розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" про захист прав споживачів, усунення перешкод у користуванні природним газом, визнання незаконними вимоги з оплати заборгованості,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 23 січня 2017 року у складі судді Переверзевої Л. І. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 28 березня 2017 року у складі колегії суддів: Жданової В. С., Краснощокової Н. С., Санікової О. С.,

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, уточнивши який, просив усунути йому перешкоди до обліку спожитого природного газу, зобов`язавши відповідача встановити засіб обліку газу в квартирі АДРЕСА_1 за рахунок відповідача, з укладенням між сторонами відповідного абонентського договору та визнати незаконними вимоги щодо сплати заборгованості за спожитий газ у розмірі 414,59 грн за період березень-грудень 2016 року.

Позовна заява мотивована тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1, в якій природний газ використовується тільки для приготування їжі. Боргів зі сплати за спожитий газ не має.

Постачання газу в його частину будинку здійснює Краматорське управління по газопостачанню і газифікації Публічного акціонерного товариства "Донецькоблгаз", до якого у квітні 2016 року він звернувся із заявою про встановлення газового лічильника, однак отримав відмову, не зважаючи на те, що відповідно до статті 3 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території. Відмовою у встановленні газового лічильника і укладенні відповідного договору відповідач перешкоджає йому обліковувати природній газ в своїй квартирі.

Крім того, за період березень-грудень 2016 року відповідач безпідставно нарахував йому до сплати суму в розмірі 414,59 грн, що не відповідає діючим на той час період тарифам затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Вважаючи дії відповідача незаконними, протиправними, такими, що порушують його законі права та інтереси, як споживача природного газу, просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Краматорський міський суд Донецької області рішенням від 23 січня 2017 року у задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що АДРЕСА_1, де проживає позивач, не включена до погодженого Виконавчим комітетом Краматорської міської ради графіка встановлення побутових лічильників газу в квартирах, оснащених пічками газовими на 2016 рік. Встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі (квартира позивача) буде здійснено до 01 січня 2018 року. Не підлягає і скасуванню нарахована позивачу сума оплати за спожитий газ, оскільки за спірний період з 06 травня 2015 року по лютий 2016 року мали діяти норми споживання газу для населення у разі відсутності лічильника, які були визначені постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 1996 року № 6129 в редакції станом на 01 жовтня 2014 року.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Апеляційний суд Донецької області ухвалою від 28 березня 2017 року рішення Краматорського міського суду Донецької області від 23 січня 2017 року залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Краматорського міського суду Донецької області від 23 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 28 березня 2017 року, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Суди неправильно застосували Закон України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" від 16 червня 2011 року (3533-17) № 3533-ІV (далі - Закон), оскільки графік установки газових лічильників у м. Краматорську не був установлений цим законом, а є ініціативою відповідача. Закон не обмежує позивача в його праві на установку лічильника, однак відповідач з надуманих підстав і з метою примусити його до платної установки, чинить йому в цьому перешкоди, чим прямо порушує закон.

Здійснюване відповідачем корегування нарахувань за природний газ є порушенням норм діючого законодавства України, що порушує законні права й інтереси споживачів, оскільки визнання акта суб`єкта владних повноважень недійсним означає втрату сили таким актом з моменту вступу в силу постанови окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2015 року, а саме з 04 листопада 2015 року. Таким чином постанова Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" від 29 квітня 2015 року № 237 (237-2015-п) , а, отже, і встановлені нею норми споживання природного газу зберегли свою дію до 04 листопада 2015 року. При цьому постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203 (203-2016-п) (зі змінами) прийняті нові норми споживання природного газу починаючи з 01 лютого 2016 року.

Ні Кодексом газотранспортної системи, ні Кодексом газорозподільних систем не передбачено здійснення постачальниками природного газу відповідних перерахунків обсягів спожитого газу і процедури зведення балансів минулих періодів. Така процедура не може бути передбачена діючим законодавством, тому що вона буде повною мірою суперечити Третьому енергетичному пакету ЄС.

Здійснення перерахунку вартості природного газу, зв`язаного зі здійсненням перерахунку обсягів спожитого природного газу в період дії скасованої Постанови № 237, і виставляння побутовим споживачам додаткових рахунків, є незаконним, порушує вимоги положень Третього енергетичного пакета ЄС, приводить до порушення прав побутових споживачів.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Краматорського міського суду Донецької області.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

25 квітня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю .

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, в якій зареєстрований один і використовує природний газ тільки для приготування їжі, та з жовтня 2016 року отримує субсидію.

Постачання природного газу на території м. Краматорська здійснює відокремлений структурний підрозділ Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" - Краматорське управління по газопостачанню та газифікації.

ОСОБА_1, маючи намір встановити в своїй квартирі індивідуальний лічильник споживання природного газу, у квітні 2016 року звернувся до Краматорського управління по газопостачанню та газифікації із заявою про встановлення прибору та укладення з ним відповідного абонентського договору.

