Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, відповідачі: Державне агентство лісових ресурсів України, Державне спеціалізоване лісозахисне підприємство "Рівнелісозахист",

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 28 листопада

2017 року у складі судді Слободянюка Б. К. та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 14 березня 2018 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Хилевич С. В.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного агентства лісових ресурсів України (далі - Держлісагентство України), Державного спеціалізованого лісозахисного підприємства "Рівнелісозахист" (далі - ДСЛП "Рівнелісозахист") про визнання порушеним права на працю, права на продовження дії контракту або укладення його на новий чи інший термін, визнання незаконним та необґрунтованим наказу про припинення трудового договору та звільнення з роботи, поновлення на роботі.

Позовна заява мотивована тим, що 08 липня 2014 року між Держлісагентства України та ОСОБА_1 укладений контракт строком на 3 роки, відповідно до умов якого останнього прийнято на посаду директора ДСЛП "Рівнелісозахист" на термін з 09 липня 2014 року по 08 липня

04 травня 2017 року ОСОБА_1 подав на ім`я голови Держлісагентства України заяву про продовження терміну дії контракту на новий термін та показники виробничо-фінансової діяльності підприємства згідно з додатком № 3, передбаченого контрактом.

Відповідно до наказу заступника голови Держлісагентства України

від 26 червня 2017 року № 205- припинено трудовий договір з ОСОБА_1 та звільнено його з посади директора ДСЛП "Рівнелісозахист"

08 липня 2017 року, у зв`язку із закінченням терміну дії контракту на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Наказом головного лісопатолога ДСЛП "Рівнелісозахист" від 10 липня

2017 року № 40-к відповідно до наказу Держлісагентства України

від 26 червня 2017 року № 205-к "Про припинення трудового договору та звільнення з посади директора ДСЛП "Рівнелісозахист" ОСОБА_1 ", припинено трудовий договір та звільнено з посади директора ДСЛП "Рівнелісозахист" 10 липня 2017 року, у зв`язку із закінченням терміну дії контракту на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Посилаючись на те, що накази про звільнення позивача за закінченням дії контракту є незаконними, оскільки заступник голови Держлісагентства України та головний лісопатолог ДСЛП "Рівнелісозахист" не були наділені таким правом, у зв`язку з чим звільнення з роботи порушує його право на працю, ОСОБА_1 просив суд задовольнити його позовні вимоги.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області

від 28 листопада 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 14 березня 2018 року рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 28 листопада 2017 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що будь-яких порушень права на працю та права на продовження контракту або укладення його на новий чи інший термін зі сторони Держлісагентства України не встановлено, а також, відсутні підстави для визнання незаконними і необґрунтованими наказів Держлісагенства України та ДСЛП "Рівнелісозахист" про звільнення позивача з посади.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що, видаючи наказ від 26 червня

2017 року № 205-к про припинення трудового договору та звільнення позивача із займаної посади, заступник голови Держлісагентства України перевищив свої службові повноваження, оскільки обов`язками заступника голови Держлісагентства України не передбачено припинення трудового договору та звільнення з посади працівників агентства.

Разом з тим, наказ головного лісопатолога ДСЛП "Рівнелісозахист" також є незаконним, оскільки позивач перебував у трудових відносинах з Держлісагентства України, а не з ДСЛП "Рівнелісозахист".

Тому судові рішення судів першої та апеляційної ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а відтак підлягають скасуванню.

Доводи інших учасників справи

У серпні 2018 року ДСЛП "Рівнелісозахист" подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 08 липня 2014 року між Держлісагентством України та ОСОБА_1 укладений контракт строком на 3 роки, відповідно до умов якого останнього прийнято на посаду директора ДСЛП "Рівнелісозахист" на термін з 09 липня 2014 року по 08 липня 2017 року.

Відповідно до наказу заступника голови Держлісагентства України

від 26 червня 2017 року № 205-к припинено трудовий договір з ОСОБА_1 та звільнено його з посади директора ДСЛП "Рівнелісозахист"

Наказом головного лісопатолога ДСЛП "Рівнелісозахист" від 10 липня

2017 року № 40-к відповідно до наказу Держлісагентства України

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частиною третьою статті 21 КЗпП України визначено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до пунктів 2, 8 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є: закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; підстави, передбачені контрактом.

Згідно з пунктом 3 Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 (203-93-п) (далі - Положення № 203) контракт може бути укладений на термін від 1 до 5 років.

Сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови, зокрема, тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання договору тощо.

