Постанова

Іменем України

07 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 334/7199/17

провадження № 61-44040 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В.М.,

суддів: Калараша А.А., Лесько А.О., Мартєва С. Ю., Петрова Є.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_2,

розглянув у спрощеному провадженні касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу апеляційного суду Запорізької області

від 29 серпня 2018 року (у складі судді Кочеткової І. В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

06 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся із позовом про встановлення факту, що має юридичне значення.На обґрунтування вимог зазначав, що

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дружина позивача - ОСОБА_3

За життя дружина заповіту не залишала.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина у вигляді Ѕ частки трикімнатної квартири АДРЕСА_1 ; Ѕ частки житлового будинку АДРЕСА_2, земельні ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельна ділянка площею 0,3484 га для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться на території Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 є: він та діти померлої - ОСОБА_2, ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 проживав разом із померлою за своїм зареєстрованим місцем проживання за адресою:

АДРЕСА_2, що підтверджується окрім довідки судовим рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області

від 22 серпня 2017 року.

Встановлення факту проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю на момент її смерті, потрібно для підтвердження прийняття спадщини, тому на підставі наведеного просив встановити факт спільного постійного проживання разом із ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на час смерті останньої, за адресою: АДРЕСА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що на підставі встановлених фактів, які підтверджено документами а саме: копією паспорта ОСОБА_3 з якої вбачається, що остання за життя була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_3, з якого вбачається, що останні зареєстрували шлюб 31 травня 2006 року (після реєстрації шлюбу дружина змінила прізвище на ОСОБА_3 ); довідки Терсянської сільради Новомиколаївського району Запорізької області про те, що ОСОБА_3 проживала без реєстрації з 2006 року та по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_1 ; рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 22 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Комунальна установа "Бердянський геріатричний пансіонат" Запорізької обласної ради, про усунення перешкод в користуванні житлом, яким в задоволені позовних вимог було відмовлено (цим судовим рішенням було встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мешкали разом за адресою: АДРЕСА_2 .

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішення суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_2 подавши до апеляційного суду Запорізької області апеляційну скаргу на це судове рішення.

Однак при зверненні із апеляційною скаргою ОСОБА_2 не було сплачено судовий збір за її подання та розгляд.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 25 липня 2018 року, апеляційна скарга ОСОБА_2 була залишена без руху з наданням строку для усунення зазначеного недоліку його апеляційної скарги, а саме: для надання суду апеляційної інстанції оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 960,00 грн зі сплатою на відповідні реквізити.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 29 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду

м. Запоріжжя від 19 червня 2018 року у цій справі було повернуто скаржнику у зв`язку з невиконанням вимог ухвали апеляційного суду Запорізької області від 25 липня 2018 року щодо сплати судового збору.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

01 вересня 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 29 серпня

2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 та витребувано із Ленінського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу № 334/7199/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 травня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значенняпризначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просив скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження цій у справі за його апеляційною скаргою про перегляд рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_2 посилався на порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме статті 6 Конвенцій про захист прав людини та основоположних свобод та статті 129 Конституції України. На обґрунтування таких порушень апеляційним судом ОСОБА_2 посилався на те, що ухвала суду апеляційної інстанції про повернення його апеляційної скарги постановлена була 29 серпня 2018 року з підстав невиконання вимог апеляційного суду щодо сплати судового збору. Однак, такі підстави на його думку є формальними, оскільки заяву про усунення недоліків разом із квитанцією про оплату судового збору ним було подано до апеляційного суду 29 серпня 2018 року, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того посилався на те, що ухвалу суду апеляційної інстанції про усунення недоліків його апеляційної скарги він не отримував, а про її існування дізнався з Єдиного Державного реєстру судових рішень, після чого 29 серпня 2018 року ним було подано до апеляційного суду заяву про усунення недоліків разом із квитанцією про сплату судового збору. Оскільки на його думку ним виконані вимоги ухвали апеляційного суду Запорізької області від 25 липня 2018 року, апеляційний суд незаконно прийняв ухвалу про повернення його апеляційної скарги.

Відзив на касаційну скаргу

Відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_2 до Верховного Суду не надходили.

Обставини справи

06 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся із позовом про встановлення факту, що має юридичне значення.На обґрунтування вимог зазначав, що

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дружина позивача - ОСОБА_3 .

