У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просила виділити в натурі Ѕ частину зі спільного майна в житловому будинку АДРЕСА_1 в рахунок звернення стягнення на таку частину; перевести на неї права і обов`язки

ОСОБА_2 як співвласника частки майна в указаному житловому будинку; визнати за нею право власності на таку частку майна в житловому будинку; зменшити суму боргу ОСОБА_2 до суми, що дорівнює різниці між початковою сумою боргу та вартістю частки; борг, що складає різницю таких сум, залишити на виконанні у Дрогобицькому відділі державної виконавчої служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з березня 1999 року по жовтень 2010 року вона та відповідач ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах. За цей період вони придбали нерухоме майно, в тому числі й земельні ділянки, обладнання, транспортні засоби для організації та ведення підприємницької діяльності. Зокрема, у 2008 році у АДРЕСА_1 за їхні спільні кошти побудовано житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 92,3 кв. м . На вказаний житловий будинок вони зареєстрували право спільної сумісної власності, без реального поділу часток між ними.

У 2010 році ОСОБА_2 позичив у неї 225 000 грн, проте кошти не повернув.

Рішенням апеляційного суду Львівської області з ОСОБА_2 на користь

ОСОБА_1 стягнуто 215 632 грн боргу (основна сума боргу), 6 650 грн відсотків станом на 01 жовтня 2011 року, 133 000 грн суми неповернутого боргу, 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та

2 222,82 грн судового збору, всього 224 624,82 грн.

16 березня 2015 року ОСОБА_1 було отримано виконавчий лист у справі

№ 2-2546/11 на підставі якого відділом державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області (далі - ВДВС Дрогобицького МУЮ у Львівській області) відкрито виконавче провадження.

22 червня 2015 року начальник ВДВС Дрогобицького МУЮ у Львівській області звернувся до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з поданням про виділ частки зі спільного майна боржника в натурі, а саме - житлового будинку по АДРЕСА_1 . Однак таке подання ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду від 08 липня 2015 року повернуто з посиланням на те, що кредитор - співвласник майна, що є у спільній сумісній власності, й у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, кредитор може пред`явити позов про виділ частки зі спільного майна, на яке може бути звернене стягнення.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від

28 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Переведено на ОСОБА_1 права і обов`язки співвласника-боржника ОСОБА_2 на 1/2 частину у спільній сумісній власності на будинок

Вирішено перерахувати борг ОСОБА_2 по виконавчому провадженню, яке знаходиться на виконанні у ВДВС Дрогобицького МВ юстиції у Львівській області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 215 632 грн основного боргу, 6 650 грн в рахунок сплати 5 % від простроченої суми станом на 01 жовтня

2011 року, суми неповернутого боргу в розмірі 133 000 грн, 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 2 222,82 грн судового збору.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на будинок АДРЕСА_1, припинено право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину у спільній сумісній власності на будинок

АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач відмовляється від продажу своєї частини будинку та не виконує судове рішення про стягнення боргу на користь ОСОБА_1 . У позивача наявні у сукупності послідовні юридичні факти, які надають їй право як кредитору, звернути стягнення на частку боржника у майні, що є у спільній сумісній власності, і шляхом переведення на кредитора прав та обов`язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку, а саме: у боржника-відповідача недостатньо іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, відділом ДВС вчинені всі дії для встановлення наявного майна боржника; неможливо виділити в натурі частку боржника зі спільного майна, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи; позивач, як кредитор, вчинила дії, направлені на вимогу від боржника продажу його частки з направленням виторгу на погашення боргу; боржник відмовляється від продажу своєї частки в спільному майні.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 14 серпня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Переведено на стягувача ОСОБА_1 права і обов`язки співвласника-боржника ОСОБА_2 на належну йому Ѕ частину в житловому будинку АДРЕСА_1 .

Визнано за стягувачем, ОСОБА_1, право власності на належну співвласнику-боржнику, ОСОБА_2, 1/2 частину в житловому будинку АДРЕСА_1 .

Припинено право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину в житловому будинку

У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що припинення права власності на Ѕ часину у житловому будинку не спричинить істотної шкоди інтересам відповідача, який у цьому житловому будинку не проживає, ним не користується, чого останній не заперечував в суді апеляційної інстанції. Задоволення вимог про переведення на ОСОБА_1 прав та обов`язків співвласника-боржника ОСОБА_2 на 1/2 частину у житловому будинку АДРЕСА_1 з виплатою йому різниці між вартістю 1/2 частини житлового будинку, належної на праві власності ОСОБА_2, і заборгованістю ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 буде мати своїм наслідком виконання рішення суду про стягнення коштів з відповідача на користь позивача, яке протягом тривалого часу ОСОБА_2 не виконувалося.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу № 442/7848/15-ц з Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , згідно з яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

07 травня 2018 року справу № 442/7848/15-ц передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 червня 2019 року справу № 442/7848/15-ц призначено судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю .

