розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 липня 2016 року у складі судді Тимошенко Т. І. та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Митрофанової Л. В., Барильської А. П., Бондар Я. М.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3, приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" (далі - ПрАТ "СК "Брокбізнес") про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Позовна заява мотивована тим, що 22 лютого 2013 року у м. Кривому Розі Дніпропетровської області сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_6, керуючи автобусом БАЗ 22154 СПГ, номерний знак НОМЕР_1, у районі залізничного мосту по вул. Волгоградській допустив наїзд на бетонну основу, що призвело до перекидання транспортного засобу і травмування пасажирів, серед яких була й ОСОБА_1 . Внаслідок цієї дорожньої-транспортної пригоди водій автобуса БАЗ 22154 СПГ, номерний знак НОМЕР_1, помер, а вона отримала тілесні ушкодження.

Власником автобуса БАЗ 22154 СПГ, номерний знак НОМЕР_1, є ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована на підставі договору страхування, укладеного з ПрАТ "СК "Брокбізнес", що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 28 січня 2013 року серії АЕ № 2346748. Відповідно до вказаного полісу обов`язкового страхування розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілого, становить 50 000,00 грн, а за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, - 100 000,00 грн на одного потерпілого.

У вересні 2013 року вона вже зверталася із позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Однак рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 липня 2015 року, яке було змінено рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2015 року, їй було відмовлено у задоволенні позову, оскільки до участі у справі в якості відповідачане було залучено страховика, тобто ПрАТ "СК "Брокбізнес".

З урахуванням зазначеного вона звернулася до суду із цим позовом. У результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 22 лютого 2013 року, їй було завдано матеріальну шкоду (витрати на оплату лікування) у розмірі 10 089,00 грн.

ПрАТ "СК "Брокбізнес" їй було виплачено страхове відшкодування завданої матеріальної шкоди у розмірі 590,56 грн.

Отже невідшкодованою залишається шкода у розмірі 9 498,00 грн.

Також зазначала, що у результаті вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди вона отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, забійної рани голови і обличчя, перелому кісток носу, верхньої щелепи і нижнього краю лівої орбіти, синців обличчя, крім того, на відкритих частинах її обличчя виникли післятравматичні рубці, які є невиправними ушкодженнями, оскільки для їх усунення необхідне проведення оперативного втручання, тобто пластичної операції. Рубці, які виникли на обличчі, значно спотворюють його риси, у порівнянні з тим, яке було обличчя до травмування. Вважає, що її зовнішність ніколи не стане такою як раніше.

Крім того, вона перебуває на обліку у лікаря-психолога з приводу психологічної реабілітації після прийняття змін через хірургічне втручання на обличчі.

Добровільно відшкодувати завдану шкоду ОСОБА_3 відмовляється.

На підставі вказаного ОСОБА_1 просила суд стягнути солідарно з ОСОБА_3 і ПрАТ "СК "Брокбізнес" 9 498,00 грн на відшкодування завданої матеріальної шкоди та стягнути на відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_3 - 200 000,00 грн і з ПрАТ "СК "Брокбізнес" - 100 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 липня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ "СК "Брокбізнес" на користь ОСОБА_1 29,68 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у статті 541 ЦК України визначено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Оскільки спірні правовідносини мають деліктний характер, а законом не встановлено солідарного обов`язку страховика і страхувальника відшкодування потерпілому витрат, пов`язаних із лікуванням, то підстав для солідарного стягнення з відповідачів коштів на відшкодування матеріальної шкоди немає.

Також відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_3 коштів на відшкодування моральної шкоди, оскільки рішенням суду, що набрало законної сили, вже було відмовлено у задоволенні цих вимог.

Статтею 26-1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності" встановлено, що страховик відшкодовує потерпілому, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральну шкоду у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. З урахуванням того, що страховиком обґрунтовано було виплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі 593,53 грн, то з ПрАТ "СК "Брокбізнес" на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню кошти у розмірі 29,68 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 липня 2016 року скасовано в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та ухвалено у цій частині нове рішення про часткове задоволення вказаних позовних вимог.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, оскільки рішенням суду, що набрало законної сили, у задоволенні цих вимог було відмовлено, оскільки до участі у справі в якості відповідача не було залучено страховика, що призвело до неможливості суду визначити розмір відшкодування,яке підлягає стягненню з володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки вона становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.На підставі вказаного, встановивши глибину, тривалість фізичних і душевних страждань, яких зазнала ОСОБА_1, суд стягнув на її користь з ОСОБА_3 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині рішення суду є законним і обґрунтованим.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2018 року справу передано Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.

