розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 червня 2017 року у складі судді Ізмайлова І. К. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 15 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Кіся П. В., Кружиліної О. А.,

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В червні 2016 року Комунальне підприємство "Харківводоканал" (далі - КП "Харківводоканал") звернулося до суду з указаним позовом, уточнивши який, просило стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання з 01 грудня 1999 року по 30 квітня 2016 року в сумі 6 235,01 грн, за надані послуги з водовідведення з 01 грудня 1999 року по 30 квітня 2016 року в сумі 2 952,67 грн, а також інфляційне збільшення у сумі 1 409,33 грн та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 156,04 грн.

В обґрунтування позовних вимогКП "Харківводоканал" зазначало, що відповідачі зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1, і є споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, яку надає позивач, однак оплату за отримані послуги не здійснюють, в результаті чого у відповідачів перед КП "Харківводоканал" утворилася заборгованість.

Ураховуючи наведене, КП "Харківводоканал" просило позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова рішенням від 22 червня 2017 року позов КП "Харківводоканал" задовольнив частково. Стягнув солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь КП "Харківводоканал" заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період з 19 травня 2013 року по 30 квітня 2016 року в розмірі 5 737,96 грн. В іншій частині позовних вимог відмовив. Вирішив питання про судові витрати у справі.

Суд першої інстанції мотивував рішення наявністю заборгованості у відповідачів перед позивачем з оплати послуг централізованого водопостачання та водовідведення, яка підлягає стягненню в межах позовної давності про застосування якої просили відповідачі.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Апеляційний суд Харківської області ухвалою від 15 серпня 2017 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не допустив неправильного застосування норм матеріального та порушень норм процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій 02 вересня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 15 серпня 2017 року, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що при ухваленні судами оскаржуваних рішень допущено порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, та є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд.

Суди помилково, з порушенням вимог закону встановили, що саме КП "Харківводоканал" надавало відповідачам послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, хоча позивач належним та допустимими доказами цього не довів. Єдиним належним та допустимим доказом надання послуг з централізованого водопостачання і водовідведення міг би бути відповідний договір про надання житлово-комунальних послуг, однак такий договір у матеріалах справи відсутній.

Відповідачами наданий акт на відключення квартири від гарячої води від 11 травня 2010 року, позивач акт на підключення води до квартири не надав, однак суди не врахували, що постачання гарячої води не відновлене, але нарахування за неспожиту послугу безпідставно відновлене.

КП "Харківводоканал" є природнім монополістом і його діяльність повинна відповідати ЗУ "Про природні монополії", тобто, підприємство - монополіст не може використати норми і тарифи, які затверджені органом місцевого самоврядування.

Наявний в матеріалах справи розрахунок не підтверджує розмір заборгованості.

Сума заборгованості, яка існує на думку позивача у відповідачів, не є обґрунтованою, тому не є доведеною, однак суди безпідставно вважали цю обставину доведеною.

10 жовтня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення КП "Харківводоканал" на касаційну скаргу, мотивовані тим, що КП "Харківводоканал" є природним монополістом на території міста Харкова і виконує функції по забезпеченню споживачів водою та послугами водовідведення.

Нарахування за послуги централізованого водопостачання та водовідведення у квартирі відповідачів проводяться відповідно до встановлених норм водоспоживання і водовідведення, затверджених Рішенням виконавчого комітету Харківської міської Ради народних депутатів "Про встановлення та застосування норм водоспоживання і водовідведення, та порядку розрахунків" від 09 квітня 1997 року № 256 (з відповідними змінами до нього), які для житлових будинків квартирного типу з водою та каналізацією (з ванною) та ЦГВ складають: на послуги централізованого холодного водопостачання - 8,1 м3/особу на місяць, послуги централізованого водовідведення - 11,1 м3/особу на місяць.

Після надання відповідачами в судовому засіданні акта про відмову від послуг з гарячого централізованого водопостачання, позивач провів перерахунок заборгованості, який врахований судами. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг в повному обсязі.

КП "Харківводоканал" проводить нарахування послуг з централізованого водопостачання та водовідведення відповідно до норм діючого законодавства України і не допускає порушення прав споживачів.

Виконавши вимоги чинного законодавства суди вирішили справу відповідно до норм законодавства та прийняли законні та обґрунтовані рішення, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали зСихівського районного суду м. Львова.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

19 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві ОСОБА_3 .

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 .

Між сторонами не укладався письмовий договір на надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, однак відповідачі є абонентом КП "Харківводоканал". Квартира не оснащена лічильниками обліку використання холодної та гарячої води, відповідачі не зверталися до позивача із заявами про неякісне надання послуг або не проживання у квартирі.

КП "Харківводоканал" надає відповідачам послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, а відповідачі в свою чергу, споживають зазначені послуги, що свідчить про наявність між ними взаємних зобов`язань.

11 травня 2010 року надання гарячої води до квартири відповідачів було припинено за борги до 31 грудня 2012 року. З 01 січня 2013 року нарахування оплати за гарячу воду поновлено.

Квартира АДРЕСА_2 не відключена у встановленому порядку від постачання води та водовідведення.

Починаючи з 2006 року відповідачі не здійснюють оплату за надані позивачем послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, у результаті чого утворилася заборгованість, яка станом на 30 квітня 2016 рокі становить 6 235,01 грн та за надані послуги з водовідведення станом на 30 квітня 2016 року становить 2 952,67 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального

права чи порушення норм процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, що була чинною на час спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" (630-2005-п) (далі - Правила), передбачено, що договір про надання послуг укладається між виконавцем послуг і споживачем.

Відсутність укладеного договору не звільняє споживачів від сплати за фактично надані послуги.

Пунктами 18, 20, 21 Правил визначено, що внесення плати за надані послуги у разі відсутності засобів обліку води і теплової енергії споживачем не пізніше 20 числа місяця відповідно до затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо).

Статтею 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Постановою Кабінету міністрів України від 25 грудня 1996 року "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади і виконавчих органів місцевих рад по регулювання цін (тарифів)" передбачено, що розмір тарифу і порядок його використання затверджуються обласною державною адміністрацією. Тарифи встановлюються на основі висновків Департаменту житлово-комунального господарства і енергетики, Департаменту економіки і комунального майна, на основі Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

Тарифи на послуги, які надає КП "Харківводоканал", нараховані відповідно до частини другої статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-ІV (у редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) та Методики визначення нормативів постачання питної води населенню, затвердженої наказом Держжитлокомунгоспу України від 27 вересня 2005 року № 148 та затверджених Рішенням виконавчого комітету Харківської міської Ради народних депутатів "Про встановлення та застосування норм водоспоживання і водовідведення, та порядок розрахунків" від 09 квітня 1997 року № 256 (зі змінами від 29 грудня 2000 року № 1886, від 20 вересня 2006 № 721).

Підпунктом 1 пункту 29 Правил, пунктом 6 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) передбачено, що споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Вирішуючи спір, суди, врахувавши наведені вище норми матеріального права, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшли до правильного висновку про те, що між сторонами існують фактичні договірні відносини щодо надання житлово-комунальних послуг. Встановивши наявність у відповідачів заборгованості за спожиті послуги з централізованого постачання та водовідведення, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для солідарного стягнення з відповідачів виниклої суми заборгованості із урахуванням 3 % річних від простроченої суми та індексу інфляції, застосовуючи при цьому за заявою відповідачів трирічний строк позовної давності. Визначаючи розмір заборгованості суди врахували, що позивачем здійснювались перерахунки за час відключення від послуги, що надає позивач.

Аргументи касаційної скарги провідсутність доказів про надання КП "Харківводоканал" відповідачам послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, спростовується встановленими судами фактичними обставинами справи.

Безпідставними є доводи касаційної скарги про відсутність доказів споживання відповідачами послуг з водопостачання та водовідведення, ураховуючи, що згідно з наявними в матеріалах справи доказами такі послуги надавались відповідачам за адресою їх місця реєстрації, при цьому останні на виконання вимог частини третьої статті 10, частини першої статті 60 ЦПК України (у редакції, що була чинною на момент розгляду справи в судах попередніх інстанцій) не надали допустимих доказів на спростування зазначеного.

Встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди відповідача з ухваленими у справі судовими рішеннями.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції касаційного суду.

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) , який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій без змін.