розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 27 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Шаманської Н. О., Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання малолітньої дочки.

Позов обгрунтовано тим, що рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 14 грудня 2009 року з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 20 листопада 2009 року і до досягнення дочкою повноліття.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 розмір аліментів зменшено з 1/4 до 1/6 частки.

З огляду на те, що матеріальний стан відповідача покращився, оскільки з нього перестали стягувати аліменти на утримання колишньої дружини ОСОБА_3 до досягнення дочкою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, трирічного віку а також відсутність можливості у неї утримувати дочку через перебування у декретній відпустці, позивач просила змінити розмір аліментів, стягнуті з відповідача на її користь, збільшивши їхній розмір з 1/6 до 1/4 частини всіх його доходів на утримання дочки ОСОБА_4 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 14 грудня 2009 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку на утримання дочки ОСОБА_4 до її повноліття, а рішенням цього ж суду від 16 червня 2014 року було змінено розмір стягуваних аліментів на 1/6 частину заробітку.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріальне становище відповідача змінилося у зв`язку з припиненням зобов`язань щодо сплати аліментів на утримання колишньої дружини ОСОБА_3, тому збільшення розміру аліментів на утримання малолітньої дочки з 1/6 до 1/4 частини з усіх видів заробітку відповідача є обгрунтованим.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 27 квітня 2017 року рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10 березня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що доводи про те, що відповідач припинив сплачувати аліменти на утримання колишньої дружини ОСОБА_3 та що у позивача змінився матеріальний стан у зв`язку з народженням ще однієї дитини, не можуть бути достатньою підставою в розумінні статті 192 СК України для збільшення розміру стягуваних з відповідача аліментів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на судове рішення суду апеляційної інстанції, у якій просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

06 червня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

У червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1 .

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.

29 липня 2019 року ухвалою Верховного Суду вказану справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в складі п`яти суддів без повідомлення учасників справи.

Згідно із статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України (1618-15) ), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що підставою для зменшення розміру стягуваних з відповідача аліментів стало рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 11 вересня 2013 року, згідно з яким з відповідача стягувалися аліменти на утримання дружини.

Разом з тим, з 07 лютого 2016 року з відповідача перестали стягувати аліменти на утримання другої дружини, тобто підстава зменшення раніше стягуваних аліментів відпала.

З огляду на вказане, ухвалюючи рішення про задоволення позову про збільшення розміру аліментів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обгрунтованість вимог.

Скасовуючи законне рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції послався виключно на пояснення відповідача, без належного їхнього підтвердження доказами, що суперечить положенням статті 192 СК України.

Матеріали справи свідчать про те, що матеріальне становища, стан здоров`я відповідача є належними, розмір стягуваних аліментів на другу дитину становить 1/6 від усіх видів його доходу, у нього відсутні інші утриманці або фінансові зобов`язання, що свідчить про підставність вказаного позову.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не звернув уваги на доводи заперечення на апеляційну скаргу, не вмотивував у рішенні підстави їх неврахування або відхилення, здійснивши посилання виключно на усні доводи відповідача без належного їхнього підтвердження відповідними доказами.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

Заперечення на касаційну скаргу мотивовано тим, що припинення стягнення з відповідача аліментів на утримання іншої дружини не стало підставою покращення його матеріального стану, оскільки він продовжує сплачувати аліменти на утримання дочки ОСОБА_6 .

Збільшення розміру заробітної плати відповідача спричинено її індексацією внаслідок інфляції, що, відповідно, стало підставою збільшення стягуваних з нього аліментів.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав збільшення розміру стягуваних з відповідача аліментів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно з копією свідоцтва про розірвання шлюбу від 28 вересня 2010 року серії НОМЕР_1 відділу державної реєстрації актів цивільного стану Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в шлюбі з 24 квітня 2004 року до 28 вересня 2010 року (а. с. 8-9).

Сторони від шлюбу мають дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено копією свідоцтва про народження, виданого 01 вересня 2004 року відділом реєстрації актів цивільного стану Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області (а. с. 7).

