заінтересовані особи: військова частина 1241 Національної гвардії України, Штаб Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, Міністерство оборони України, Національна гвардія України, Міністерство соціальної політики України, та Департамент соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 березня 2018 року у складі судді

Татарінової О. А. та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області

від 24 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Девляшевського В. А., Матківського Р. Й., Фединяка В. Д.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2, заінтересовані особи: військова частина 1241 Національної гвардії України, Штаб Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, Міністерство оборони України, Національна гвардія України, Міністерство соціальної політики України, та Департамент соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації, звернулись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Заявлені вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_2 у період з 05 по 12 січня 2015 року, а ОСОБА_1 у періоди з 05 по 12 січня 2015 року, з 12 по

18 травня 2015 року та з 29 вересня по 04 жовтня 2015 року на добровільних засадах на прохання капітана батальйону оперативного призначення військової частини 1241 Національної гвардії України ОСОБА_4 перебували у зоні проведення АТО, де надавали допомогу в організації та забезпеченні зв`язком вказаного батальйону, а також брали участь у бойових діях. Факт їх перебування у зоні проведення АТО підтверджується нотаріально завіреними свідченнями військовослужбовців батальйону та офіцерів військової частини №1241, 24 ОМБР ЗСУ.

Посилаючись на те, що законом не визначено іншого порядку встановлення факту їх перебування у зоні проведення АТО, ніж за рішенням суду, з врахуванням збільшення позовних вимог, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили встановити факт участі у бойових діях під час АТО

ОСОБА_1 у періоди з 05 по 12 січня 2015 року, з 12 по 18 травня

2015 року та з 29 вересня по 04 жовтня 2015 року, а ОСОБА_2 - з 05 по

12 січня 2015 року, з метою отримання ними статусу учасників бойових дій.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 01 березня 2018 року у задоволенні заяви відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що заявники передчасно звернулися до суду із вказаною заявою, оскільки питання надання статусу учасника бойових дій розглядається відомчою комісією, у складі якого особа брала участь в АТО, до якої заявники не зверталися і будь-яких рішень відповідною комісією не приймалось. Також суд першої інстанції вважав, що заявники не представили належних та допустимих доказів на підтвердження їх участі у бойових діях.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 квітня

2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 01 березня 2018 року скасовано.

Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2, заінтересовані особи військова частина 1241 Національної гвардії України, Штаб Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, Міністерство оборони України, Національна гвардія України, Міністерство соціальної політики України, та Департамент соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації, про встановлення юридичного факту закрито.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у даній справі, апеляційний суд виходив із того, що дослідження питання перебування в зоні АТО у конкретні періоди часу та надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повинно було б вирішуватися відповідною комісією того відомства, до якого увійшло добровольче формування, у складі якого заявники вірогідно приймали участь в антитерористичній операції, а у разі виникнення спірних питань - міжвідомчою комісією. А тому суд дійшов висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частина перша статті 255 ЦПК України).

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

24 травня 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подали до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просять скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 01 березня 2018 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2018 року та прийняти нове рішення, яким заяву задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до частини восьмої статті 8 ЦПК України та в сенсі статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що найшло своє відображення у рішеннях ЄСПЛ (справа "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. United Kingdom) від 15 листопада 1996 року та "Афанасьєв проти України" від 05 квітня

2005 року), ОСОБА_1, ОСОБА_2 мають право на звернення до суду щодо встановлення факту участі у бойових діях по захисту незалежності України, її суверенітету та територіальної цілісності.

Доводи інших учасників справи:

09 липня 2018 року військова частина 1241 Національної гвардії України через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2018 року залишити без змін.

Роз`яснити заявникам встановлений чинним законодавством України позасудовий порядок вирішення заявлених ними вимог, у порядку та в спосіб передбачений постановою Кабінету міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 "Про затвердження Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення" (413-2014-п) .

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи

№ 344/14888/17 з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 01 березня 2018 року скасовано ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2018 року, а тому судом касаційної інстанції не перевіряється.

Оцінка аргументів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції:

Судом апеляційної інстанції встановлено, що заявники є членами Громадської організації "Клуб радіоаматорів "Зелена Хвиля" та на добровільних засадах виїжджали до батальйону оперативного призначення військової частини 1241 Національної гвардії України безпосередньо у зону проведення АТО з метою надання допомоги в організації та забезпеченні зв`язком між підрозділами БОП, військовою частиною 1241 Національної гвардії України з суміжними підрозділами 24 окремої механізованої бригади Збройних Сил України.

Із змісту вимог заявників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачається, що вони звернулися до суду із заявою про встановлення факту їх участі у бойових діях під час АТО у відповідні періоди з метою отримання ними в подальшому статусу учасників бойових дій.

При цьому заявник ОСОБА_2 зазначав, що у зоні проведення АТО він перебував 8 днів, а ОСОБА_1 вказував про своє перебування в зоні проведення АТО 21 день.

Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені у судовому порядку. Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, не зазначених у частині першій статті 315 ЦПК України, в судовому порядку можливо лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Питання надання статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення регулюється "Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (413-2014-п) .

Зі змісту пункту 5 зазначеного вище "Порядку" рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається: комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, ДСНС, ДФС; міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера, яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання.

Аналіз вищезазначеного "Порядку" дає підстави дійти висновку про те, що дослідження питання перебування в зоні АТО у конкретні періоди часу та надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повинно було б вирішуватися відповідною комісією того відомства, до якого увійшло добровольче формування, у складі якого заявники вірогідно приймали участь в антитерористичній операції, а у разі виникнення спірних питань - міжвідомчою комісією.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

За правилами пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі з підстав передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повинно було б вирішуватися відповідною комісією того відомства, до якого увійшло добровольче формування, у складі якого заявники вірогідно приймали участь в антитерористичній операції, а у разі виникнення спірних питань - міжвідомчою комісією.

Такий висновок узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у цивільній справі № 233/2929/17.

Щодо доводів касаційної скарги:

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального та процесуального права та переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області

від 24 квітня 2018 року, якою скасовано рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 березня 2018 року, - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції немає.

Керуючись статтями 400, 401, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2018 року, якою скасовано рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 березня 2018 року, залишити без змін.