновків про те, що її чоловік ОСОБА_5 за заповітом батька ОСОБА_6, мав право успадкувати лише 1/6 частину житлового будинку по АДРЕСА_3 . Висновки судів суперечать поняттю заповіту, як правочину, що міститься в нормах ЦК України (435-15) , дійсність якого презюмується.

Суди не вирішили питання про скасування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно та заборони орендареві - ТОВ "Кищенці" здійснювати платежі та передавати майно відповідачу, які вжиті судом на підставі ухвали суду від 14 вересня 2016 року.

Викладене в сукупності свідчить про грубе порушення судами попередніх інстанцій вимог діючого законодавства та порушення її права на доступ до правосуддя.

02 грудня 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення ОСОБА_4 та ОСОБА_4 на касаційну скаргу, мотивоване законністю і обґрунтованістю рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Суди першої та апеляційної інстанцій у повній мірі дослідили всі обставини та докази у їх сукупності та підтвердили повністю правомірність заявлених позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлених обставин, висновків суду та прийнятих рішень.

05 грудня 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на касаційну скаргу, в якому вони просять відхилити касаційну скаргу ОСОБА_2, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін, посилаючись на те, що вони є законними і обґрунтованими.

ОСОБА_9 є такою, що прийняла спадщину як спадкоємець за законом після смерті своїх батьків, адже подала заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори в шестимісячний строк разом зі своєю сестрою, спадкоємцем якої є третя особа у справі, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Копія заяви датована 28 серпня 1998 року знаходиться в матеріалах справи.

ОСОБА_5 мав право спадкування за заповітом на будинок з урахуванням обов`язкової частки ОСОБА_7, решта спадкового майна мала б спадкуватися за законом.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2016 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження судових рішень. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Маньківського районного суду Черкаської області. Зупинено виконання рішення Апеляційного суду Черкаської області від 28 липня 2016 року до закінчення касаційного провадження у справі.

Відповідно до підпункту 4 пункту першого розділу XIII Перехідних положень ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

11 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві ОСОБА_10 .

Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 02 грудня 1997 року ОСОБА_6 склав заповіт, яким належний йому на праві власності житловий будинок з надвірними спорудами, розташований в АДРЕСА_9, заповів ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6, а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його дружина ОСОБА_7, після їх смерті відкрилася спадщина на належне їм майно, а саме: житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_3 ; земельну ділянку площею 0,603 га за вказаною адресою; права на дві земельні частки (паї) розміром по 3,55 умовних кадастрових одиниць в КСГП "Кищенецьке", а також грошовий вклад.

Спадкоємцями після їх смерті були діти: ОСОБА_1, ОСОБА_8 та ОСОБА_5

ОСОБА_1 є такою, що прийняла спадщину, як спадкоємець за законом після смерті своїх батьків, адже подала заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори в шестимісячний строк разом зі своєю сестрою ОСОБА_8 . При цьому, у заяві позивач та її сестра вказали, що є ще інший спадкоємець - брат ОСОБА_5, у свою чергу останній у своїй заяві вказав, що інших спадкоємців немає.

02 жовтня 1998 року Маньківською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_5 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване у реєстрі за № 1387, на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_3 земельній АДРЕСА_6, належний спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого Маньківською держадміністрацією 02 вересня 1998 року.

10 листопада 1999 року ОСОБА_5 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку розміром 0,6003 га для ведення підсобного господарства, розташовану в с. Кищенці Маньківського району Черкаської області.

15 вересня 2001 року ОСОБА_5 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСГП "Кищенецьке" с. Кищенці, розміром 3,55 умовних кадастрових гектарів.

22 серпня 2001 року ОСОБА_5 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом (додаткове) після смерті ОСОБА_6, на спадкове майно, яке складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності КСГП "Кищенецьке" с. Кищенці, розміром 3,55 умовних кадастрових гектарів.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5, спадщину після його смерті прийняла дружина ОСОБА_2 .

Спадкове майно складається з: житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_3 ; 1/4 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_7 ; приватизованої земельної ділянки площею 0,6003 га для ведення особистого підсобного господарства, розташованої по АДРЕСА_10 ; приватизованої земельної ділянки площею 3,1109 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в с. Кищенці; приватизованої земельної ділянки площею 2,9743 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в селі Кищенці; автомобіля марки ВАЗ-21053, державний номерний знак НОМЕР_5 ; грошових вкладів.

ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Після її смерті спадщину прийняла її дочка ОСОБА_3, яка відповідно до частини третьої статті 1270 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину. Отже, до ОСОБА_3 в порядку статті 1276 ЦК України перейшли права на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд дійшов висновку, що діями нотаріальної контори та ОСОБА_5, який не повідомив про наявність інших спадкоємців, порушено права останніх, які підлягають захисту в судовому порядку. Оскільки позивачі своєчасно звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після померлих ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а оформлення спадщини, тобто отримання свідоцтва про право на спадщину не обмежене будь-яким строком, то звернувшись до нотаріальної контори за видачею свідоцтв про право власності на спадкове майно у березні-квітні 2015 року та дізнавшись про порушення своїх прав на спадкове майно, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися до суду у липні-серпні 2015 року, а тому не пропустили строк позовної давності.

