Позовна заява, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки АДРЕСА_1, загальною площею 0,37 га у межах згідно з планом, яка розташована на території Салганської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на підставі державного акта про право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 . Зазначена земельна ділянка самовільно займається ВАТ "Імені 28 Червня".

ОСОБА_1, з урахуванням уточнень, просила:

- зобов`язати ВАТ "Імені 28 Червня" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку АДРЕСА_1, загальною площею 0,37 га, вартість якої складає 14 989,07 грн, яка розташована на території Салганської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, шляхом звільнення та в придатному стані для використання;

- стягнути з ВАТ "Імені 28 Червня" на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки у розмірі 22 816,96 грн;

- стягнути з ВАТ "Імені 28 Червня" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.

Представники позивача ( ОСОБА_1 ) - за довіреністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у судовому засіданні підтримали позовні вимоги ОСОБА_1, просили їх задовольнити та пояснили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, але на ній розташовані багаторічні насадження, які перебувають на балансі ВАТ "Імені 28 Червня" та не обробляються, в зв`язку з чим позивач не може використовувати свою земельну ділянку за призначенням, чим їй завдано шкоду.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 жовтня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано недоведеністю заявлених позовних вимог.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.

Заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 жовтня 2016 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_1, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

29 серпня 2017 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 20 червня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що висновку судів попередніх інстанцій є неправильним у зв`язку з невідповідністю цих висновків обставинам справи. Під час розгляду справи був допущений односторонній та упереджений підхід та дана неправильна оцінка доказам вини відповідача.

Доводи інших учасників справи:

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 жовтня 2016 року та ухвали апеляційного суду Одеської області від 20 червня 2017 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

У листопаді 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.

Розпорядженням від 10 червня 2019 року № 642/0/226-19 за касаційним провадженням № 61-27048св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 10 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Короткий зміст встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи:

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки АДРЕСА_1, загальною площею 4,52 га у межах згідно з планом, яка розташована на території Салганської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, на підставі державного акта про право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 .

Відповідно до акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 13 березня 2013 року, складеного головним спеціалістом відділу оперативного контролю Державної інспекції сільського господарства в Одеській області, ВАТ "Імені 28 Червня", використовує земельні ділянки в масивах "3-4в", " 1с", " 12-б", " 4-б", " 2г", " 1вп", " 1а", " 2а" на території Салганської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, які належать громадянам, згідно державних актів на право приватної власності під багаторічні насадження та, зокрема ОСОБА_1 . За вищезазначеними ділянками не вживаються заходи боротьби з бур`янами, відсутні договори оренди земельних ділянок між власниками багаторічних насаджень та землевласниками, що є порушенням статей 125, 126 ЗК України.

Згідно акта визначення збитків власникам земельних ділянок, занятих багаторічними насадженнями ВАТ "Імені 28 Червня" від 13 березня

2013 року, затвердженого розпорядженням голови Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 15 березня 2013 року № 61/А-2013 багаторічні насадження, розміщені на землях заявників у відповідності до вимог Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" від 10 липня 1996 року (290/96-ВР) за № 290/96 ВР були, як майно передані на баланс новоствореного у 2001 році акціонерного товариству "Імені 28 Червня".

Згідно актів обстеження багаторічних насаджень від 16 липня 2010 року, від

25 травня 2011 року, від 01 червня 2011 року, в результаті безгосподарності та бездіяльності ВАТ "Імені 28 Червня", всі багаторічні насадження загинули або зріджені до такого стану, що потребують викорчовування та списання.

Обстеження багаторічних насаджень, проведене комісією на момент складання акта, на масивах " 3-4в", " 1 с", " 12 б", " 4 б", " 2 г", та "1 вп", " 1 а", "2а" свідчать про подальше погіршення стану цих насаджень і характеризується ще більшим їх зрідженням та масовим заселенням чагарників та акацій.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

Згідно статті 79 ЗК України, статті 373 ЦК України право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї земельної ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Багаторічні насадження не можуть розглядатися як окремий об`єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони знаходяться, оскільки є складовою частиною земельної ділянки, отже, з часу передачі земельних ділянок у власність фізичних осіб останні стали відповідно і власниками багаторічних насаджень.

Відповідно до положень статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підстави і порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам визначені статями 156, 157 ЗК України.

Відповідно до статті 156 ЗК України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За правилами частин першої, другої статті 157 ЗК України, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

' 'p' Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 (284-93-п) затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі - Порядок).

Згідно з положеннями Порядку власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок (пункт 1).

Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії (п.2). Збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина (пункт 5).

Суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки фактичні обставини справи жодним чином не доводять того, що відповідальність за недодержання вимог земельного законодавства можна покласти саме на ВАТ "Імені 28 Червня", не є вони і доказом того, що спірна земельна ділянка перебуває у їх користуванні.

Крім того, позивачем не надано суду доказів, які підтверджують, що землекористувачем земельної ділянки, був саме відповідач ВАТ "Імені 28 Червня" у зв`язку з чим позивачка не мала можливості використовувати належну їй земельну ділянку за своїм розсудом для отримання доходів, також не надано відповідних доказів в підтвердження доводів позивача про те, що вона бажала обробляти земельну ділянку, а відповідач їй в цьому перешкоджав.

Той факт, що багаторічні насадження були передані на баланс відповідача не може служити підставою на покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності, так як баланс підприємств (організацій) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та не свідчить про знаходження майна у власності (володінні) підприємства (організації).

Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 25 лютого

2015 року при розгляді справи № 6-14цс15.

Щодо доводів касаційної скарги:

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 20 червня 2017 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.