розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмовогопровадження касаційну скаргу відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Приазовського районного суду Запорізької області, у складі судді Васильцової Г. А., від 13 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області, у складі колегії суддів: Полякова О. З., Воробйової І. А., Кухаря С. В., від 06 вересня 2017 року.

Короткий зміст вимог скарги

У січні 2017 року публічне акціонерне товариство "Банк національний кредит" (далі - ПАТ "Банк національний кредит", банк) звернулося до суду із скаргою на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВПВР департаменту ДВС Міністерства юстиції України) Пироговської-Харітонової Я. О.

Свої вимоги заявник мотивував тим, що 09 листопада 2015 року Приазовським районним судом Запорізької області ухвалено рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить ТОВ "СТРОЙИНВЕСТ ДОНБАСС", у зв`язку з чим 14 червня 2016 року видано виконавчий лист. 04 липня 2016 року ПАТ "Банк національний кредит" звернулося до ВПВР департаменту ДВС Міністерства юстиції України з заявою про відкриття виконавчого провадження. 15 серпня 2016 року банк отримав постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 02 серпня 2016 року, в результаті оскарження якої Приазовським районним судом Запорізької області винесено ухвалу про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження. Зобов`язано ВПВР департаменту ДВС Міністерства юстиції України вирішити питання про відкриття виконавчого провадження на підставі заяви від 04 липня 2016 року. 05 грудня 2016 року банк знову звернувся до ВПВР департаменту ДВС Міністерства юстиції України, із заявою в якій просив вирішити питання про відкриття виконавчого провадження. 23 грудня 2016 року старшим державним виконавцем ВПВР департаменту ДВС Міністерства юстиції України Пироговською-Харітоновою Я. О. винесено повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, з посиланням на пункт 4 розділу першого Інструкції з організації примусового виконання рішень у редакції від 29 вересня 2016 року, на підставі того, що таке рішення їм не підвідомче.

Вважає, оскільки заява про відкриття виконавчого провадження на підставі якої суд зобов`язав останнього вирішити питання про відкриття виконавчого провадження направлена до ВПВР департаменту ДВС Міністерства юстиції України 04 липня 2016 року, державний виконавець не мав правових підстав для повернення виконавчого документа.

Отже, державний виконавець Пироговська-Харітонова Я. О. порушила закріплений Конституцією України (254к/96-ВР) принцип дії актів у часі, застосувавши нормативно-правовий акт, який не поширюється на ці відносини, оскільки вони виникли до набрання ним законної сили, а також не виконала рішення суду, яке набрало законної сили.

Із урахуванням зазначеного, заявник просив визнати незаконними дії старшого державного виконавця ВПВР департаменту ДВС Міністерства юстиції України Пироговської-Харітонової Я. О. по поверненню виконавчого документа відносно ТОВ "СТРОЙИНВЕСТ ДОНБАСС" про звернення стягнення на предмет іпотеки без виконання від 23 грудня 2016 року. Визнати незаконним повідомлення від 23 грудня 2016 року, винесене старшим державним виконавцем ВПВР департаменту ДВС Міністерства юстиції України Пироговською-Харітоновою Я. О. по поверненню виконавчого документа відносно ТОВ "СТРОЙИНВЕСТ ДОНБАСС" про звернення стягнення на предмет іпотеки, без виконання; скасувати повідомлення по поверненню виконавчого документа відносно ТОВ "СТРОЙИНВЕСТ ДОНБАСС" про звернення стягнення на предмет іпотеки без виконання від 23 грудня 2016 року. Зобов`язати ВПВР департаменту ДВС Міністерства юстиції України вирішити питання про відкриття виконавчого провадження відносно ТОВ "СТРОЙИНВЕСТ ДОНБАСС" про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі заяви про відкриття виконавчого провадження від 04 липня 2016 року.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Приазовського районного суду Запорізької області від 13 лютого 2017 року скаргу задоволено.

Визнано дії старшого державного виконавця ВПВР департаменту ДВС Міністерства юстиції України Пироговської-Харітонової Я. О. по поверненню виконавчого документу відносно ТОВ "СТРОЙИНВЕСТ ДОНБАСС" звернення стягнення на предмет іпотеки без виконання від 23 грудня 2016 року незаконними.

Визнано незаконним повідомлення від 23 грудня 2016 року, винесене старшим державним виконавцем ВПВР департаменту ДВС Міністерства юстиції України Пироговською-Харітоновою Я. О. по поверненню виконавчого документу відносно ТОВ "СТРОЙИНВЕСТ ДОНБАСС" про звернення стягнення на предмет іпотеки без виконання.

Скасовано повідомлення по поверненню виконавчого документу стосовно ТОВ "СТРОЙИНВЕСТ ДОНБАСС" про звернення стягнення на предмет іпотеки без виконання від 23 грудня 2016 року.

Зобов`язано ВПВР департаменту ДВС Міністерства юстиції України вирішити питання про відкриття виконавчого провадження відносно ТОВ "СТРОЙИНВЕСТ ДОНБАСС" про звернення стягнення на предмет іпотеки, на підставі заяви про відкриття виконавчого провадження від 04 липня 2016 року вих. № 04-11/2147.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що стягувач первинно звернувся до ВПВР департаменту ДВС Міністерства юстиції Україниіз заявою про відкриття виконавчого провадження 04 липня 2016 року. Вказана дата є юридично значимою і є моментом пред`явлення виконавчого документу до виконання. Вказаний спосіб пред`явлення виконавчого документа не суперечить вимогам Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) або Інструкції з організації примусового виконання рішень. Державний виконавець, діючи неправомірно (що встановлено рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 15 вересня 2016 року), відмовив стягувачу у відкритті виконавчого провадження. При вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження державний виконавець повинен був керуватися нормами Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) у редакції від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, який був чинним до 05 жовтня 2016 року.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 06 вересня 2017 року апеляційну скаргу ВПВР департаменту ДВС Міністерства юстиції України відхилено, а ухвалу Приазовського районного суду Запорізької області від 13 лютого 2017 року залишено без зміни.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що враховуючи обставини цієї справи, районний суд зробив правильний висновок, що при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження державний виконавець повинен був керуватися нормами Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) у редакції від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, який був чинним до 05 жовтня 2016 року, і дії державного виконавця по поверненню виконавчого документу стосовно ТОВ "СТРОЙИНВЕСТ ДОНБАСС" про звернення стягнення на предмет іпотеки без виконання є неправомірними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У вересня 2017 року ВПВР департаменту ДВС Міністерства юстиції України подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Приазовського районного суду Запорізької області від 13 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 06 вересня 2017 року і у задоволенні скарги відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що старший державний виконавець ВПВР департаменту ДВС Міністерства юстиції України Пироговська-Харітонова Я. О. при винесенні повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання від 23 грудня 2016 року діяла в межах повноважень і у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (1404-19) , який набрав чинності 05 жовтня 2016 року, із урахуванням Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5 (z1302-16) ). Старшим державним виконавцем правильно застосовано пункт 10 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" у зазначеній редакції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Статтею 383 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) (далі - ЦПК України (1618-15) ), що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до пункту 4 Перехідних положень ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 325/71/17 передано судді-доповідачеві.

Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на касаційну скаргу

У поданих запереченнях на касаційну скаргу ПАТ "Банк національний кредит" посилається на те, що оскаржувані ухвали постановлені судами першої та апеляційної інстанцій з додержанням норм матеріального та процесуального права. Стягувач первинно звернувся до ВПВР департаменту ДВС Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження 04 липня 2016 року. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно визначив, що вказана дата і є моментом пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

09 листопада 2015 року Приазовським районним судом Запорізької області ухвалено рішення у справі № 242/113/15-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить ТОВ "СТРОЙИНВЕСТ ДОНБАСС", з метою задоволення вимог стягувача у розмірі 11 399 174, 07 грн.

14 червня 2015 року на виконання судового рішення Приазовський районний суд Запорізької області видав виконавчий лист № 242/113/15-ц від 14 червня 2016 року.

З метою виконання рішення суду 04 липня 2016 року заявник звернувся до відділу примусово виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження (а. с. 3).

02 серпня 2016 року старшим державним виконавцем ВПВР департаменту ДВС Міністерства юстиції України Башіловим В. О. розглянуто вказану заяву стягувача. За результатом розгляду заяви винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом № 242/113/15-ц (а. с. 4, 5).

Не погодившись з рішенням державного виконавця щодо відмови у відкритті виконавчого провадження, заявник оскаржив його до Приазовського районного суду Запорізької області, і за наслідками розгляду скарги Приазовським районним судом Запорізької області 15 вересня 2016 року скаргу ПАТ "Банк національний кредит" на дії державного виконавця було частково задоволено. Дії державного виконавця щодо відмови у відкритті виконавчого провадження визнано незаконними та скасовано постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження. Зобов`язано ВПВР департаменту ДВС Міністерства юстиції України вирішити питання про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа у справі № 242/113/15-ц від 14 червня 2016 року. Ухвала суду від 15 вересня 2016 року набрала законної сили 16 листопада 2016 року (а. с. 33-36).

05 грудня 2016 року ПАТ "Банк національний кредит" повторно звернулося до відділу примусового виконання рішень департаменту ДВС Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження, на що отримав повідомлення про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої розділу першого Інструкції з організації примусового виконання рішень у редакції від 29 вересня 2016 року № 2832/5 (а. с. 11-12).

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 383 ЦПК України, 2004 року, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до частини другої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо до суду на підставі Конституції України (254к/96-ВР) гарантується.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 14 ЦПК України, 2004 року та статті 18 чинної редакції ЦПК (1618-15) України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (606-14) втратив чинність з 05 жовтня 2016 року, згідно із Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року (1404-19) № 1404-XVIII.

В свою чергу Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року (1404-19) № 1404 -XVIII набрав чинності 05 жовтня 2016 року.

У Рішенні Конституційного суду України № 1-рп/99 від 09 лютого 1999 року (v001p710-99) зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Як встановили суди стягувач первинно звернувся до ВПВР департаменту ДВС Міністерства юстиції із заявою про відкриття виконавчого провадження 04 липня 2016 року (а. с. 3), на момент дії Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) у редакції від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, який був чинним до 05 жовтня 2016 року.

Пунктом 2 частини першої статті 21 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції від 21 квітня 1999 року № 606-XIV передбачено, що на ВПВР департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими сума зобов`язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Постановляючи ухвалу про задоволення скарги ПАТ "Банк національний кредит", суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, із урахуванням обставин цієї справи, обґрунтованого виходив із того, що моментом пред`явлення банком виконавчого документу до виконання до ВПВР департаменту ДВС Міністерства юстиції є 04 липня 2016 року, тобто дата первинного звернення стягувача до органу виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження.

Суди правильно виходили із того, що при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження державний виконавець повинен був керуватися нормами Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) у редакції від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, який був чинним до 05 жовтня 2016 року та виконати ухвалу Приазовського районного суду Запорізької області від 15 вересня 2016 року у справі № 242/113/15-ц, а тому дії державного виконавця по поверненню виконавчого документу стягувачу про звернення стягнення на предмет іпотеки без виконання є неправомірними.

Невідповідність дій державноговиконавця вимогам Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) у редакції від 21 квітня 1999 року № 606-XIV встановлена ухвалою Приазовського районного суду Запорізької області від 15 вересня 2016 року, якою державного виконавця зобов`язано вирішити питання про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом, виданим Приазовський районним судом Запорізької області 14 червня 2016 року № 242/113/15-ц.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального права. Судом першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно застосовано положення Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) у редакції від 21квітня 1999 року № 606-XIV, який був чинним до 05жовтня 2016 року.

Судді	Є. В. Синельников
	С. Ф. Хопта
	В. В. Шипович