Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, відповідач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 03 липня 2017 року у складі судді Нев`ядомського Д. В. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 11 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Кружиліної О. А., Кіся П. В., Хорошевського О. М.,

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") про визнання розрахунку заборгованості за кредитним договором недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що 28 вересня 2007 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладений договір відновлювальної кредитної лінії, відповідно до умов якого остання отримала кредит окремими частинами зі сплатою 13,5 % річних за кредитом та комісій у розмірі та порядку, визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, що міститься в додатку 1 до цього договору, який є невід`ємною складовою частиною цього Договору, в межах максимального ліміту заборгованості Позичальника за кредитом, в сумі 100 000 доларів США, з кінцевим терміном погашення заборгованості 05 серпня 2017 року.

Також позивач вказувала, що у грудні 2010 року ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (справа № 2-1928/11).

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 13 квітня

2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 22 червня 2016 року, стягнуто з ОСОБА_1, на користь

ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за договором кредиту у розмірі 3 188 556,42 грн.

Вказані судові рішення у справі № 2-1928/11 ОСОБА_1 оскаржила до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. На момент звернення з касаційною скаргою на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 13 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 22 червня 2016 року у справі № 2-1928/11 касаційне провадження тривало.

У липні 2010 року ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 як представник малолітнього ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Укрсоцбанк", треті особи:

ОСОБА_2, ОСОБА_3 як представник малолітнього ОСОБА_4, про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним (справа

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 16 березня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 11 липня 2012 року, позов ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Позивач вказувала, що ПАТ "Укрсоцбанк" здійснив подвійне стягнення за рішеннями Дзержинського районного суду міста Харкова від 13 квітня

2016 року та Харківського районного суду Харківської області

від 16 березня 2012 року, які вступили в законну силу.

Посилаючись на те, що розрахунок заборгованості ОСОБА_1

від 19 травня 2015 року за кредитним договором від 28 серпня 2015 року не містить підпису керуючого Харківського обласного відділення ПАТ "Укрсоцбанк" та посвідчено печаткою невідомого їй управління логістики

№ 1, а не печаткою Харківського обласного відділення ПАТ "Укрсоцбанк",

ОСОБА_1 просила суд визнати розрахунок заборгованості від 19 травня 2015 року за кредитним договором від 28 серпня 2015 року недійсним.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 03 липня 2017 року

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 11 жовтня 2017 року рішення Київського районного суду міста Харкова від 03 липня 2017 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем фактично оскаржуються обставини, встановлені судовим рішенням Дзержинським районним судом міста Харкова від 13 квітня 2016 року у справі № 2-1928/11 за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яке набуло чинності. Тому підстави для задоволення відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до частини першої статті 158 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій) розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов`язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Проте, судом першої інстанції позивача не було повідомлено про розгляд справи, оскільки відсутні будь-які поштові відправлення із зазначенням дати і часу проведення судового засідання, яке призначене на 03 липня 2017 року.

Доводи інших учасників справи

У березні 2018 року ПАТ "Укрсоцбанк" подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що позивач не навела обґрунтованих підстав для визнання розрахунку заборгованості за договором відновлюваної кредитної лінії

від 28 серпня 2007 року виконаним станом на 19 травня 2015 року недійсним, крім того, відсутні докази щодо порушень її прав чи законних інтересів. Тому касаційна скарга підлягає відхиленню, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанції - залишенню без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки", у справі № 640/4938/17 (провадження № 61-33260св18) призначено повторний автоматизований розподіл.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 28 вересня 2007 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладений договір відновлювадьної кредитної лінії, відповідно до умов якого остання отримала кредит окремими частинами зі сплатою 13,5 % річних за кредитом та комісій у розмірі та порядку, визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, що міститься в додатку 1 до цього договору, який є невід`ємною складовою частиною цього Договору, в межах максимального ліміту заборгованості Позичальника за кредитом, в сумі 100 000 доларів США, з кінцевим терміном погашення заборгованості 05 серпня 2017 року.

У грудні 2010 року ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (справа № 2-1928/11).

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 13 квітня

ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за договором кредиту у розмірі 3 188 556,42 грн.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) постановою Верховного Суду від 05 грудня 2018 року рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 13 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 22 червня 2016 року

у справі № 2-1928/11 за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції

Також суди встановили, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 15 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 05 квітня 2016 року, у справі

№ 635/8929/15-ц у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "Укрсоцбанк" про визнання іпотечного договору припиненим відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 жовтня 2016 року рішення Харківського районного суду Харківської області від 15 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 05 квітня 2016 року залишено без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи суді першої та апеляційної інстанцій) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановивши, що позивачем фактично оскаржуються обставини, встановлені рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова

від 13 квітня 2016 року у справі № 2-1928/11 за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, зокрема, наведений банком розрахунок суми боргу за кредитом, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Як вбачається з ЄДРСР постановою Верховного Суду від 05 грудня

2018 року рішення Дзержинського районного суду міста Харкова

від 13 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області

від 22 червня 2016 року у справі № 2-1928/11 за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Отже, ОСОБА_1 не позбавлена була права надавати свої заперечення та наводити доводи щодо розрахунку заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії від 28 серпня 2007 року в межах цивільної справи № 2-1928/11. Отже, посилання апеляційного суду, серед інших доводів, на преюдиційність рішення у справі № 2-1928/11, не має правового значення та не впливає на правильність висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Разом з тим, визнання розрахунку заборгованості за кредитним договором у справі, що переглядається, не є ефективним та таким, що поновлює права особи, способом захисту порушеного права.

Доводи касаційної скарги про те, що судом першої інстанції позивача не було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, а також судове засідання, призначене на 03 липня 2017 року, колегія суддів не бере до уваги з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 31 березня 2017 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи на 22 травня 2017 року.

Ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 31 березня 2017 року отримано 06 квітня 2017 року під розписку представником ОСОБА_1 - ОСОБА_5 .

Відповідно до довідки суду першої інстанції у зв`язку з неявкою в судове засідання, призначене на 22 травня 2017 року, всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу не здійснювалось.

Як вбачається з явочного листа суду про розгляд справи, призначене

на 03 липня 2017 року повідомлені, зокрема, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є достатньо мотивованими та такими, що відповідають нормам закону.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду