розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 грудня 2016 року у складі судді Каліушка Ф. А. та на ухвалу апеляційного суду міста Києва від 24 травня 2017 року у складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Андрієнко А. М., Мараєвої Н.Є.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (далі - ТОВ "Хімагромаркетинг") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 99 932,18 грн заборгованості за договором від 09 вересня 2014 року про поставку засобів захисту рослин.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 09 вересня 2014 року між ТОВ "Хімагромаркетинг" та товариством з обмеженою відповідальністю "Агросіті" (далі - ТОВ "Агросіті") укладено договір про поставку засобів захисту рослин (далі - договір поставки).

Відповідно до умов договору ТОВ "Хімагромаркетинг" зобов`язалося в строк до 16 вересня 2014 року поставити засоби захисту рослин, а ТОВ "Агросіті" - прийняти ці засоби захисту й оплатити їх не пізніше 15 вересня 2014 року в сумі 10 012,50 грн та не пізніше 10 жовтня 2014 року в сумі 90 112,50 грн.

ТОВ "Хімагромаркетинг" виконало умови договору, проте ТОВ "Агросіті" 10 вересня 2014 року сплатило лише 10 012,50 грн, а решту зобов`язання на суму 90 112,50 грн не виконало.

На забезпечення виконання вказаного зобов`язання 09 квітня 2014 року між ТОВ "Хімагромаркетинг" та ОСОБА_1 укладено договір поруки, за умовами якого останній зобов`язався відповідати у повному обсязі за виконання ТОВ "Агросіті" зобов`язань за договором поставки.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь 99 932,18 грн заборгованості за договором поставки, яка складається з суми основної заборгованості - 80 112,50 грн, відсотків за прострочення виконання - 3 851,38 грн, пені - 2 451,55 грн та штрафу - 13 516,75 грн. Також просив стягнути 1 091,33 грн судового збору.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Справа розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14 грудня 2016 року позовні вимоги ТОВ "Хімагромаркетинг" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Хімагромаркетинг" заборгованість за договором поставки у розмірі 99 932, 18 грн, яка складається з суми основної заборгованості - 80 112,50 грн, відсотків за прострочення виконання - 3 851,38 грн, пені - 2 451,55 грн та штрафу - 13 516,75 грн, та судовий збір у розмірі 1 091,33 грн.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що поручитель згідно з договором поруки зобов`язався відповідати за своєчасне та повне виконання зобов`язань ТОВ "Агростіті" за договором поставки, проте передбачених договором поставки зобов'язань не виконав, отже наявні, передбачені договором та законом, підстави для стягнення заборгованості з нього.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди, вирішуючи спір, не врахували, що позивач не звертався до господарського суду про стягнення заборгованості з боржника та не надав доказів щодо неможливості стягнення з боржника заборгованості. Суди неповно з'ясували обставин справи, а саме: чи не виникало у ТОВ "Агросіті" при виконанні договору поставки форс-мажорних обставин, за якими воно звільняється від відповідальності на час дії цих обставин.

Крім того, суди не надали оцінки тому, що він перебував у трудових відносинах з ТОВ "Агрості" і не міг відмовитися від укладення договору поруки. Також суди не залучили до участі у справи в якості третьої особи його дружину, оскільки вона не надавала згоди на укладення ним договору поруки, а укладення одним із подружжя договору поруки не в інтересах сім'ї, порушує права іншого з подружжя.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

ТОВ "Хімагромаркетинг" подало заперечення, в яких просило залишити без задоволення касаційну скаргу та без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2017 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ТОВ "Хімагромаркетинг" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та витребувано з Дарницького районного суду м. Києва зазначену справу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року зупинено виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 грудня 2016 року та ухвали апеляційного суду міста Києва від 24 травня 2017 року.

У травні 2018 року вказану справу передано до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що на підставі договору поставки, укладеного 09 вересня 2014 року між ТОВ "Хімагромаркетинг" (продавець) та ТОВ "Агросіті" (покупець) продавець зобов`язався передати у власність покупця у строк до 16 вересня 2014 року засоби захисту рослин, а ТОВ "Агросіті" - їх прийняти та оплатити їх вартість не пізніше 15 вересня 2014 року в сумі 10 012,50 грн та не пізніше 10 жовтня 2014 року в сумі 90 112,50 грн.

На забезпечення виконання договору поставки 09 вересня 2014 року між ТОВ "Хімагромаркетинг" та ОСОБА_1 укладений договір поруки, за умовами якого останній зобов`язався перед позивачем відповідати в повному розмірі за своєчасне та повне виконання зобов`язань ТОВ "Агросіті" за договором поставки у тому ж обсязі, що й ТОВ "Агросіті", включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат, тощо. У разі порушення взятого зобов`язання ТОВ "Агросіті" і ОСОБА_1 відповідають перед ТОВ "Хімагромаркетинг" як солідарні боржники, що означає право ТОВ "Хімагромаркетинг" вимагати виконання зобов`язань у повному обсязі як від ТОВ "Агросіті" і поручителя разом, так і від кожного з них окремо.

Згідно з видатковою накладною від 10 вересня 2014 року ТОВ "Хімагромаркетинг" поставив ТОВ "Агросіті" товар, а саме: засоби захисту рослин "Дикват" у кількості 1 500 л на суму 100 125 грн відповідно до умов договору поставки від 09 вересня 2014 року.

Згідно з довіреністю від 10 вересня 2014 року ТОВ "Агросіті" уповноважило менеджера ОСОБА_1 на отримання від ТОВ "Хімагромаркетинг" цінностей за договором поставки від 09 вересня 2014 року - засобів захисту рослин "Дикват" у кількості 1 500 л.

ТОВ "Агросіті" проведено часткову оплату за товар, зокрема, 10 вересня 2014 року сплачено 10 012,50 грн та 02 лютого 2015 року перераховано 10 000,00 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором поставки у ТОВ "Агросіті" утворилася заборгованість перед позивачем, розмір якої становить 80 112,50 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання.

Згідно з вимогами статей 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Суди встановили, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором поставки від 09 вересня 2014 року.

Відповідно до пункту 5.2 договору поставки за невиконання його умов передбачено нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

У пункті 5.3 договору поставки сторони встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, припиняється через три роки від дня, коли це зобов`язання повинно бути виконане.

Розмір пені за період прострочення з 12 жовтня 2014 року до 18 листопада 2014 року становить 2 451,55 грн, що підтверджується розрахунком.

На підставі пункту 5.4 договору поставки у випадку прострочення виконання зобов`язання більш ніж на 30 днів покупець додатково сплачує продавцеві штраф у розмірі 15 % від ціни договору.

За змістом пункту 5.5 договору поставки сторони узгодили розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, яка становить 40 % річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 днів з дати, коли товар повинен бути сплачений ТОВ "Агросіті", та 96 % річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів.

Згідно з розрахунком сума боргу відповідача перед позивачем становить 99 932,18 грн, яка складається з суми основної заборгованості у розмірі 80 112,50 грн, відсотків за прострочення виконання - 3 851,38 грн, пені - 2 451,55 грн та штрафу - 13 516,75 грн. Зазначеній розрахунок відповідачем не спростований.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходячи зі встановлених, на підставі поданих сторонами належних та допустимих доказів, обставин справи, дійшов правильного висновку про наявність передбачених законом та договором підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Хімагромаркетинг".

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що суди не врахували наявність між ним та ТОВ "Агросіті" трудових відносин і йому, як працівнику (менеджеру) була надана довіреність на отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей, є безпідставними, оскільки зазначені обставини перевірялись як судом першої інстанції так і апеляційним судом. Суди встановили, що ОСОБА_1 діяв не як належним чином уповноважений представник ТОВ "Агросіті", а як самостійна фізична особа, яка поручилася за своєчасне та повне виконання зобов`язань ТОВ "Агросіті" за договором поставки від 09 вересня 2014 року.

Посилання у скарзі на те, що суди не залучили до участі у справі в якості третьої особи його дружину ОСОБА_2 відповідно до статті 65 СК України повинна була надати письмову згоду на укладення такого договору колегія відхиляє з таких підстав.

Відповідно до частин першої-третьої статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Вищевказана стаття визначає правила розпорядження подружжям майном, що є об`єктом права їх спільної сумісної власності. Таке розпорядження здійснюється шляхом укладення дружиною та/або чоловіком різноманітних правочинів з іншими особами. Якщо правочин щодо спільного майна укладає один з подружжя, то воля другого з подружжя, його згода на укладення правочину має бути з`ясована окремо.

Поряд із цим, для укладення договору поруки (за яким стороною договору виступає один з подружжя) отримання згоди другого з подружжя не потрібне, оскільки цей правочин не стосується спільного майна подружжя. Укладаючи договір поруки, поручитель не розпоряджається спільним майном подружжя, він стає учасником зобов`язальних правовідносин.

Інші аргументи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, а зводяться до оцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 грудня 2016 року та ухвали апеляційного суду міста Києва від 24 травня 2017 року, оскільки судові рішення є законними та обґрунтованими.

Ураховуючи, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від04 вересня 2017 року зупинено виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 грудня 2016 року та ухвали апеляційного суду міста Києва від 24 травня 2017 рокудо закінчення касаційного провадження у справі, тому виконання рішень на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 24 травня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 грудня 2016 року та ухвали апеляційного суду міста Києва від 24 травня 2017 року.