розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03 липня 2017 року в складі судді Бабкової Т. В. таухвалу Апеляційного суду Харківської області від 31 жовтня 2017 року в складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Кіся П. В., Кружиліної О. А.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року Міністерство аграрної політики та продовольства України звернулося до суду зі скаргою про визнання незаконними дій та бездіяльності головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борейка М. В., заінтересована особа - ОСОБА_1 .

Скаргу мотивовано тим, що на підставі постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борейка М. В. від 15 лютого2016 року відкрито виконавче провадження № 50164178 щодо виконання виконавчого листа № 645/7220/15ц, виданого Фрунзенським районним судом м. Харкова 26січня 2016 року, про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора ДП "Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві" з 27 липня 2015 року. Стягувачем у виконавчому листі зазначено ОСОБА_1., боржником -Міністерство аграрної політики України.

Постанову відділу примусового виконання була отримано боржником 26 лютого 2016 року.

09 березня та 27 липня 2016 року Мінагрополітики письмово зверталося на адресу відділу примусового виконання з проханням звернутися до суду, який видав виконавчий лист, із заявою про роз`яснення судового рішення та зупинення виконавчого провадження до отримання відповідних роз`яснень. Листи розглянуті не були.

Постановами головного державного виконавця відділу примусового виконання Борейка М. В. від 12 березня та 05 липня 2016 року на Мінагрополітики накладено штраф, ці постанови оскаржені у судовому порядку.

У подальшому головним державним виконавцем відділу примусового виконання Борейком М. В. винесено постанову від 21 липня 2016 року про закінчення виконавчого провадження № 50164178 з посиланням на невиконання судового рішення та неможливість його виконання без участі Мінагрополітики.

Мінагрополітики вважало бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання Борейка М. В. протиправною щодо нерозгляду заяв від 09 березня та 27 липня 2016 року, зазначаючи, що державний виконавець змістом цих заяв був повідомлений про неможливість виконання судового рішення та наявність підстав для зупинення виконавчого провадження. Постанова про закінчення виконавчого провадження винесена безпідставно, з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , без врахування відсутності вини Мінагрополітики.

Короткий зміст ухвал суду першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 31 жовтня 2017 року, у задоволенні скарги відмовлено.

Ухвалу суду першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що факт надіслання з боку Мінагрополітики 09 березня та 27 липня 2016 року письмових звернень на адресу відділу примусового виконання з проханням звернутися до суду, що видав виконавчий лист, з заявою про роз`яснення судового рішення та зупинення виконавчого провадження до отримання відповідних роз`яснень не свідчить про наявність у боржника будь-яких законних підстав для уникнення від виконання судового рішення в частині поновлення працівника на роботі та законних вимог державного виконавця. Мінагрополітики як сторона в справі не було позбавлено можливості самостійно в порядку, передбаченому статтею 221 ЦПК України, звернутися до Фрунзенського районного суду м. Харкова з заявою про роз`яснення рішення суду, якщо вважало рішення суду незрозумілим, проте таким правом не скористалось.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Міністерство аграрної політики та продовольства України просить постановлені у справі ухвали скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, постановити нову ухвалу, якою скаргу задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

29 листопада 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_4 .

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В .

Згідно із статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України (1618-15) ), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не з`ясовано обставини протиправності бездіяльності державного виконавця, яка полягає в його ухиленні від покладених на нього чинним законодавством України зобов`язань.

На час звернення Мінагрополітики до державного виконавця із проханням звернутися до суду за роз'ясненням судового рішення рахунки Мінагрополітики було заблоковано, що унеможливило відповідне його звернення до суду.

Бездіяльність державного виконавця є протиправною, оскільки він ухиляється від покладених на нього чинним законодавством зобов'язань.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Міністра аграрної політики та продовольства України Павленка О. М. від 27 липня 2015 року № 162-п про звільнення ОСОБА_1 згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України з посади директора ДП "Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві"; поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ДП "Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві" з 27 липня 2015 року; стягнуто з ДП "Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві" на користь ОСОБА_1 у рахунок компенсації за час вимушеного прогулу 24 660,75 грн з відрахуванням прибуткового податку та обов`язкових платежів; стягнуто з ДП "Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві" на користь держави судові витрати у розмірі 974,40 грн.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора ДП "Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві" та стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 4 900,00 грн з відрахуванням прибуткового податку та обов`язкових платежів допущено до негайного виконання.

Рішення набрало законної сили.

На виконання зазначеного рішення 26 січня 2016 року Фрунзенським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист № 645/7220/15ц про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора ДП "Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві" з 27 липня 2015 року. Стягувачем у цьому виконавчому листі значиться ОСОБА_1, боржником - Міністерство аграрної політики України.

На підставі постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борейка М. В. від 15 лютого 2016 року відкрито виконавче провадження № 50164178 щодо виконання виконавчого листа № 645/7220/15ц, боржнику повідомлено про негайне з моменту отримання постанови самостійне виконання рішення суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 76 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-XIV (606-14) ) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. У разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника на них накладається штраф та застосовуються інші заходи, передбачені законом.

Матеріали виконавчого провадження свідчать, що про зміст виконавчого листа № 645/7220/15ц і постанови державного виконавця відділу примусового виконання Борейка М. В. від 15 лютого 2016 року про відкриття виконавчого провадження № 50164178, його письмових вимог від 23 лютого та 05 липня 2016 року негайно виконати виконавчий лист Мінагрополітики було своєчасно ознайомлено, проте залишило без фактичного виконання.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що факт надіслання з боку Мінагрополітики 09 березня та 27 липня 2016 року письмових звернень на адресу відділу примусового виконання з проханням звернутися до суду, який видав виконавчий лист, з заявою про роз`яснення судового рішення та зупинення виконавчого провадження до отримання відповідних роз`яснень не свідчить про наявність у боржника будь-яких законних підстав для уникнення від виконання судового рішення в частині поновлення працівника на роботі та законних вимог державного виконавця. Мінагрополітики як сторона в справі не було позбавлено можливості самостійно в порядку, передбаченому положеннями статті 221 ЦПК України, звернутися до Фрунзенського районного суду м. Харкова про роз`яснення рішення суду, якщо вважало рішення суду незрозумілим, проте таким правом не скористалось.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд касаційної інстанції вважає, що висновки судів попередніх інстанцій відповідають вимогам закону та не суперечать обставинам, що мають значення для справи, судами правильно застосовано закон, який підлягав до застосування, тому підстав для скасування судових рішень немає.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.