Рішення суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_2 подавши до апеляційного суду Запорізької області апеляційну скаргу на це судове рішення.

Однак при зверненні із апеляційною скаргою ОСОБА_2 не було сплачено судовий збір за подання та розгляд його апеляційної скарги.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 25 липня 2018 року, апеляційна скарга ОСОБА_2 була залишена без руху з наданням строку для усунення зазначеного недоліку його апеляційної скарги, а саме: для надання суду апеляційної інстанції оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 960,00 грн зі сплатою на відповідні реквізити.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 29 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду

м. Запоріжжя від 19 червня 2018 року у цій справі було повернуто скаржнику у зв`язку з невиконанням вимог ухвали апеляційного суду Запорізької області від 25 липня 2018 року щодо сплати судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала апеляційного суду була надіслана на адресу ОСОБА_2 вказану у справі листом апеляційного суду

№ 22-ц/778/3089/18 від 26 липня 2018 року, який повернувся до суду апеляційної інстанції 31 серпня 2018 року з відміткою поштового відділення "за закінченням встановленого строку зберігання" (а. с. 133-135).

Крім того, з матеріалів справи також вбачається, що 29 серпня 2018 року ОСОБА_2 подав до апеляційного суду заяву про усунення недоліків

його апеляційної скарги разом із оригіналом квитанції про оплату

судового збору та іншими доданими матеріалами (квитанція № 16

від 29 серпня 2018 року), що підтверджується штампом апеляційного

суду Запорізької області з вхідним номером 18556 від 29 серпня

2018 року (а. с. 119-122).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України

підставами касаційного оскарження є неправильне застосування

судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді

касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду

справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного

провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням

статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в

касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги

правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції

норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати

або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в

рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над

іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень

лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо

під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи касаційної

скарги, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного

цивільного суду дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Повертаючи ОСОБА_2 його апеляційну скаргу апеляційний суд виходив з того виходив з того, що оскільки скаржник у наданий судом строк недоліки його апеляційної скарги не усунув (не сплатив судовий збір за подання та розгляд апеляційної скарги), відповідно до приписів частини 2 статті 357 ЦПК Українизастосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Проте аналізуючи матеріали справи та доводи касаційної скарги

ОСОБА_2, з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно з частиною 1 статтею 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті другій Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (475/97-ВР) (далі - Конвенція).

За змістом пункту один статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що судові процедури повинні бути справедливими, а тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи.

За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункт 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 (v003p710-03) ).

Відповідно до частини 1 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із положеннями частини 2 статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

За змістом частини 3 статті 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається апелянту.

Апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які брали участь у розгляді справи у випадках та порядку, встановлених ЦПК України (1618-15) та закріплених у статті 17 ЦПК України.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Апеляційний суд належним чином не врахував та не перевірив те, що

ОСОБА_2 ухвалу про усунення недоліків його апеляційної скарги щодо сплати судового збору не отримував, а отже не був обізнаний про її існування; а у зв`язку з ознайомленням із ухвалою з єдиного державного реєстру судовий рішень в день постановлення апеляційним судом ухвали про повернення апеляційної скарги усунув недоліки. Апеляційний суд повернув скаржнику його апеляційну скаргу ухвалою від 29 серпня 2018 року, тоді як заву про усунення недоліків апеляційної скарги разом із оригіналом квитанції про оплату судового збору ОСОБА_2 було подано до апеляційного суду

29 серпня 2018 року.

З вищевикладеного вбачається, що визнаючи неподаною та повертаючи ОСОБА_2 його апеляційну скаргу з підстав несплати скаржником судового збору, апеляційний суд постановив ухвалу в день усунення заявником недоліків його апеляційної скарги із урахуванням співпадіння цих дат з метою забезпечення права на апеляційне оскарження судового рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з переданням справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у цій справі.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Частиною шостою статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК Українипередбачено якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки судове рішення скасовується з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат не здійснюється.

З огляду на зазначене, Верховний Суд вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими та достатніми для скасування ухвали апеляційного суду.

Керуючись статтями 400, 406, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 29 серпня 2018 року скасувати, справу направити до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

А. О. Лесько

Є. В. Петров