треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Синиця Тетяна Василівна, Дарницький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 серпня 2017 року у складі судді Коренюк А. М. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Панченка М. М., Волошиної В. М., Слюсар Т. А.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу

Синиця Т. В., Дарницький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовна заява мотивована тим, що нотаріус вчинив нотаріальну дію з порушенням вимог 88 Закону України "Про нотаріат" (3425-12) , пункту 1 Постанови Кабінету міністрів України № 1172 "Про затвердження переліку документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" від 29 червня 1999 року (1172-99-п) , глави

16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 296/5 від

22 лютого 2012 року, а саме, є таким, що вчинений за відсутності документів, що підтверджують безспірність заборгованості, і на даний час ним ця заборгованість оспорюється і не визнається.

ОСОБА_1 просив визнати виконавчий напис № 1573 від 15 березня 2016 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т. В., яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь

ОСОБА_2 заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 63 000,00 грн, таким, що не підлягає виконанню.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 02 серпня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Визнано виконавчий напис № 1573 від 15 березня 2016 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Синицею Т. В., зареєстрований в реєстрі за № 1573, щодо стягнення з

ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 63 000,00 грн згідно договору між батьками про сплату аліментів на дитину, - таким, що не підлягає виконанню.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 640,00 грн судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, оскільки спірний виконавчий напис вчинено за відсутності документів, що підтверджують безспірність заборгованості, яка оспорюється позивачем.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 серпня 2017 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_2, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що виконавчий напис вчинено за відсутності документів, які підтверджують безспірність заборгованості по сплаті аліментів.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

04 грудня 2017 року представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що на момент вчинення спірного виконавчого напису було встановлено розмір заборгованості ОСОБА_1 по аліментах, яка ним самим не заперечувалася.

Мотивувальна частина рішення суду першої інстанції суперечить резолютивній частині рішення.

Доводи інших учасників справи:

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Дарницького районного суду міста Києва.

У грудні 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.

Розпорядженням від 04 червня 2019 року № 510/0/226-19 за касаційним провадженням № 61-22780св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 04 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

У справі яка переглядається, судами встановлено, що сторони є колишнім подружжям. За час перебування у шлюбі, у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька - ОСОБА_4, яка проживає разом з матір`ю - ОСОБА_2 .

Між сторонами, як батьками малолітньої дочки ОСОБА_4, укладено договір про сплату аліментів на дитину від 09 лютого 2013 року, за умовами якого ОСОБА_1 зобов`язаний був виплачувати аліменти на утримання їх спільної дочки у сумі 5 000,00 грн щомісячно, й до її повноліття.

Договором від 08 жовтня 2013 року внесено зміни до договору від 09 лютого 2013 року між батьками про сплату аліментів на дитину, за яким зменшено щомісячну суму аліментів та встановлено в сумі 3 000,00 грн.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Синицею Т. В. 15 березня 2016 року видано виконавчий напис, яким на підставі договору між батьками про сплату аліментів на дитину, посвідченого цим же нотаріусом, та договору від 08 жовтня 2013 року про внесення зміни до договору від 09 лютого 2013 року між батьками про сплату аліментів на дитину, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі

Відповідно до статті 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

До пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" від 29 червня 1999 року (1172-99-п) , віднесено нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку). Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 296/5 від 22 лютого 2012 року регулюється порядок звернення осіб до нотаріуса з метою отримання виконавчого напису.

За правилами підпункту 3.1 пункту 3 Глави 16 вказаного порядку, нотаріус вчиняє виконавчий напис у випадку, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів встановив, що виконавчий напис нотаріуса постановлено без документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника, та встановлюють прострочення виконання зобов`язання, та не визначено період цієї заборгованості (розрахунок заборгованості). Спірний виконавчий напис не відповідає вимогам статті 88 Закону України "Про нотаріат", пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 1172 "Про затвердження переліку документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" від 29 червня 1999 року (1172-99-п) , Главі 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, так як вчинений за відсутності документів, що підтверджують безспірність заборгованості, заборгованість боржником оспорюється й не визнається.

Щодо доводів касаційної скарги:

Доводи заявника про те, що мотивувальна частина рішення суду першої інстанції суперечить резолютивній частині рішення не є підставою для скасування правильного по суті і законного рішення з одних лише формальних міркувань.

Судом під час виготовлення повного тексту судового рішення було допущено технічну описку, яка не впливає на суть розгляду справи та може бути виправлена згідно правил статті 269 ЦПК України.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.