Узагальнені доводи касаційної скарги

У вересні 2017 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 листопада 2016 року та рішення апеляційного суду Львівської області віл 14 серпня 2017 року скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що він не заперечував проти продажу своєї частки житлового будинку за ринковою вартістю, проте позивач чинить у цьому перешкоди. Розмір заборгованості зменшився у зв`язку з частковим погашенням. Суд не звернув уваги на те, що ВДВС Дрогобицького МУЮ у Львівській області з метою виконання судового рішення про стягнення боргу накладено арешт на інше нерухоме майно, а тому задоволення вимог про припинення частки у праві спільної часткової власності є безпідставним. Спірний будинок є єдиним житлом, яке перебуває у нього у власності, а тому позбавлення права власності без згоди спричиняє істотної шкоди його інтересам.

Узагальнені доводи особи, яка подала заперечення

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 подала заперечення на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення. Зазначала, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що з 19 березня 2015 року на виконанні у ВДВС Дрогобицького МУЮ у Львівської області знаходиться виконавче провадження

№ 46941065 (РНВП 46941065), відкрите на підставі виконавчого листа

№ 2-2546/11, виданого 16 березня 2015 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області на підставі рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 215 632 грн основного боргу, 6 650 грн в рахунок сплати 5 відсотків від простроченої суми станом на 01 жовтня 2011 року; суми неповернутого боргу в розмірі 133 000 грн, 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 2 222,82 грн судового збору.

Також установлено, що відповідач сплатив 6 725,74 грн, залишок боргу ОСОБА_2 становить 217 899,08 грн.

З копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06 травня 2011 року, виданого виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради серії НОМЕР_1, вбачається, що житловий будинок по АДРЕСА_1 загальною площею 92,3 кв. м, житловою площею 38,2 кв. м належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про що свідчить також витяг про реєстрацію прав власності, частки співвласників житлового будинку є рівними.

Рівність часток ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у житловому будинку

АДРЕСА_1 підтверджується договором дарування житлового будинку, відповідно до якого обдаровувані, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, прийняли у власність в рівних частках житловий будинок АДРЕСА_1, витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11 жовтня 2004 року, з якого вбачається реєстрація за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на спірний житловий будинок у розмірі по 1/2 частині за кожним.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 11 травня 2016 року № 1/2 дійсна вартість житлового будинку, що розташований по

АДРЕСА_1 на час проведення дослідження становить 567 690 грн. Надати варіанти виділу часток співвласників такого житлового будинку не видається можливим, оскільки висота житлових приміщень мансардного поверху житлового будинку по АДРЕСА_1 не відповідає вимогам ДБН.

Наявність у ОСОБА_2 заборгованості перед ОСОБА_1 у розмірі

217 899,08 грн підтверджується також довідкою відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області, з якої вбачається, що з боржника стягнуто 6 725,74 грн (платіжне доручення від

04 серпня 2015 року № 2635), залишок суми боргу становить 217 899,08 грн.

Крім іншого, судом установлено, що державним виконавцем ВДВС Дрогобицького МУЮ у Львівській області вживались заходи з примусового виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості. Розмір заборгованості ОСОБА_2 зменшився до 160 113, 34 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 365 ЦК України визначено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до статті 366 ЦК України кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом. У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов`язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.

Відповідно до положень статей 10, 60 ЦПК України в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої й апеляційної інстанцій, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Отже, встановивши, що відповідач відмовляється від продажу належної йому частки у житловому будинку, протягом тривалого часу не виконує рішення суду про стягнення заборгованості на користь позивача, чим порушує права

ОСОБА_1, а також встановивши, що припинення права власності на

1/2 частину у спірному житловому будинку не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача, який у цьому житловому будинку не проживає, ним не користується, чого не заперечував у суді апеляційної інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав, визначених законом, для переведення на позивача прав та обов`язків співвласника-боржника ОСОБА_2, припинення права власності на належну йому на праві власності 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 та визнання за позивачем права власності на належну

ОСОБА_2 1/2 частину вказаного житлового будинку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, й зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) , який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня

1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня

2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, а касаційна скарга не містить аргументів, які б спростовували висновки суду.

Згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Колегія суддів вважає за необхідне поновити виконання рішення апеляційного суду Львівської області від 14 серпня 2017 року, зупинене ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

від 15 вересня 2017 року.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.