Відповідно до розпорядження в.о. керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 06 червня 2019 року № 611/0/226-19 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини ОСОБА_6, який внаслідок цієї пригоди помер, однак керував транспортним засобом, власником якого є ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у ПрАТ "СК "Брокбізнес", вона отримала тілесні ушкодження, внаслідок чого знаходилась на стаціонарному лікуванні та понесла матеріальні витрати на оплату ліків у розмірі 10 089,00 грн та зазнала фізичного болю і страждань у зв`язку з ушкодженням здоров`я, чим їй було завдано моральну шкоду у розмірі 300 000,00 грн. Таким чином, суди безпідставно відмовили у задоволенні вимог про відшкодування матеріальної шкоди.

Також апеляційний суд дійшов помилкового висновку в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки стягнувши на її користь 10 000,00 грн, не врахував вимог розумності, виваженості і справедливості.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У лютому 2017 року ОСОБА_3, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваного рішення апеляційного суду немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, просив рішення судів першої (у не скасованій частині) та апеляційної інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

22 лютого 2013 року у м. Кривому Розі Дніпропетровської області сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_6, керуючи автобусом БАЗ 22154 СПГ, номерний знак НОМЕР_1, у районі залізничного мосту по вул. Волгоградській допустив наїзд на бетонну основу, що призвело до перекидання транспортного засобу і травмування пасажирів, серед яких була й ОСОБА_1 . Внаслідок цієї дорожньої-транспортної пригоди водій автобуса БАЗ 22154 СПГ, номерний знак НОМЕР_1, помер, а ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Власником автобуса БАЗ 22154 СПГ, номерний знак НОМЕР_1, є ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність якого на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована на підставі договору страхування, укладеного з ПрАТ "СК "Брокбізнес", що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 28 січня 2013 року серіїАЕ № 2346748.

Відповідно до вказаного полісу обов`язкового страхування розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілого, становить 50 000,00 грн, а за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, - 100 000,00 грн на одного потерпілого.

ПрАТ "СК "Брокбізнес" було виплачено ОСОБА_1 страхове відшкодування завданої матеріальної шкоди у розмірі 590,56 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 липня 2015 року, яке було змінено рішенням Апеляційний суд Дніпропетровської області від 08 вересня 2015 року, було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ПрАТ "СК "Брокбізнес",про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, оскільки до участі у справі в якості відповідача не було залучено страховика.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 7 Закону України "Про страхування" страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

Відносини у цій сфері регулює Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) .

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, ПрАТ "СК "Брокбізнес",уклавши з ОСОБА_3 договір страхування його цивільно-правової відповідальності, взяло на себе обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

З урахуванням вказаного, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що законодавство України, чинне як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи Верховним Судом, не передбачає солідарного обов`язку страховика та страхувальника щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди здоров`ю потерпілого.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, провадження № 14-178цс18.

Судом установлено, що на підтвердження вимог про відшкодування матеріальної шкоди позивачем було надано лише чеки на придбання лікарського препарату " Танакан " на загальну суму 593,53 грн. Інших доказів на підтвердження витрат на лікування, спричинених дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася 22 лютого 2013 року, позивачем не надано.

З урахуванням вказаного, суди дійшли правильного висновку, що страхове відшкодування спричиненої позивачу матеріальної шкоди, яке виплачене страховиком у розмірі 590,96 грн є обґрунтованим, оскільки позивачем у порушення вимог статей 10, 60 ЦПК України 2004 року не доведено і не додано до позовної заяви доказів, які підтверджували б додаткові витрати на лікування у загальному розмірі 10 089,00 грн. Тому, з урахуванням положень статті 26-1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", судом обґрунтовано визначено розмір моральної шкоди у 29,68 грн, що складає 5 відсотків від страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Також суди обґрунтовано відмовили у задоволенні вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, оскільки позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження розміру заявлених витрат. У частині четвертій статті 60 ЦПК України 2004 року визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи касаційної скарги, що апеляційним судом при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, яке підлягає стягненню з ОСОБА_3, не враховано вимоги розумності, виваженості та справедливості є безпідставними.

Так, частиною другою статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (v0004700-95) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Зі змісту оскаржуваного рішення апеляційного суду вбачається, що судом при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди враховано характер правопорушення, глибину фізичних і душевних страждань, тяжкість спричинених їй травм, необхідність докладання додаткових зусиль для організації свого життя, та з урахуванням вимог розумності і справедливості, обґрунтовано визначено відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 у розмірі 10 000,00 грн.

Інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законних та обґрунтованих рішень, оскільки за своєю суттю зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

З урахуванням того, що вказані доводи касаційної скарги є ідентичними доводам позовної заяви та апеляційної скарги, яким судами попередніх інстанцій надана належна оцінка, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

З указаного вбачається, що доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують і на законність судових рішень не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої у нескасованій частині та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 липня 2016 року в нескасованій частині та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2016 року залишити без змін.