Постанова
Іменем України
08 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 334/10744/14-ц
провадження № 61-4777св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач (заявник) - публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит",
відповідач (боржник) - ОСОБА_1,
заінтересована особа - Державна іпотечна установа,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 жовтня 2018 року у складі судді Баруліної Т .Є.,та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 січня 2019 року у складі колегії суддів: Дашковської А .В., Кримської О. М., Бєлки В. Ю.,
В С Т А Н О В И В :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 квітня 2015 року позов публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.
Вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1, в рахунок погашення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії від 11 грудня 2007 року № 6403-127К, сума заборгованості за яким станом на 01 серпня 2014 року становила 3 917 004,34 грн шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 18 травня 2016 року заочне рішення змінено в частині розміру заборгованості.
У вересні 2018 року Державна іпотечна установа звернулася до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.
На обґрунтування заяви зазначала, що постановою Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 27 січня 2014 року відкрито виконавче провадження щодо ОСОБА_1 про примусове виконання рішення Апеляційного суду Запорізької області від 18 травня 2016 року.
11 лютого 2015 року між Державною іпотечною установою та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" укладено договір відступлення права вимоги № 17/4-В, згідно з пунктом 1.2 якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває усі права вимоги за договорами (кредитними, іпотеки, поруки), у тому числі і за кредитним договором від 11 грудня 2007 року № 6403-127 позичальника ОСОБА_1 та іпотечними договорами від 11 грудня 2007 року № 6403-1271 та 6403/1271/1, де майновим поручителем за основним зобов`язанням був ОСОБА_1 .
Згідно з пунктом 2.1 договору відступлення пункт 1.2 договору набирає чинності у день прийняття Національним Банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
17 вересня 2015 року на підставі постанови Правління Національного Банку України № 612 "Про віднесення ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 вересня 2015 року № 171 "Про затвердження тимчасової адміністрації в АТ "Банк Фінанси та Кредит" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
Таким чином, починаючи з 17 вересня 2015 року Державна іпотечна установа набула усі права та вимоги за кредитним договором від 11 грудня 2007 року № 6403-127 К, який укладено з ОСОБА_1 та іпотечними договорами від 11 грудня 2007 року, укладеними з ОСОБА_1 .
На підставі зазначеного, Державна іпотечна установа просила замінити стягувача у виконавчому провадженні ВП № 41677753 з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на Державну іпотечну установу.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 жовтня 2018 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 29 січня 2019 року, заяву задоволено.
Замінено стягувача ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" у виконавчому провадженні ВП № 41677753 з примусового виконання виконавчого листа № 334/10744/14-ц, виданого Ленінським районним судом м. Запоріжжя у цивільній справі за позовом ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки на Державну іпотечну установу.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із наявності підстав для заміни сторони виконавчого провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2019 року ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами безпідставно не взято до уваги ту обставину, що за умовами мирової угоди від 25 грудня 2015 року, укладеної між Державною іпотечною установою та АТ "Банк "Фінанси та Кредит" і затвердженою ухвалою господарського суду м. Києва від 20 січня 2016 року в справі № 910/21864/15, сторони погодили, що права вимоги за договорами зазначеними у додатках до договору відступлення підлягають оцінці суб`єктом оціночної діяльності, проте існує незавершеність оцінки вартості прав вимоги за кредитним договором від 11 грудня 2007 року № 6403-127К, що унеможливлює будь-яку зміну стягувача у виконавчому провадженні.
Відзив учасників справи на касаційну скаргу не подано
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 квітня 2015 року позов ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.
Вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1, в рахунок погашення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії від 11 грудня 2007 року № 6403-127К, сума заборгованості за яким станом на 01 серпня 2014 року становила 3 917 004,34 грн шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 18 травня 2016 року заочне рішення змінено в частині розміру заборгованості.
Постановою Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 27 січня 2014 року відкрито виконавче провадження щодо ОСОБА_1 про примусове виконання рішення Апеляційного суду Запорізької області від 18 травня 2016 року.
11 лютого 2015 року між Державною іпотечною установою та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" укладено договір відступлення права вимоги № 17/4-В, згідно з пунктом 1.2 якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває усі права вимоги за договорами (кредитними, іпотеки, поруки), у тому числі і за кредитним договором від 11 грудня 2007 року № 6403-127 позичальника ОСОБА_1 та іпотечними договорами від 11 грудня 2007 року № 6403-1271 та 6403/1271/1, де майновим поручителем за основним зобов`язанням був ОСОБА_1 .
Згідно з пунктом 2.1 договору відступлення пункт 1.2 договору набирає чинності у день прийняття Національним Банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
17 вересня 2015 року на підставі постанови Правління Національного Банку України № 612 "Про віднесення ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 вересня 2015 року № 171 "Про затвердження тимчасової адміністрації в АТ "Банк Фінанси та Кредит" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 378 ЦПК України та статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи із цих норм, зокрема, пунктами 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України "Про виконавче провадження", статті 378 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 8 Закону України "Про виконавче провадження".
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України
від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13, в якій були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.
У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
Таким чином, постановляючи ухвалу про задоволення заяви, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договір цесії) є правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження.
Правильними є висновки апеляційного суду про те, що укладення між АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та Державною іпотечною установою мирової угоди від 25 грудня 2015 року не впливає на правовідносини сторін, що виникли на підставі договору відступлення права вимоги від 11 лютого 2015 року № 17/4-В, зокрема, правонаступництва Державної іпотечної установи щодо вимог за кредитним договором від 11 грудня 2007 року № 6403-127К.
Обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 жовтня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 січня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
С. Ю. Бурлаков
М. Є. Червинська