розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 06 вересня 2016 року в складі колегії суддів: Демянчук С. В., Ковальчук Н. М., Малько О. С.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2014 року публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки ти виселення.

Позовна заява мотивована тим, що 27 червня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (далі -

ВАТ "Державний ощадний банк України"), правонаступником якого є

ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останньому надано кредит у розмірі

69 130,00 доларів США під 12,5 % річних, строком до 26 червня 2017 року. На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором,

27 червня 2007 року, між сторонами укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 . У зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань утворилась заборгованість.

Враховуючи уточнення позовних вимог та з урахуванням викладеного,

ПАТ "Державний ощадний банк України" просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, яка складає 70 702,65 доларів США, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, та виселити відповідача та третіх осіб із вказаної квартири.

Справа переглядалась судами апеляційної та касаційної інстанцій неодноразово.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 25 листопада

2014 року відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки позичальник ОСОБА_1 одержав кредит у іноземній валюті, у забезпечення його виконання передав в іпотеку квартиру, яка використовується як місце постійного проживання позичальника, тому наявні підстави для застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України", наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.

Короткий зміст рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 16 січня 2015 року апеляційну скаргу ПАТ "Державний ощадний банк України" задоволено частково. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 листопада 2014 року скасовано та відмовлено у задоволенні позову з інших підстав.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2015 року касаційну скаргу ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Рівненського обласного управління

АТ "Ощадбанк" задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Рівненської області від 16 січня 2015 року скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 08 липня 2015 року апеляційну скаргу ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" задоволено частково. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 листопада

2014 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

У рахунок погашення заборгованості, що утворилася за кредитним договором від 27 червня 2007 року № 274, укладеним між ВАТ "Державний ощадний банк України", правонаступником якого є ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1, станом на 10 листопада 2014 року в розмірі 85 979,70 доларів США, яка складається із: 53 649,00 доларів США - залишок позики, 13 005,21 доларів США - нараховані та несплачені відсотки за користування позикою;

9 537,41 доларів США - нарахована та несплачена пеня за основним боргом; 5 840,72 доларів США - нарахована та несплачена пеня за відсотками;

2 448,24 доларів США - 3 % річних за прострочену заборгованість за основним боргом за період з 26 лютого 2009 року по 09 листопада 2014 року,

1 499,12 доларів США - 3 % річних за прострочену заборгованість за відсотками за період з 26 березня 2009 року по 09 листопада 2014 року звернуто стягнення на трикімнатну квартиру, загальною площею 56,5 кв. м, житловою площею

36,4 кв. м, розташованою за адресою: АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Червук О. В. 13 квітня 2006 року за реєстровим № 568, шляхом продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежності експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Зобов`язано виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2 разом із неповнолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого постійного жилого приміщення.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 листопада 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Рівненської області

від 08 листопада 2015 року скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції (новий розгляд)

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 06 вересня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" задоволено частково. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 листопада

2014 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

У рахунок погашення заборгованості, що утворилася за кредитним договором

від 27 червня 2007 року № 274, укладеним між ВАТ "Державний ощадний банк України", правонаступником якого є ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1, станом на 10 листопада 2014 року в розмірі 70 702,65 доларів США, яка складається із: 53 649,00 доларів США - залишок позики, 13 005,21 доларів США - нараховані та несплачені відсотки за користування позикою;

1 499,12 доларів США - 3 % річних за прострочену заборгованість за відсотками за період з 26 березня 2009 року по 09 листопада 2014 року та 50 000,00 грн - суми нарахованої та несплаченої пені за основним боргом та відсотками звернуто стягнення на трикімнатну квартиру, загальною площею 56,5 кв. м, житловою площею 36,4 кв. м, розташованою за адресою:

АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Червук О. В. 13 квітня 2006 року за реєстровим

№ 568, шляхом продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежності експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того, що у зв`язку із невиконанням своїх зобов`язань боржником за кредитним договором, позов про звернення стягнення на предмет іпотеки є обґрунтованим. Разом з тим, відмовляючи у задоволенні вимог щодо виселення відповідача та третіх осіб, виходив з того, що відсутні підстави для задоволення такої вимоги, оскільки позивачем не виконані вимоги статті 40 Закону України "Про іпотеку" та статтю 109 ЖК Української РСР.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2016 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та передати справу на новий апеляційний розгляд.

Рішення апеляційного суду в частині позовних вимог щодо виселення не оскаржується, а тому касаційним судом не переглядається (стаття 400 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено надані докази у їх сукупності, також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи судом апеляційної інстанції.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У грудні 2016 року ПАТ "Державний ощадний банк України" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, посилаючись на те, що рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 січня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами установлено, що 27 червня 2007 року між ВАТ "Державний ощадний банк України", правонаступником якого є ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 274, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 69 130,00 доларів США, строком до 26 червня 2017 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,5 % річних.

27 червня 2007 року укладено іпотечний договір, предметом якого є: трикімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 56,5 кв. м, жилою - 36,4 кв. м.

Пунктом 3.1.3 указаного договору визначено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язання за договором про іпотечний кредит та/або цим договором, в тому числі: невиконання або неналежне виконання іпотекодавцем зобов`язання за договором про іпотечний кредит в цілому або в будь-якій його частині, якщо прострочення строку будь-якого з платежів або його частина становить більше 2 (двох) місяців; не укладення з банком додаткових договорів до договору про іпотечний кредит та всіх іпотечних договорів протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту надходження на адресу іпотекодавця пропозиції банку щодо укладення таких додаткових договорів, а у випадку не укладення таких додаткових договорів - непогашення заборгованості за договором про іпотечний кредит протягом

30 (тридцяти) календарних днів з моменту спливу 15 (п`ятнадцяти) денного строку, що визначений сторонами як строк для розгляду пропозиції; у разі не виконання зобов`язань, що визначені пунктом 3.3 цього договору.

Відповідно до пункту 6.1 договору іпотеки іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо на момент настання строку платежу зобов`язання/або відповідна його частина/ не буде виконано, а також у будь-який час незалежно від настання строку платежу у випадку невиконання іпотекодавцем будь-якого з своїх обов`язків, передбачених договором та або договором про іпотечний кредит, а рівно у випадках, якщо будь-яка з гарантій або завірень, наданих іпотекодавцем у відповідності з цим договором, виявиться недійсною. При цьому, іпотекодержатель зобов`язаний надіслати іпотекодавцю та боржнику письмову вимогу про усунення порушення протягом тридцятиденного строку. Якщо вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору.

У зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 свого зобов`язання, станом на 21 грудня 2011 року, виникла заборгованість у розмірі 70 702,65 доларів США, яка складається із: 53 649,00 доларів США - залишок позики; 13 005,21 доларів США - нараховані та несплачені відсотки за користування позикою; 2 448,24 доларів США - 3 % річних за прострочену заборгованість за основним боргом за період з 26 лютого 2009 року по 09 листопада 2014 року; 1 499,12 доларів США - 3 % річних за прострочену заборгованість за відсотками у період з 26 березня 2009 року по 09 листопада 2014 року.

Про наявність заборгованості за кредитним договором, її розмір та необхідність погашення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були повідомлені шляхом направлення їм повідомлення про порушення основного зобов`язання з вимогою погасити заборгованість за кредитом, а також з попередженням про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки.

Встановлено, що вказана вимога банку не виконана та заборгованість за кредитним договором позичальником не погашена.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частина 1 статті 1054 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредити) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов`язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Відповідно до змісту статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно з статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання обома сторонами.

Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання обома сторонами.

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Стаття 41 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , з дотриманням вимог цього Закону.

Таким чином, Закон України "Про іпотеку" (898-15) визначає спеціальний порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі деякі специфічні правила для здійснення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Отже, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд, встановивши, що відповідач порушив свої зобов`язання за кредитним договором внаслідок чого утворилась заборгованість, у зв`язку з чим дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням у спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу вищевказаного нерухомого майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження в порядку, встановленому статтями 38, 39 Закону України "Про іпотеку", за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Щодо зупинення виконання рішення

Разом з тим, суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії) (частина третя статті 436 ЦПК України).

Враховуючи те, що ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2016 року зупинено виконання рішення Апеляційного суду Рівненської області від 06 вересня

2016 року до закінчення касаційного провадження, тому виконання рішення на підставі частини 3 статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Рівненської області від 06 вересня 2016 року в частині позову публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки, залишити без змін.