Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Кривцової Г. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 вересня 2018 року у складі судді Шепетко І. О. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 травня 2019 року у складі колегії суддів: Собослой Г. Г., Кожух О. А., Джуги С. Д.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк") про визнання недійсним кредитного договору.

Позов мотивовано тим, що 14 листопада 2005 року між Акціонерним комерційним банком "Райффайзен Банк Україна" (далі - АКБ "Райффайзен Банк Україна") та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № ML800/067/2005 за яким він отримав кредит у розмірі 8 500 доларів США зі строком повернення до 14 листопада 2025 року.

25 лютого 2010 року між ПАТ "ОТП Банк", який є правонаступником АКБ "Райффайзен Банк Україна", та ОСОБА_1 укладено додатковий договір № 1, за умовами якого ОСОБА_1 стала солідарним боржником з ОСОБА_2 за зазначеним кредитним договором.

Позивач зазначає, що при укладенні кредитного договору банк не виконав вимоги статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", відповідачем неналежно наведено детальний розпис сукупної вартості кредиту. При підписанні даного договору відповідач не надав інформацію про наслідки укладення такої, в тому числі щодо ціни даної угоди.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду № 1 до кредитного договору від 25 лютого 2010 року № ML800/067/2005.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 вересня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надала доказів на підтвердження позовних вимог щодо несправедливості укладеної між ПАТ "ОТП Банк", який є правонаступником АКБ "Райффайзен Банк Україна" та ОСОБА_1 додаткової угоди № 1 до кредитного договору від 25 лютого 2010 року № ML800/067/2005.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 14 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 26 вересня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність доказів, які б давали підстави вважати спірний додатковий договір несправедливим, оскільки при підписанні зазначеного договору позивач ознайомилася та погодилася з його умовами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 02 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У липні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не застосували статті 11, 15, 18 Закону України "Про захист прав споживачів". При підписанні даного договору відповідач не надав позивачу інформацію щодо наслідків укладення даної угоди, в тому числі щодо ціни даної угоди.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

14 листопада 2005 року між АКБ "Райффайзен Банк Україна" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № ML800/067/2005 за яким ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 8 500 доларів США зі строком повернення 14 листопада 2025 року.

25 лютого 2010 року між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір № 1 по кредитному договору від 14 листопада 2005 року № ML800/067/2005.

Відповідно до пункту 2.1.1 додаткового договору №1 до кредитного договору від 14листопада 2005 року №ML800/067/2005 позичальник приймає всі зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, внаслідок чого на підставі статті 543 ЦК України стає солідарним боржником.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що додатковим договором № 1 від 25 лютого 2010 року до кредитного договору від 14 листопада 2005 року №ML800/067/2005 передбачено, що предметом даного договору є прийняття всіх зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі та солідарна відповідальність за виконанням зобов`язань за даним кредитним договором. Позивач погодила умови спірного договору, про що свідчить її підпис на договорі.

Суди попередніх інстанцій правильно вважали, що підписавши договір, позивач ознайомилась з його змістом та не висловила будь-яких зауважень щодо умов договору, тобто в повній мірі погодилась з умовами договору, викладеними в ньому.

Позивачем отримано примірник договору в день підписання, про що свідчить її підпис в договорі.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позивач була ознайомлена з умовами додаткового договору, всіма істотними умовами та наслідками його підписання, що стверджується її особистим підписом і такий договір укладений сторонами з дотриманням вимог закону необхідних для чинності правочину.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не застосували статті 11, 15, 18 Закону України "Про захист прав споживачів" є безпідставними, оскільки позивач не отримувала від відповідача кошти на придбання продукції, додатковий договір, який укладений між сторонами не є кредитним договором і позивач не є споживачем у розумінні Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , тому положення статей 11, 18 цього Закону не можуть бути застосовані у цьому випадку.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлених обставин справи, містять посилання на факти, які були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 вересня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 травня 2019 року залишити без змін.