Постанова

Іменем України

01 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 2-735/12

провадження № 61-23894св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

відповідачі: ОСОБА_4, відділ міграційної служби у Голосіївському районі міста Києва, Головне управління міграційної служби в місті Києві,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року у складі судді

Шевченко Т. М. та рішення Апеляційного суду міста Києва від 31 серпня

2016 року у складі колегії суддів: Слободянюк С. В., Лапчевської О. Ф.,

Левенця Б. Б.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У вересні 2011 року ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 та

ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, відділу міграційної служби у Голосіївському районі міста Києва, Головного управління міграційної служби в місті Києві про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом зняття з реєстраційного обліку.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до договору дарування, посвідченого Другою київською державною нотаріальною конторою

31 жовтня 2009 року, 1/2 частина будинку АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5, 2000 року народження, імя та прізвище якої змінено на ОСОБА_3 на підставі рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 08 червня 2011 року. Власником іншої 1/2 частини вказаного житлового будинку є ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарас О. В. 20 березня 2009 року.

Відповідач зареєстрована у вказаному будинку, проте фактично там не проживає з червня 2005 року та її особисті речі за вказаною адресою відсутні.

ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з урахуванням уточнень (т. 1 а. с. 44-46), просив:

- усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1, шляхом скасування реєстрації ОСОБА_4 за вказаною адресою;

- зобов`язати відділ міграційної служби у голосіївському районі міста Києва Головного управління міграційної служби в місті Києві Державної міграційної служби України зняти ОСОБА_4 з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що при зверненні до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні майном (квартирою) шляхом зняття з реєстраційного обліку, позивачі не заявляли позовну вимогу про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, вказуючи лише на ту обставину, що реєстрація місця проживання відповідача у спірному будинку є перешкодою для реалізації ними свого права власності на це житло.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 31 серпня 2016 року, з урахуванням ухвали Апеляційного суду від 18 січня 2017 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3, задоволено частково.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, ким у задоволенні позовних вимог відмовлено з інших підстав.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту порушених прав.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

08 лютого 2017 року ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 31 серпня 2016 року та ухвалити нове рішення, ким позовні вимоги задовольнити та закрити провадження у справі, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Доводи інших учасників справи:

28 березня 2017 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7 через засоби поштового зв`зку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяву про врахування заперечень щодо прийняття касаційної скарги.

20 квітня 2017 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7 через засоби поштового зв`язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 відхилити, рішення апеляційного суду міста Києва від 31 серпня 2016 року скасувати та залишити в силі рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 квітня 2017 року поновлено ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 31 серпня 2016 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Голосіївського районного суду міста Києва.

У квітні 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.

Розпорядженням від 03 червня 2019 року № 485/0/226-19 за касаційним провадженням № 61-23894св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 03 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у заяві та запереченні на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Так як рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 11 квітня

2016 року скасоване рішенням Апеляційного суду міста Києва від 31 серпня 2016 року з ухваленням нового судового рішення, то воно судом касаційної інстанції не перевіряється, оскільки у зв`язку з його скасуванням відсутній предмет касаційного перегляду.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

Відповідно до пункту 3.1. розділу ІІІ Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом МВС України від 22 листопада 2012 року № 1077 та зареєстрованого Мінюстом України 18 грудня 2012 року

№ 2109/22421, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви про зняття особи з реєстрації місця проживання, яка подається особою або її законним представником; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів).

Зняття з реєстрації на підставах, визначених в абзацах вісім та дев`ять пункту 3.1 цього розділу, здійснюється за клопотанням уповноваженої особи закладу/установи або за заявою власника/наймача житла або їх законних представників.

Апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів встановив, що відповідної заяви, як передбачено Порядком реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом МВС України від 22 листопада 2012 року № 1077 та зареєстрованого Мінюстом України 18 грудня 2012 року

№ 2109/22421, позивачем до відповідного органу не подавалося. Позовних вимог щодо визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням не заявлено. Висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є правильним, оскільки судове рішення не може підміняти функції інших органів державної влади, на які покладено відповідні обов`язки.

Щодо доводів касаційної скарги:

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Апеляційного суду міста Києва від 31 серпня

2016 року- без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду міста Києва від 31 серпня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко