Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 січня 2018 року у складі судді Вийванко О. М. та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 10 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Парандюк Т. С., Дикун С. І., Храпак Н. М.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про зміну прізвища дитини.

Позовна заява мотивована тим, що між нею та відповідачем було укладено шлюб, який 24 грудня 2003 року розірвано. Від цього шлюбу у них є дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка з народження проживає разом з нею, перебуває на її вихованні та утриманні.

Біологічний батько дитини ОСОБА_3 практично не цікавився життям дочки, потребами, навчанням, участі у вихованні дитини не брав, не проявляв до неї батьківської турботи та піклування.

Відповідач формально звертався в суд з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з донькою, але без будь-яких поважних причин не брав участі в побаченнях з дитиною, в зв`язку з чим йому судом було відмовлено в поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа щодо встановлених побачень з дитиною до виконання.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 20 грудня 2016 року, відповідачу повторно встановлено графік побачень з донькою ОСОБА_4 . Однак батько до цього часу жодного разу так і не виявив бажання її бачити.

Позивач зазначала, що ОСОБА_3 не визнавав доньку ОСОБА_4 своєю рідною дитиною, чим наніс їй тяжку психологічну травму через вимушену явку її для здавання аналізів при проведенні судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, згідно з висновком якої, біологічне батьківство ОСОБА_3 відносно доньки ОСОБА_4 практично доведено - 99,99 %.

Вказала, що відповідач також оскаржує у касаційному порядку судові рішення щодо стягнення з нього аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 .

09 серпня 2016 року позивач зареєструвала шлюб із ОСОБА_8, від якого народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 . ЇЇ чоловік ОСОБА_8 піклується про обох дітей, надає їм матеріальну допомогу, а тому донька ОСОБА_4 вважає його своїм батьком.

Враховуючи відмінність прізвища дочки від інших членів сім`ї, що спричиняє їй постійну психологічну травму, фактичну відсутність в дитини з біологічним батьком будь-якого зв`язку, окрім прізвища, позивач просила суд змінити прізвище неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_4 ".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 січня 2018 року позов задоволено

Змінено прізвище неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_4 ".

Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 лютого 2018 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач не приділяє належної уваги та турботи доньці ОСОБА_4, яка проживає та виховується позивачкою спільно з її новим чоловіком, у яких є спільна дитина, який є братом ОСОБА_4, особистого бажання самої дитини змінити прізвище та що це буде відповідати її інтересам, психологічному та гармонійному розвитку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 10 квітня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, на представлених доказах, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не надала доказів на підтвердження того, що зміна прізвища відповідає інтересам дитини. Позивач перешкоджає спілкуванню відповідача дитиною та налаштовує доньку проти батька.

У серпні 2018 року надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 24 грудня 2003 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано (а. с. 5).

Від шлюбу у сторін народилась дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 8).

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає та перебуває на вихованні матері ОСОБА_1 .

Згідно з довідками Тернопільського навчально-виховного комплексу № 35 Тернопільської міської ради Тернопільської області від 05 листопада 2007 року № 20 та від 23 грудня 2013 року № 69, батько забрав дитину лише раз, без відому матері та бабусі, а за період перебування дитини в школі з 01 вересня 2009 року до 24 травня 2013 року батько ОСОБА_3 до навчального закладу не з`являвся (а. с. 9, 10, 11).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 вересня 2004 року ОСОБА_3 зобов`язано щомісячно сплачувати аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (а. с. 32, 33).

ОСОБА_3 звертався в суд з позовом про оспорювання батьківства та згідно з висновком судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи встановлено біологічне батьківство ОСОБА_3 відносно його дочки ОСОБА_4 (а. с. 24-31).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 08 листопада 2016 року, залишеним без змін рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 20 грудня 2016 року, ОСОБА_3 встановлено графік побачень з донькою ОСОБА_4 (а. с. 18-23).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 22 червня 2017 року, вирішено стягувати з ОСОБА_3 щомісячно 800,00 грн на утримання ОСОБА_4 до досягнення дитиною повноліття (а. с. 36-45).

09 серпня 2016 року позивач ОСОБА_1 зареєструвала шлюб із ОСОБА_8 (а. с. 49). Після одруження позивач змінила прізвище на " ОСОБА_4 ".

Від даного шлюбу народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 50).

08 вересня 2017 року ОСОБА_1 направила ОСОБА_3 письмову пропозицію про зустріч 22 вересня 2017 року о 14.00 год. в приміщенні Тернопільського міськрайонного відділу державної РАЦС Головного територіального управління юстиції для подачі (оформлення) заяви про зміну прізвища їх спільної дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_4 ".

До вказаної пропозиції долучено письмову заяву дочки ОСОБА_4 про її особисту згоду на зміну прізвища з " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_4 " (а. с. 51-53).

Відповідач на вказану пропозицію не відреагував.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 145 СК України, прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Частинами третьою, п`ятою статті 148 СК України передбачено, що у разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років.

У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов`язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.

Верховний Суд виходить з того, що судом на перше місце ставляться "якнайкращі інтереси дитини", оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення, тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що зміна прізвища дитини буде відповідати її інтересам, психологічному та гармонійному розвитку, оскільки відповідач не приділяє належної уваги та турботи доньці ОСОБА_4, яка проживає та виховується позивачкою спільно з її новим чоловіком, у яких є спільна дитина, який є братом ОСОБА_4, а також враховуючи особисте бажання самої дитини змінити прізвище.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач не надала доказів на підтвердження того, що зміна прізвища відповідає інтересам дитини, перешкоджає спілкуванню відповідача з дитиною та налаштовує доньку проти батька не можуть бути прийняті до уваги відповідно до частини першої та другої статті 400 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

При вирішенні справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, вірно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 10 квітня 2018 року залишити без змін.