Відповідно до підпункту "а" пункту 25 розділу 5 контракту від 08 липня

2015 року цей контракт припиняється у разі закінчення терміну дії контракту.

Пунктом 29 розділу 5 даного контракту передбачено, що за два місяці до закінчення терміну дії контракту він може бути за угодою Сторін продовжений або укладений на новий чи інший термін. При продовженні або укладенні контракту на новий чи інший термін керівник подає органу управління майном показники виробничо-фінансової діяльності (додаток

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що закінчення терміну дії контракту і видання у зв`язку з цим наказу про звільнення позивача не є ініціативою власника про розірвання трудового договору, а лише свідчить про відсутність з боку власника ініціативи продовжувати трудові контрактні відносини з позивачем.

Встановивши, що будь-яких порушень права на працю та права на продовження контракту або укладення його на новий чи інший термін зі сторони Держлісагентства України не виявлено, а також відсутні підстави для визнання незаконними і необґрунтованими наказів Держлісагентства України та ДСЛП "Рівнелісозахист" про звільнення позивача з посади, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги про те, що заступник голови Держлісагентства України перевищив свої службові повноваження, оскільки обов`язками заступника голови Держлісагенства України не передбачено припинення трудового договору та звільнення з посади працівників агентства, не заслуговують на увагу з наступних підстав.

Відповідно до Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2014 № 521 (521-2014-п) (далі - Положення № 521(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)), Держлісагентство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.

Підпунктами 11, 18 пункту 11 Положення № 521, передбачено, що голова Держлісагентства: підписує накази Держлісагентства; утворює, ліквідовує, реорганізовує підприємства, установи організації, затверджує їх положення (статути), в установленому порядку призначає на посади та звільняє з посад їх керівників, виконує в межах повноважень, передбачених законом, інші функції з управління об`єктами державної власності, що належать до сфери управління Держлісагентства.

Відповідно до пункту 5 статті 19 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) заступники керівника центрального органу виконавчої влади здійснюють повноваження відповідно до затвердженого керівником центрального органу виконавчої влади розподілу обов`язків, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності керівника центрального органу виконавчої влади чи неможливості здійснювати ним свої повноваження з інших причин його обов`язки виконує один із заступників відповідно до встановленого керівником центрального органу виконавчої влади розподілу обов`язків.

Наказом Держлісагентства України від 02 грудня 2016 року № 449 розподілено обов`язки між головою Держлісагентства України, його першим заступником та заступником (додаток 1, додаток 2 цього наказу).

Згідно з пунктом 22 додатку № 1 заступник голови здійснює інші повноваження визначенні законами України та покладені на нього головою Держлісагенства України.

Відповідно до схеми заміщення голови Держлісагентства України, його першого заступника та заступника на час їх тимчасової відсутності, на період тимчасової відсутності голови Держлісагентства України виконання його обов`язків покладається на першого заступника, а в разі відсутності першого заступника його обов`язки покладаються на заступника голови.(а.с.95)

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 27 липня 2017 року голова Держлісагентства України перебувала на лікарняному з 10 травня 2017 року, виконання обов`язків голови покладено на заступника голови Держлісагентства України - Бондаря В. Н.

Доводи касаційної скарги про те, що наказ головного лісопатолога ДСЛП "Рівнелісозахист" також є незаконним, оскільки позивач перебував у трудових відносинах з Держлісагентства України, а не з ДСЛП "Рівнелісозахист", колегія суддів не бере до уваги з огляду на наступне.

Суди встановили, що відповідно до статуту ДСЛП "Рівнелісозахист"

є державним підприємством, юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку штамп, бланки, тобто юридичний статус, має права та обов`язки, здійснює господарську та соціальну діяльність, має майно.

Відповідно до умов контракту ОСОБА_1 прийнято на посаду директора ДСЛП "Рівнелісозахист" на термін з 09 липня 2014 року по 08 липня

2017 року, яка в свою чергу, згідно зі штатним розписом є посадою даного підприємства та заробіток директора сплачується з фондів

ДСЛП "Рівнелісозахисту". Таким чином, ДСЛП "Рівнелісозахист" зобов`язане врегулювати питання своєї фінансово-господарської діяльності, зокрема, щодо виплати грошових компенсацій відповідно до чинного законодавства у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 за закінченням терміну дії контракту з Держлісагентством України та на підставі наказу про припинення договору та звільнення ОСОБА_1 з посади директора.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого

На думку судової колегії судові рішення, що переглядаються, є достатньо мотивованими.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду