розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2017 року у складі судді Мирошниченко О. В. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Кравець В. А., Кулікової С. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_1,

треті особи: Голосіївська районна рада міста Києва в особі Комісії з припинення Голосіївської районної ради міста Києва, комунальне підприємство "Голосіїво-будінвест",

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи: Голосіївська районна рада міста Києва в особі Комісії з припинення Голосіївської районної ради міста Києва, комунальне підприємство "Голосіїво-будінвест", про зобов`язання вчинити дії, а саме звільнити незаконно зайняту територію мансардного поверху площею 1 000 кв. м, відновити за власні кошти прохід з першого поверху на мансардний поверх квартири АДРЕСА_1 та звільнити самовільно зайняту територію мансардного поверху будинку АДРЕСА_1 .

Позовна заява мотивована тим, що на підставі рішення Голосіївської районної у м. Києві ради від 27 жовтня 2005 року та інвестиційного контракту від

18 листопада 2005 року позивач є інвестором з переобладнання горищного приміщення, площею 1 000 кв. м, під житлові приміщення будинку

АДРЕСА_1 . Однак, вказане приміщення мансардного поверху самовільно зайнято відповідачем ОСОБА_1, яка безпідставно та без належної на те документації шляхом встановлення залізобетонних конструкцій заблокувала прохід з належної позивачу квартири № 50 на мансардне приміщення, інвестором якого є вона. У зв`язку з незаконними діями відповідача ОСОБА_1 позивач ОСОБА_2 позбавлена можливості виконувати умови інвестиційного контракту та проводити будівельні роботи з реконструкції мансардного приміщення.

Посилаючись на викладені обставини та з урахуванням уточнених позовних вимог, просила зобов`язати відповідача ОСОБА_1 відновити за власні кошти прохід з першого поверху на мансардний поверх квартири АДРЕСА_1, який існував до проведення відповідачем незаконних дій з реконструкції спірного приміщення; зобов`язати відповідача ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту територію мансардного поверху будинку АДРЕСА_1 .

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року, позов ОСОБА_2 задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 відновити за власний рахунок прохід з першого поверху на мансардний поверх квартири

АДРЕСА_1, який існував до проведення ОСОБА_1 реконструкції мансардного приміщення.

Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити територію мансардного поверху будинку

АДРЕСА_1, площею 1 000,00 кв. м, інвестором з реконструкції якої згідно з контрактом від 18 листопада 2005 року № 97 є ОСОБА_2

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Судові рішення мотивовані тим, що позовні вимоги доведені належними та допустимими доказами, тому порушені права підлягають захисту шляхом зобов`язання відповідача відновити за власний рахунок прохід з першого поверху на мансардний поверх квартири

АДРЕСА_1, який існував до проведення відповідачем реконструкції мансардного приміщення, звільненню території мансардного поверху будинку АДРЕСА_1, площею 1000 кв. м, інвестором по реконструкції якої згідно контракту від 18 листопада 2005 року є позивач.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій у своїх рішеннях посилались на обставини, встановлені в актах комісійного обстеження ЖЕД-101, однак вказані акти є незаконними та містять в собі лише припущення стосовно того, що відповідач чинить позивачу перешкоди у користуванні спірним мансардним поверхом будинку АДРЕСА_1 . Також вказує, що із зазначеним позовом до суду може звертатися лише власник нерухомого майна, тому у позивача на момент розгляду цієї справи не було законного права звертатися до суду, оскільки право власності нею зареєстровано лише на квартиру № 50 в спірному будинку, а не на спірний мансардний поверх будівлі. Також вказувала, що суди необґрунтовано та незаконно відхилили її клопотання про зупинення розгляду цієї справи до розгляду іншої цивільної справи № 752/18565/17 за її позовом до ОСОБА_2, Голосіївської районної в м. Києві ради, комунального підприємства "Голосіїво-будінвест" про визнання недійсним інвестиційного контракту від 18 листопада 2005 року № 97 стосовно переобладнання горища житлового будинку АДРЕСА_1 та заміни даху на мансардний поверх, оскільки саме на підставі цього оскаржуваного інвестиційного контракту позивач і заявляла до неї свої вимоги про зобов`язання вчинити дії.

АГРУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У липні 2018 року до Верховного Суду надійшли заперечення

ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1, у яких вказано, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги є безпідставними та не відповідають дійсним обставинам справи, які були підтверджені належними доказами, дослідженими судами в порядку, встановленому ЦПК України (1618-15) , тому скарга не підлягає задоволенню.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2019 року касаційне провадження у цій справі було зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом справи № 752/18565/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Голосіївської районної в м. Києві ради, комунального підприємства "Голосіїво-будінвест" про визнання недійсним інвестиційного контракту, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 04 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року.

Постановою Верховного Суду від 15 травня 2019 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 04 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року скасовано, а справу № 752/18565/17 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2019 року касаційне провадження у справі № 752/13129/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Голосіївська районна рада м. Києва в особі комісії з припинення Голосіївської районної ради м. Києва, комунальне підприємство "Голосіїво-будінвест", про зобов`язання звільнити незаконну зайняту територію мансардного поверху за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року поновлено.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суди встановили, що відповідно до витягу з протоколу № 4 засідання Міжвідомчої комісії з питань будівництва та архітектури від 03 квітня 2003 року, за результатами розгляду заяви ОСОБА_2, яка мешкає у квартирі АДРЕСА_1, вирішено надати дозвіл на передпроектні пропозиції з метою погодження їх з Голокиївархітектурою та Управлінням охорони пам`яток історії, культури та історичного середовища міста для подальшого розгляду заяви на бюджетній комісії райради (а. с. 180 том 1).

Рішенням Голосіївської районної в м. Києві ради від 27 жовтня 2005 року

№ 39/16 "Про залучення інвесторів до переобладнання горищ будинків та заміни дахів на мансардні поверхи у будинках Голосіївського району м. Києва", визнано інвестором по переобладнанню горищ будинків та заміни дахів на мансардні поверхи, зокрема згідно підпункту 1.1 - ОСОБА_2 за адресою

АДРЕСА_1 по переобладнанню горищного приміщення площею 1 000 кв. м під житлові приміщення (а. с. 181 том 1).

18 листопада 2005 року між Голосіївською районною у м. Києві радою як власником, КП "Голосіїво-будінвест" як уповноваженим органом власника, та ОСОБА_2 як інвестором, було укладено інвестиційний контракт № 97 про переобладнання горища житлового будинку

АДРЕСА_1 та заміни даху на мансардний поверх, згідно підпункту 1.1. якого власник у встановленому порядку передає інвестору під реконструкцію площу горищного приміщення 1 000 кв. м житлового будинку

АДРЕСА_1 для її переобладнання під мансарду. Підпунктом 1.2 контракту передбачено, що інвестор за власні кошти забезпечує здійснення переобладнання горища житлового будинку

АДРЕСА_1 у мансардний поверх у межах площі, зазначеної підпунктом 1.1 контракту, та на умовах контракту (а. с. 183-186 том 1).

Позивачем надано в розпорядження суду дублікат вказаного контракту, який оглянуто у судовому засіданні.

Факт укладення вказаного контракту підтверджує й лист Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 25 серпня 2015 року на адресу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в м. Києві

(а. с. 182 том 1).

07 серпня 2015 року ОСОБА_2 було виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1, згідно якого квартира знаходиться на 7-му поверсі і мансардному поверсі та складається з 7-ми кімнат, жилою площею 117,31 кв. м, загальною площею 214,61 кв. м та підлягає до здачі в експлуатацію (а. с. 187-189 том 1)

16 жовтня 2015 року на ім`я ОСОБА_1 державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - квартиру

АДРЕСА_5, загальною площею

515 кв. м (а. с. 22 том 1).

Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 липня 2017 року, позов ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у місті Києві, треті особи: Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація, комунальне підприємство "Голосіїво-будінвест", ОСОБА_1, про визнання протиправним та скасування рішень, визнання недійсними свідоцтв задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

№ 23404136 від 04 серпня 2015 року.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності НОМЕР_1 від 04 серпня 2015 року, видане ОСОБА_1 . Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві на квартиру

АДРЕСА_5, загальною площею 336,1 кв. м.

№ 25323884 від 16 жовтня 2015 року.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності НОМЕР_2 від 16 жовтня 2015 року, видане ОСОБА_1 . Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві на квартиру

АДРЕСА_5, загальною площею 515 кв. м (а. с. 43-46, 10-114 том 1).

Зазначеною постановою суду апеляційної інстанції встановлено, що на момент вчинення реєстраційної дії 16 жовтня 2015 року ОСОБА_1 не було подано державному реєстратору документ, що підтверджував виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно - горище, що перебувало у спільній сумісній власності власників квартир будинку АДРЕСА_1, внаслідок чого скасовано як протиправні рішення про державну реєстрацію та свідоцтва про право власності, видані на ім`я ОСОБА_1 на квартиру

Згідно акта від 26 серпня 2015 року комісією ЖЕД-101 за результатами проведення комісійного обстеження на предмет технічного стану та втручання мешканців квартири № 48 на територію мансардного приміщення

квартири № 50 встановлено, що квартира № 50 розташована на 7-му поверсі будинку, власницею квартири № 50 зроблено реконструкцію своєї квартири з приєднанням мансардного поверху на території горища будинку

АДРЕСА_1 . В капітальній стіні мансардного поверху квартири № 50, з боку будівництва, яке здійснюється власником квартири

№ 48, пробита діра розміру дверного отвору, площею 2 кв. м. На момент комісійного обстеження дії мешканців квартири № 48 призупинені

(а. с. 159 том 1).

Актом комісійного обстеження від 28 серпня 2015 року встановлено, що вихід на мансардний поверх квартири № 50 через сходи заварений та забетонований власником квартири № 48, що унеможливлює подальше обстеження території мансардного поверху (а. с. 160).

Відповідно до акта обстеження від 23 серпня 2017 року комісією ЖЕД-101 за результатами проведення обстеження на предмет технічного стану квартири

АДРЕСА_1, встановлено, що вказана квартира розташована на 7-му поверсі будинку, над квартирою побудоване мансардне приміщення. В житлових кімнатах квартири та інших приміщеннях спостерігаються волосяні тріщини. У зв`язку із тим, що доступу до мансардного приміщення мешканці квартири № 48 не надали, причину виникнення ушкоджень в квартирі № 50 не встановлено (а. с. 97, 161 том 1).

Згідно акта від 18 жовтня 2017 року комісією ЖЕД - 101 за результатами обстеження горищного простору будинку АДРЕСА_1 встановлено, що на горищному просторі вказаного будинку доступ до інженерних мереж та комунікацій захаращено будівельним сміттям та матеріалами власником квартири № 48, який проводить ремонтно-будівельні роботи. Відсутній вільний прохід по периметру горищного простору

(а. с. 194, 195 том 1).

Також неправомірні дії відповідача підтверджуються заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 05 липня 2016 року, яке набрало законної сили, та яким у справі № 752/4430/16-ц задоволено позов комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" до ОСОБА_1 про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії.

Зобов`язано ОСОБА_1 власницю квартири

АДРЕСА_5 надати комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" документи (належним чином завірені копії) на підтвердження законності проведення ремонтно-будівельних робіт з втручанням в простір горища будинку АДРЕСА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_1 власницю квартири

АДРЕСА_5 надати доступ комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району

м. Києва" до покрівлі та інженерно-технічних комунікацій (машинного відділення ліфтів, димовентиляційних каналів, напірних і розширювальних баків, мережі центрального опалення, електромережі тощо), що розташовані на горищі житлового будинку АДРЕСА_1, шляхом демонтажу за власний рахунок встановлених перегородок по всьому периметру горища (крім площі, вказаної в Декларації від 23 жовтня 2014 року № КВ 083142960656 про початок виконання будівельних робіт з реконструкції квартири № 48, нежитлова площа горища - 48,1кв. м) та передачі ключів від усіх дверей, що ведуть на горище житлового будинку АДРЕСА_1 .

Вирішено питання щодо судових витрат (а. с. 206-213 том 1).

Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частинами першою, другою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до частин другої-четвертої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Статтею 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Тобто, застосовуючи положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суди мають виходити з того, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями (бездіяльністю) відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Отже, виходячи з аналізу вказаних норм законодавства судам при вирішенні спірних питань необхідно з`ясувати, чи є позивач власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, тобто право на майно, про усунення порушень права на яке просить позивач, має бути беззаперечним.

Разом з тим, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не звернули уваги на той факт, що в Голосіївському районному суді міста Києва розглядається цивільна справа № 752/18565/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Голосіївської районної в м. Києві ради, КП "Голосіїво-будінвест" про визнання недійсним інвестиційного контракту від 18 листопада 2005 року

№ 97 про переобладнання горища житлового будинку

АДРЕСА_1 та заміни даху на мансардний поверх.

У цій справі ОСОБА_1 вказувала, що передача горища у власність ОСОБА_2 є незаконною, оскільки позбавляє права власності на спірне горище інших співвласників будинку, а умови контракту щодо розпорядження горищем будинку без нотаріальної згоди інших співвласників цього будинку суперечать чинному закону і порушують вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину.

Отже, ОСОБА_1 у цивільній справі № 752/18565/17 оспорює інвестиційний контракт про переобладнання ОСОБА_2 горища житлового будинку АДРЕСА_1 та заміни даху на мансардний поверх, на який посилалась ОСОБА_2, як на правову підставу володіння нею нерухомим майном, про усунення порушень якого вона просила, у справі яка переглядається.

З відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від

04 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Голосіївської районної в м. Києві ради, КП "Голосіїво-будінвест" про визнання недійсним інвестиційного контракту від 18 листопада 2005 року

№ 97 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 15 травня 2019 року касаційну скаргу

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, щовласникам квартир у багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, тому при вчиненні правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена згода всіх співвласників на вчинення такого правочину, яка має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Однак судами першої та апеляційної інстанцій в порушення вимог законодавства не перевірено доводів позовної заяви та апеляційної скарги про те, що горище житлового будинку

АДРЕСА_1 є допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку, у зв`язку з чим зроблено передчасний висновок про відмову в задоволенні позову.

Рішення суду у цивільні справі № 752/18565/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Голосіївської районної в м. Києві ради, КП "Голосіїво-будінвест" про визнання недійсним інвестиційного контракту від 18 листопада 2005 року

№ 97 на підставі частини четвертої статті 82 ЦПК України матиме преюдиційне значення для правильного вирішення спірних правовідносин у справі, яка переглядається.

Суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не встановили всіх обставин у справі та не надали правового висновку щодо клопотання

ОСОБА_1 про зупинення провадження у цій справі до розгляду іншої цивільної справи № 752/18565/17 та передчасно вважали наявними підстави до задоволення позовних вимог, оскільки у справі № 752/18565/17 оспорюється інвестиційний контракт про переобладнання ОСОБА_2 горища житлового будинку АДРЕСА_1 та заміни даху на мансардний поверх.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України 2004 року суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Визначаючи наявність підстав, передбачених статтею 201 ЦПК України

2004 року, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 4 частини першої цієї статті, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Відповідні норми спрямовані, зокрема, на попередження ухвалення судових рішень, виходячи з доказів і встановлених на їх підставі обставин, які можуть бути спростованими рішенням у іншій справі, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Ураховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій у порушення вищевказаних положень закону та вимог статей 212- 214, 303, 315 ЦПК України 2004 року належним чином не дослідили всіх обставин справи та залишили поза увагою доводи відповідача про те, що одночасно в Голосіївському районному суді міста Києва розглядається цивільна справа, яка має не тільки безпосереднє відношення до вирішення цієї справи, а й в подальшому може бути підставою для відмови в позові, оскільки в ній вирішується питання щодо законності інвестиційного контракту від 18 листопада 2005 року № 97 про переобладнання ОСОБА_2 горища житлового будинку

АДРЕСА_1 та заміни даху на мансардний поверх, на який остання посилалася, як на правову підставу володіння спірним горищем, про усунення порушень прав на яке просила.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 57- 60, 131- 132, 137, 177, 179, 185, 194, 212- 215 ЦПК України 2004 року визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позовів.

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд не встановив обставини, що мають суттєве значення, для вирішення справи.