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 14 грудня 2009 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку на утримання дочки ОСОБА_4 до її повноліття, а рішенням від 16 червня 2014 року розмір стягуваних аліментів зменшено до 1/6 частини заробітку (а. с. 10-12).

13 грудня 2010 року сторони поділили спільне майно, а борг за іпотекою переведено з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 (а. с. 54-62, 64).

Судами встановлено, що дитина сторін проживає з позивачем (а. с. 21).

10 грудня 2011 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_11 та змінила прізвище на ОСОБА_1, що підтверджено копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2, виданого 10 грудня 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області (а. с. 15).

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 червня 2013 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти у розмірі 1/6 частини заробітку на утримання дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, до її повноліття та у розмірі 1/6 частини заробітку, на утримання самої ОСОБА_3, до досягнення дочкою трирічного віку, а саме, до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 13-14).

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16 червня 2014 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 зменшено розмір стягуваних аліментів з 1/4 частини заробітку до 1/6 (а. с. 11-12).

Згідно з копією свідоцтв про народження ОСОБА_1 має дочку ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_2, та сина ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а .с. 16-17).

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 06 жовтня 2016 року визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір`ю ОСОБА_1 (а. с. 18-19).

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10 листопада 2016 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів (а. с. 20).

Згідно з випискою з домової книги від 02 грудня 2016 року № 79 з позивачем ОСОБА_1 проживають її чоловік ОСОБА_11 та троє дітей (а. с. 21).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, заперечення на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною першою статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Скасувавши рішення суду першої інстанції та ухваливши нове про відмову в позові, суд апеляційної інстанції виходив з пояснень відповідача у судовому засіданні про те, що його матеріальний стан з часу стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_1 не змінився, оскільки на його утриманні знаходиться малолітня дитина від іншого шлюбу ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, на утримання якої він також сплачує аліменти, а збільшення розміру заробітної плати пов`язано з інфляційними процесами.

Верховний Суд не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Під час вирішення справ про зміну розміру раніше стягуваних аліментів, суди повинні враховувати, що такий розмір, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Зміна раніше встановленого розміру аліментів можлива за наявності доведених в судовому порядку підстав, передбачених положеннями статті 192 СК України, зокрема зміни матеріального або сімейного стану, або стану здоров`я платника або одержувача аліментів.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 679/1429/15.

Установивши зміну матеріального становище відповідача у зв`язку із закінченням виконавчого провадження про стягнення аліментів на утримання другої дружини ОСОБА_3, отримання відповідачем стабільного доходу та врахувавши матеріальні потреби на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для збільшення розміру аліментів.

Відповідно до положень статті 1 ЦПК України 2004 року завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Право на захист особа здійснює на свій розсуд (стаття 20 ЦК України).

Статтею 10 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи судами, визначено, що суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Посилання суду апеляційної інстанції на усні пояснення відповідача під час судового засідання не спростовують встановлені судом першої інстанції фактичні обставини, не свідчать про неправильне застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а направлені на безпідставну переоцінку доказів у справі без належного на те мотивування.

Суд апеляційної інстанції не навів переконливі аргументи на спростування висновків суду першої інстанції, тому безпідставно скасував рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10 березня 2017 року, яке ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на те, що судом першої інстанції встановлено обставини для застосування положень частини першої статті 192 СК України, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції без належного на те мотивування, здійснив переоцінку доказів у справі, та дійшов висновку про відмову в позові без викладення відповідних доводів та мотивів, не спростував висновків суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції, яке помилково скасовано судом апеляційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України встановивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є обґрунтованою, рішення суду апеляційної інстанції необхідно скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 5 Законом України "Про судовий збір", у редакції, чинній на час подачі позову до суду першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 Законом України "Про судовий збір", у редакції, чинній на час подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду становила 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10 березня 2017 року на користь держави стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 640,00 грн.

З огляду на зазначене, з відповідача на користь держави підлягає стягненню 768,00 грн судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 27 квітня 2017 року скасувати, а рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10 березня 2017 року залишити в силі.