розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 липня 2018 року у складі судді: Макаренко І. О. та постанову Київського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Іванової І. В., Мельника Я. С.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про виселення та усунення перешкод у користуванні майном.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 та його матір ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 у рівних частинах та зареєстровані у ній. У зв`язку із сімейними обставинами позивач з матір`ю тимчасово не проживають у квартирі, однак позивач періодично приїжджає, щоб контролювати стан житлового приміщення.

21 жовтня 2017 року позивач приїхав до Києва, однак не зміг потрапити до квартири, оскільки у дверях були змінені замки, у зв`язку із чим він викликав співробітників поліції, після чого з`ясувалося, що без відома власників квартири вона була зайнята відповідачем ОСОБА_1, прийомним сином батьків позивача.

ОСОБА_1 вказав, що добровільно виселятися з квартири ОСОБА_1 не бажає, що є безумовним порушенням прав позивача як власника квартири. Відповідач ОСОБА_1 самовільно, без дозволу позивача ОСОБА_1 замінив замки на дверях квартири і став там незаконно проживати із своєю співмешканкою.

ОСОБА_1 просив усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення з неї відповідача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02 липня 2018 року позовні вимоги задоволено. Усунено ОСОБА_1 перешкоди у користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_2 . Виселено з квартири за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач проживає у спірній квартирі без достатньої правової підстави, чим чинить перешкоди позивачу в користуванні квартирою, якою він володіє на праві спільної сумісної власності. Тому позивач має право вимагати від відповідача усунути перешкоди у вільному володінні, користуванні та розпорядженні своїм майном, у тому числі і шляхом виселення.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 листопада 2018 року у складі судді: Макаренко І. О. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 липня 2018 року відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 02 липня 2018 року не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлялася належним чином за адресою місця проживання: АДРЕСА_2, розміщенням оголошення на сайті судової влади щодо виклику заявника у судове засідання та розміщенням оголошення у газеті. Оскільки відповідач про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи не надав, тому суд першої інстанції зробив висновок про відсутність підстав для скасування заочного рішення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 липня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідач ОСОБА_1 не є власником спірної квартири, вселився в неї без дозволу власників квартири та не є членом їх сім`ї, він не має правових підстав на користування даним приміщенням для проживання, а позивач, як власник квартири, має право вимагати від відповідача, який без відповідних правових підстав проживає у належній позивачу квартирі, усунути перешкоди у вільному володінні, користуванні та розпорядженні своїм майном, в тому числі і шляхом виселення.

Аргументи учасників справи

У березня 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року, в якій просить скасувати оскаржені рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не був повідомлений належним чином про розгляд справи у суді першої інстанції, оскільки повернення судової повістки із відміткою "за закінчення встановленого строку зберігання" не може вважатися належним способом повідомлення. Порядок публікації оголошень на веб-порталі судової влади України на цей час не визначений, оскільки визначається положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему не затверджене. Вказує, що оголошення у газеті "Урядовий кур`єр" розміщене не було, а газета "Голос України" не є офіційним ЗМІ для розміщення оголошень про виклик до суду. Зазначає, що суди не встановили власників квартири на момент розгляду справи. Матір позивача не заперечує стосовно проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі, тому відсутній факт самовільного вселення.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2019 року у справі відкрито касаційне провадження.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 12 травня 1996 року, витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень та довідкою комунального концерну "Центр комунального сервісу" від 25 жовтня 2017 року, відповідно до якої у вказаній квартирі зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, зареєстрованого 21 жовтня 2017 року о/у СКП ВП №2 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві лейтенантом поліції Авдійчуком А. М. "21 жовтня 2017 року близько 10 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_2, було виявлено, що гр. ОСОБА_1, 1965 року народження, самовільно зайняв вказану квартиру, змінив замки". У ході відпрацювання матеріалів були опитані позивач ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_3, яка мешкає у сусідній квартирі АДРЕСА_3 та була свідком незаконного проникнення відповідача до квартири. У результаті розгляду заяви позивача інспектор поліції відділу № 2 Шевченківського управління поліції ГУ НП у м. Києві, ст. лейтенант поліції Гринчук Р. Л. встановив, що відповідач самовільно заселився до кв. АДРЕСА_1 та змінив замки до вхідних дверей, але в зв`язку з тим, що відповідач вважає себе співвласником квартири, правоохоронні органи вважають, що підстав для внесення заяви до Єдиного реєстру досудових розслідувань немає, а суть даної заяви носить цивільно-правовий характер, що підтверджується висновком від 31 жовтня 2017 року, затвердженим начальником Шевченківського УП ГУНП у м. Києві Приступою Г. Л.