Листом начальника управління від 03 травня 2016 року йому повідомлено, що оснащення лічильниками газу населення міста, яке проживає в квартирах де газ використовується тільки для приготування їжі, буде проводитися у 2016 році згідно з вимогами статті 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" та затвердженого графіку, погодженого міським виконавчим комітетом. На теперішній час побутові лічильники газу для оснащення цієї категорії квартир відсутні та можлива оплатна установка при наявності лічильника у абонента. АДРЕСА_1, де проживає позивач, не включена до погодженого виконавчим комітетом Краматорської міської ради графіка встановлення побутових лічильників газу в квартирах, оснащених пічками газовими на 2016 рік.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. Побутові споживачі у разі відсутності приладів обліку природного газу споживають природний газ за нормами, встановленими законодавством, до термінів, передбачених у частині першій статті 2 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу".

Особливості встановлення лічильників газу споживачам визначаються Законом України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" (3533-17) .

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку: 1) для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - з 01 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - з 01 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - з 01 січня 2018 року; 2) для інших споживачів - з 01 липня 2011 року.

' 'p' Законом України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" (3533-17) передбачено, що суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані до 01 січня 2018 року забезпечити безкоштовне встановлення лічильників газу для населення, яке проживає у квартирах та приватних будинках, де газ використовується тільки для приготування їжі.

Встановивши, що АДРЕСА_1, на якій проживає позивач, ще не включена до графіку встановлення такого лічильника, право позивача на встановлення в його квартирі такого лічильника відповідач визнає та не оспорює, Закон України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" (3533-17) зобов`язав відповідача забезпечити квартири, до яких відносться і квартира позивача, газовими лічильниками до 01 січня 2018 року, а з цим позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 20 травня 2016 року, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог позивача про усунення перешкоди до обліку спожитого природного газу, зобов`язання відповідача встановити засіб обліку газу в квартирі позивача за рахунок відповідача з укладенням між сторонами відповідного абонентського договору, у зв`язку з недоведеністю порушеного права.

З урахуванням наведеного аргументи касаційної скарги про обмеження позивача в його праві на установку лічильника, є необґрунтованими.

Щодо доводів позивача в частині скасування нарахованої заборгованості за спожитий газ у розмірі 414,59 грн слід зазначити наступне.

Норми споживання природного газу були встановлені чинною на час виникнення спірних правовідносин постановою Кабінету Міністрів від 08 червня 1996 року № 619 "Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" (619-96-п) , а саме при використанні газової плити за наявності централізованого гарячого водопостачання - 6 куб. м людино-місяць, при використанні газової плити у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача - 9 куб. м людино-місяць, при використанні газової плити та водонагрівача - 18 куб. м людино-місяць.

' 'p' Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 237 "Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" (237-2015-п) вдвічі зменшено вказані вище норми споживання природного газу.

Разом з тим, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року, у справі № 826/16447/15, визнано незаконною постанову Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 237 "Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" (237-2015-п) .

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 січня 2016 року касаційну скаргу Кабінету Міністрів України залишено без задоволення. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року залишено без змін.

У вказаній ухвалі Вищий адміністративний суд України зазначив, що з огляду на те, що проект регуляторного акта не був у жодний спосіб оприлюднений, за умови відсутності аналізу регуляторного впливу акту та погодження з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, а також зважаючи на порушення відповідачем принципу передбачуваності, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов законного та обґрунтованого висновку, що наведені порушення, допущені Кабінетом Міністрів України під час прийняття спірної постанови, у сукупності є достатньою підставою для визнання її незаконною, нечинною з моменту прийняття, що означає, що така постанова не породжує правових наслідків з моменту її прийняття.

У разі визнання незаконним, протиправним, скасування індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий акт, якщо інше не встановлено законом або не визначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

Оскільки постанова Кабінету Міністрів України є нечинною з моменту її прийняття, тому за спірний період з 06 травня 2015 року по лютий 2016 року мали діяти норми споживання газу для населення у разі відсутності лічильника, які були визначені постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 1996 року № 6129 в редакції станом на 01 жовтня 2014 року, тому висновок судів про відмову в задоволенні позовної вимоги про визнання незаконними вимоги щодо сплати заборгованості за спожитий газ у розмірі 414,59 грн за період березень-грудень 2016 року, є обґрунтованим.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, надаючи оцінку діям відповідача щодо коригування нарахувань позивачу різниці у тарифах норм споживання природного газу, дійшов обґрунтованого висновку про правомірність дій відповідача при проведенні перерахунків за спірний період на підставі постанови Кабінету Міністрів від 08 червня 1996 року № 619 "Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" (619-96-п) , оскільки постанова Кабінету Міністрів України № 237 від 29 квітня 2015 року "Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" (237-2015-п) визнана в судовому порядку нечинною з моменту прийняття, й відповідно не породжує правових наслідків з моменту її прийняття.

Доводи касаційної скарги про те, що втрата чинності постанови відбувається з моменту набрання законної сили рішенням суду є безпідставними й зводяться до невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного його тлумачення. Такі доводи оцінені судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Ухвалюючи рішення у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, дійшовши правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій та не належить до компетенції касаційного суду.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної

скарги не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди відповідача з ухваленими у справі судовими рішеннями.

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) , який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій без змін.