Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.

учасники справи:

позивач - Снігурівська районна рада народних депутатів Миколаївської області,

відповідач - ОСОБА_1,

представник відповідача - Ковальчук Ірина Миколаївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану в його інтересах представником Ковальчук Іриною Миколаївною, на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 22 травня 2019 року у складі судді Крамаренко Т. В.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Снігурівська районна рада народних депутатів Миколаївської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про припинення права користування земельною ділянкою у розмірі 50 га ріллі, переданої останньому в користування рішенням Снігурівської районної ради народних депутатів Миколаївської області від 26 січня 1994 року № 27 та

від 27 травня 1996 року № 198.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області

від 08 грудня 2000 року припинено право користування ОСОБА_1 земельною ділянкою розміром 50 га ріллі, переданою йому в користування рішеннями Снігурівської районної ради народних депутатів Миколаївської області від 26 січня 1994 року № 27 та від 27 травня 1996 року № 198 й передано вказану земельну ділянку в запас Павлівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем надана йому в постійне користування земельна ділянка використовується не за призначенням.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 22 травня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою в його інтересах адвокатом Ковальчук І. М., на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 08 грудня 2000 року у справі за позовом Снігурівської районної ради народних депутатів Миколаївської області до ОСОБА_1 про припинення права користування земельною ділянкою.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою з пропуском більше ніж 18-річного строку й доказів на підтвердження наявності обставин, на які він посилається в своїй апеляційній скарзі як на поважні підстави пропуску такого строку, не надав.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

У касаційні скарзі, поданій до Верховного Суду у червні 2019 року, Ковальчук І. М., діючи від імені ОСОБА_1, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 22 травня 2019 року скасувати й направити справу для продовження розгляду до апеляційного суду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, представник заявника вказує, що

ОСОБА_1 не було відомо про існування рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 08 грудня 2000 року, матеріали справи не містять доказів отримання ОСОБА_1 повного тексту оскаржуваного судового рішення у встановлені законом строки, до

2012 року останній використовував спірну земельну ділянку у своїй господарській діяльності, її довіритель має оригінали правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку, про існування оспорюваного рішення ОСОБА_1 стало відомо після звернення до проектної організації для розробки технічної документації зі встановлення меж земельної ділянки, де йому повідомили про те, що за рахунок його земельних ділянок іншій особі була відведена земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 .

У зв`язку з викладеним вважає, що строк на апеляційне оскарження судового рішення пропущений ОСОБА_1 із поважних причин, а тому підлягає поновленню.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 2-9123/00 зі Снігурівського районного суду Миколаївської області.

Фактичні обставини справи

Апеляційним судом встановлено, що 18 березня 2019 року адвокатом Ковальчук І. М. в інтересах ОСОБА_1 за допомогою засобів поштового зв`язку було направлено на адресу Снігурівського районного суду Миколаївської області апеляційну скаргу на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 08 грудня 2000 року, яка згідно з вхідним штемпелем отримана судом першої інстанції 22 березня 2019 року. Тобто апеляційну скаргу подано з пропуском строку на апеляційне оскарження.

В апеляційній скарзі адвокат Ковальчук І. М. просила поновити строк на

апеляційне оскарження, посилаючись як на підстави поважності причин пропуску строку на те, що відповідачу ОСОБА_1 не було відомо про існування оскаржуваного рішення, копія вказаного рішення ОСОБА_1 в установленому законом порядку надіслана не була, до 2012 року останній використовував спірну земельну ділянку у своїй господарській діяльності, її довіритель має оригінали правовстановлюючих документів на спірні земельні ділянки, про існування оспорюваного рішення ОСОБА_1 стало відомо після звернення до проектної організації для розробки технічної документації зі встановлення меж земельної ділянки,

де йому повідомили про те, що за рахунок його земельних ділянок іншій особі була відведена земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 .

З довідки, виданої 26 березня 2019 року архіваріусом Снігурівського районного суду Миколаївської області Шумік О. М. вбачається, що згідно з наказом Державної судової адміністрації України від 11 лютого 2010 року № 22 "Про затвердження переліку судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання" (z0201-10) цивільну справу № 2-913/2000 за позовом Снігурівської районної ради до

ОСОБА_1 про припинення права користування земельною ділянкою знищено за строком зберігання, про що складено акт від 03 січня 2006 року.

28 березня 2019 року за поданням голови Снігурівського районного суду Миколаївської області Квєтка І. А. вирішено питання про початок відновлення втраченого судового провадження № 2-913/00 у зв`язку зі знищенням вказаної справи та відсутністю її в архіві суду.

Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 25 квітня 2019 року частково відновлено втрачене судове провадження - цивільну справу № 2-913/2000 за позовом Снігурівської районної ради до

ОСОБА_1 про припинення права користування земельною ділянкою, матеріали справи складаються із таких документів: рішення Снігурівської районної ради Миколаївської області від 08 червня 2001 року № 14 XVIII сесії ХХІІІ скликання про визнання такими, що втратили чинність, рішення районної ради; рішення Снігурівської районної ради народних депутатів Миколаївської області від 28 січня 1994 року № 27 XVII сесії ХХІ скликання про надання земельної ділянки ОСОБА_3, ОСОБА_1 для ведення селянського господарства; розпорядження Снігурівської районної державної адміністрації Миколаївської області від 27 травня 1996 року

№ 198-р про надання земельної ділянки для розширення селянського господарства ОСОБА_1 .

В рішенні Снігурівського районного суду Миколаївської області від 08 грудня 2000 року встановлено, що ОСОБА_1 двічі не з`явився в судове засідання, хоча був належним чином повідомлений про час слухання справи.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Згідно із положеннями частини другої статі 389 ЦПК України (1618-15) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статті 291 ЦПК України від 18 липня 1963 року в редакції від 29 листопада 2000 року, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції, касаційні скарги на рішення районних (міських) судів, міжрайонних (окружних) судів, Верховного суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів, міжобласного суду, військових судів може бути подано протягом десяти днів з наступного дня після проголошення рішення.

В апеляційній скарзі адвокат Ковальчук І. М., посилаючись як на підстави поважності причин пропуску строку на те, що відповідачу ОСОБА_1 не було відомо про існування рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 08 грудня 2000 року, копія вказаного рішення ОСОБА_1 в установленому законом порядку не надсилалась, до

2012 року останній використовував спірну земельну ділянку у своїй господарській діяльності, її довіритель має оригінали правовстановлюючих документів на спірні земельні ділянки, про існування оспорюваного рішення ОСОБА_1 стало відомо після звернення до проектної організації для розробки технічної документації зі встановлення меж земельної ділянки,

де йому повідомили про те, що за рахунок його земельних ділянок іншій особі була відведена земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1, просила поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Поновлення процесуального строку зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини

від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України").

Встановивши, що апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції

від 08 грудня 2000 року подано 18 березня 2019 року, тобто з пропуском строку більше ніж на 18 років, в судове засідання під час розгляду справи заявник, відповідач у справі ОСОБА_1, двічі не з`являвся, хоча був належними чином повідомлений, та заявником не надано доказів на підтвердження доводів про поважність причин такого тривалого пропуску строку, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, які ґрунтуються на положеннях частини третьої статті 297 ЦПК України

Наведені у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням вказаного вище, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

Головуючий	С. Ю. Бурлаков
Судді:	В. М. Коротун
	М. Є. Червинська