У поясненнях дільничному інспектору Гринчуку Р . Л. 26 жовтня 2017 року відповідач пояснив, що до квітня 2017 року перебував в Лук`янівському СІЗО, звільнившись з якого прийшов до квартири АДРЕСА_1 . Оскільки ключів не було, він вирізав двері та змінив замки. У цій квартирі він не прописаний з 1988 року.

Суди встановили, що згідно довідки Центру комунального сервісу Шевченківського району м. Києва № 02/10/09-3151 від 03 листопада 2017 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, 23 серпня 1972 року з батьками на підставі ордеру на вселення. 27 березня 1984 року був знятий з реєстрації в зв`язку з перебуванням у місцях позбавлення волі; з 01 вересня 1987 року по 01 вересня 1988 року був тимчасово зареєстрований у квартирі, оскільки 15 жовтня 1988 року знятий з реєстрації у зв`язку з виїздом у Тюменську область, Сургутський район. 08 травня 1996 року відповідач отримав паспорт без реєстрації у м. Києві.

Згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 38, 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц зроблено висновок, що негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом виселення. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

Суди встановили, що позивач ОСОБА_1 є співвласником квартири. Відповідач ОСОБА_1 створює перешкоди у користуванні квартирою Відповідачем суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він вселився до спірної квартири у 2016 році з дозволу його матері - співвласника квартири, навпаки матеріали справи містять докази самовільного вселення відповідача до квартири без дозволу її співвласників.

За таких обставин суди обґрунтовано задовольнили позов.

Посилання у касаційній скарзі про те, що ОСОБА_1 не був повідомлений належним чином про розгляд справи у суді першої інстанції, колегія суддів відхиляє.

У частинах одинадцятій, дванадцятій статті 128 ЦПК України передбачено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Порядок публікації оголошень на веб-порталі судової влади України визначається Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

У підпункті 15.8 пункту 5 частини першої розділу XIII Перехідні положення зазначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи оприлюднення інформації щодо справи, визначеної цією редакцією Кодексу, на офіційному веб-порталі судової влади України здійснюється в порядку, визначеному Положенням про автоматизовану систему документообігу суду.

У підпункті 6 пункту 4 розділу XIV. Надання інформації на веб-порталі Положення про автоматизовану систему документообігу суду, яке затверджене рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, передбачено, що на головній сторінці веб-порталу та на сайтах судів на веб-порталі (інформація, що відноситься до кожного суду та її наявності) автоматично, оприлюднюються наступна інформація (посилання на неї), зокрема, оголошення про виклик відповідача, третьої особи, свідка, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, номер судового провадження, місце, дата і час наступного судового засідання, на яке така особа викликаєтеся.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що згідно відповіді на запит щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання громадян вих. № 50/30 від 27 лютого 2018 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 за даними реєстру територіальної громадян м. Києва не зареєстрований (а. с. 37, 38). На веб-порталі судової влади України було опубліковано оголошення про виклик до суду як відповідача ОСОБА_1 (а. с. 47) у судове засідання, призначене на 23 квітня 2018 року о 13:10 год., а також 02 липня 2018 року о 14:00 год. (а. с. 55).

Встановивши, що зареєстроване місце проживання (перебування), ОСОБА_1 невідоме суд першої інстанції обґрунтовано здійснював виклик через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені рішення без змін, а судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.