Однак, такі висновки апеляційного суду є передчасними, з огляду на наступне.

Встановивши, що належний на праві власності ОСОБА_6 житловий будинок АДРЕСА_3 з надвірними спорудами, розташований в АДРЕСА_11, який він заповів ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5, був набутий у період шлюбу з ОСОБА_7, а тому був їх спільним майном подружжя в якому частки рівні, апеляційний суд правильно вважав, що ОСОБА_6 заповів ОСОБА_5 лише 1/2 частини цього будинку.

На час смерті ОСОБА_6 його дружина ОСОБА_7 була непрацездатною, а тому апеляційний суд правильно вважав, що незалежно від змісту заповіту, ОСОБА_6 мала право на обов`язкову частку у спадщині, після смерті її чоловіка, яка становить не менше 2/3 частки, яка належала б їй при спадкоємстві за законом, однак визначаючи її розмір апеляційний суд припустився помилки, яка вплинула на розмір вартості часток у спадковому майні.

Так, обов`язкова частка ОСОБА_7 складала 2/3 від 1/4 (половини будинку), або 2/3 від 1/8 (цілого будинку), тобто 1/12 частка (1/8 х 2/3 = 2/24 = 1/12), відповідно за заповітом ОСОБА_5 мав успадкувати 5/12 частин спірного будинку (1/2 - 1/12 = 5/12), а не його 1/6 частину за заповітом як зазначив апеляційний суд.

Отже, Верховний Суд приймає аргументи касаційної скарги щодо неправильного визначення апеляційним судом частки ОСОБА_5 у спадкуванні за заповітом та, відповідно, розміру стягнутої компенсації вартості часток у спадковому майні.

Крім цього, відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких, установлений законодавством, що діяло раніше, не закінчився до набрання чинності зазначеним Кодексом.

Спірні правовідносини щодо видачі свідоцтв про право на спадщину, які отримав ОСОБА_5 виникли у 1998, 1999, 2001 роках, а тому до спірних правовідносин застосовуються положення ЦК Української РСР (1540-06) 1963 року, в редакції, яка діяла на момент їх виникнення.

Згідно зі статтею 71 ЦК Української РСР 1963 року загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до статті 75 ЦК Української РСР 1963 року позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.

Згідно з вимогами статті 76 ЦК Української РСР 1963 року перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і переривання перебігу строків позовної давності встановлюються і статтями 78 і 79 цього Кодексу.

Відповідно до статтею 80 ЦК Української РСР 1963 року закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Як убачається з матеріалів справи оспорювані свідоцтва про право на спадщину видані на ім`я ОСОБА_5 02 жовтня 1998 року, 10 листопада 1999 року, 22 серпня 2001 року, 15 вересня 2001 року.

Однак, апеляційний суд дійшовши висновку про обґрунтованість позову не у повному обсязі з`ясував питання щодо виникнення права на позов відповідно до статті 76 ЦК Української РСР 1963 року. Вирішуючи спір суд не врахував, що й при прийнятті спадкоємцем спадщини після смерті спадкодавця, видачею нотаріусом свідоцтва про право на спадщину іншому спадкоємцю порушуються спадкові права, а тому на вимоги про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, поширюються загальний строк позовної давності. Самі по собі посилання суду на те, що позивачі дізналися про порушення їх прав у 2015 році, звернувшись до нотаріальної контори за видачею свідоцтв, є недостатніми.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20 грудня 2007 року у за заявою № 23890/02 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

При цьому як норма статті 76 Української РСР так і норма частини першої статті 261 ЦК України містять презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі могло стати (стало) відомо про порушення свого права, покладається саме на позивача.

Так, апеляційний суд доводи відповідача щодо застосування позовної давності до виниклих правовідносин належним чином не перевірив та не з`ясував, коли ОСОБА_1 та мати ОСОБА_3 - ОСОБА_8, повинні були та могли довідатися про порушення своїх прав з огляду на отримання ОСОБА_5 оспорюваних свідоцтв зі спливом більше 14 років, переходу до нього права власності на житловий будинок та земельні ділянки, що не могло бути прихованим, зважаючи на публічність їх володіння, користування та розпорядження ними.

За вказаних обставин, Верховний Суд приймає аргументи касаційної скарги щодо неправильного визначення апеляційним судом обставин про дотримання позивачами позовної давності, які підлягають перевірці.

Згідно пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та норма матеріального права, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд апеляційної інстанцій скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення не встановив та не спростував доводи відповідача про пропущення позивачами позовної давності, оскаржуване рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ЦПК України (1618-15) щодо законності й обґрунтованості, що відповідно до статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховним Судом взято до уваги тривалий час розгляду судами вказаної справи, однак з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), суд дійшов висновку про передачу справи до апеляційного суду для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, з наведенням відповідних обґрунтувань, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.