розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Чернігівської області, у складі колегії суддів:

Висоцької Н. В., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В., від 14 листопада

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до територіальної громади в особі Заїздської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області про визнання договору купівлі-продажу дійсним.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що в грудні 2003 року під час розпаювання нерухомого майна колишнього КСП "Україна" відбулось відчуження майна вказаного підприємства та він придбав будівлю сараю зернового, будівлю продуктової комори та 4 асфальтовані точки орієнтовною площею 2500 кв. м на суму 1 500 грн, про що йому ліквідаційною комісією КСП "Україна" була видана довідка довільної форми.

На підставі вказаної довідки та рішення виконавчого комітету Заїздської сільської ради № 105 від 25 листопада 2004 року "Про оформлення права власності" йому було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме будівлю сараю зернового та будівлю продуктової комори.

Вважав, що між ним та ліквідаційною комісією було досягнуто всіх істотних умов щодо купівлі-продажу нерухомого майна, за що сплачено кошти в сумі 1 500 грн, відбулась передача майна та часткове оформлення правовстановлюючих документів, що свідчить про укладення договору купівлі-продажу майна, в тому числі і вказаних 4 точок.

Посилаючись на те, що ліквідаційна комісія КСП "Україна" припинила роботу просив суд визнати дійсним договір купівлі-продажу 4 точок розміром 2 500 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, укладений 25 грудня

2003 року між ним та ліквідаційною комісією КСП "Україна", та визнати за ним право власності на 4 точки розміром 2 500 кв. м, які розташовані за адресою:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області

від 08 лютого 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - 4 (чотирьох) точок розміром 2500 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, укладений 25 грудня 2003 року між ОСОБА_1 та ліквідаційною комісією КСП "Україна". Визнано за ОСОБА_1 право власності на вказані 4 точки.

Висновки суду першої інстанції мотивовані тим, що у 2003 році між ОСОБА_1 та ліквідаційною комісією КСП "Україна" було досягнуто згоди з усіх істотних умов щодо купівлі-продажу зерноскладу з прибудовою, продуктового складу, побутової кімнати та чотирьох точок, а позивачем сплачено за це майно кошти в сумі 1 500 грн, відбулась передача майна та часткове оформлення правовстановлюючих документів на це майно, а тому суд вважав, що у грудні 2003 року між позивачем та ліквідаційною комісією КСП "Україна" було укладено договір купівлі-продажу вказаного майна, в тому числі 4 (чотирьох) точок.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

ОСОБА_2, який не брав участі у справі, подав апеляційну скаргу і просив скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що визнання права власності за ОСОБА_1 є безпідставним та порушує законні права апелянта, як власника земельної ділянки на які розташовані, так звані, "точки", при тому, що згідно Державного класифікатора будівель та споруд, затвердженого Наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року

№ 507, такого виду об`єкту нерухомості (будівель і споруд), як "точка" не існує. Також судом безпідставно прийнято письмову довідку про продаж майна, яка не може бути належним доказом в силу статті 58 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15) України) 2004 року.

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 14 листопада

2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08 лютого

2017 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції, не дав правової оцінки договору, який ОСОБА_1 просив визнати дійсним та дійшов передчасного висновку про задоволення позову. Оригінал вказаного договору судом першої інстанції не досліджувався, а в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що йому невідомо місцезнаходження оригіналу договору. При цьому між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує спір щодо частини земельної ділянки, на якій розташовані "точки".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишивши в силі рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08 лютого 2017 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи № 742/3942/16-ц із суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року№ 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19)

(далі - ЦПК України (1618-15) ), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

12 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 742/3942/16-ц передано судді-доповідачеві.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що рішення суду не стосується інтересів ОСОБА_2

Він пред`являв позов до територіальної громади села Заїзд, в особі Заїздської сільської ради, яка його позовні вимоги визнала.

ОСОБА_2 не надав доказів того, що 4 точки вказані у рішенні Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08 лютого

2017 року знаходяться на переданій йому у власність земельній ділянці.

Земельна ділянки під вказані зерноточки була відведена під час існування колгоспу "Україна". Вказані точки були предметом розпаювання, оскільки були прилеглими до будівель, які розпайовувалися. Окремо від будівель вони не існували. Таким чином, при переході головної речі, - будівель, до нього перейшли і другорядні, - 4 зерноточки.

Учасниками справи відзив (заперечення) на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням виконавчого комітету Заїздської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області "Про оформлення права власності" № 105 від 25 листопада 2004 року вирішено оформити за ОСОБА_1 право власності на будівлі та споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а саме: будівлю сараю зернового та будівля приміщення побутової кімнати, відповідно до належного йому майнового паю.

Судами також встановлено, що громадяни ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, на прохання ОСОБА_1, склали акт від 03 лютого

2017 року про обмір асфальтованих точок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, і прилягають до будівель зернового складу та побутової і продуктової комори. Під час проведення цього обміру були встановлені такі розміри точок: №1 - 567 кв. м, №2 - 725 кв. м, № 3 - 431 кв. м, № 4 - 790 кв. м.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Заїздської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області від 13 липня 2016 року надано ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га.

Рішенням Заїздської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області від 08 лютого 2017 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, для ведення особистого селянського господарства та передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку, за рахунок земель комунальної власності, кадастровий номер НОМЕР_1, для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2 га, в тому числі: 0,400 га сільськогосподарських угідь, (ріллі), 1,6 га під господарськими будівлями і дворами.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує спір щодо частини земельної ділянки, на якій розташовані "точки".

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми прав

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Статтею 213 ЦПК України (в редакції, що діяла на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень статті 57 ЦПК України, (в редакції кодексу, що діяла на час ухвалення оскаржуваних рішень), доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до частини третьої статті 10, статті 60 ЦПК України (в редакції кодексу, що діяла на час ухвалення оскаржуваних рішень) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Подібні за змістом положення містять статті 76, 81 чинного ЦПК України (1618-15) .

Звертаючись до суду, ОСОБА_1 зазначав, що спірні чотири "точки", що розташовані за адресою:

АДРЕСА_1, він придбав у грудні 2003 року на підставі договору купівлі-продажу, укладеного із ліквідаційною комісією

КСП "Україна" та просив визнати дійсним саме цей договір купівлі-продажу, таа на підставі цього договору визнати і його право власності на 4 точки розміром 2 500 кв.м.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 44 Цивільного кодексу Української РСР, який був чинним станом на грудень 2003 року

(далі - ЦК УРСР (1540-06) ) повинні укладатись у письмовій формі угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та окремих видів угод, для яких інше передбачено законодавством.

За договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 224 ЦК УРСР).

Відповідно до частини другої статті 154 ЦК УРСР якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами

та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає.

Суд першої інстанції вважав доведеним, що договір купівлі-продажу нерухомого майна - чотирьох зерноточок укладено між ліквідаційною комісією КСП "України" та ОСОБА_1 у грудні 2003 року не зазначивши точну дату укладання такого договору.

Вказаний договір не містить дати видачі та реєстраційного номеру і надана позивачем суду копія довідки за підписом голови та члена ліквідаційної комісії (без зазначення назви підприємства) про продаж ОСОБА_1 майна на суму 1 500 грн, у тому числі "4 точки".

ОСОБА_1 вказана довідка не підписана.

Оригінал довідки судам не надано та його місцезнаходження позивачем не зазначено.

Посилання позивача про те, вказана довідка була підставою для оформлення його права власності на будівлю сараю зернового та будівлю продуктової комори суперечать свідоцтву про право власності

ОСОБА_1 на вказане нерухоме майно від 10 березня 2005 року, яке видане Заїздською сільською радою на підставі рішення виконавчого комітету цієї сільради № 105 від 25 листопада 2004 року, а не на підставі довідки ліквідаційної комісії без номеру і дати.

В свою чергу рішення №105 від 25 листопада 2004 року виконавчого комітету Заїздської сільської ради про оформлення права власності за ОСОБА_1, ухвалене за зверненням останнього та відповідно до рішення загальних зборів, протокол №6 від 25 грудня 2003 року, а не на підставі довідки ліквідаційної комісії без номеру і дати.

Отже, сама по собі копія вказаної довідки не свідчить про укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна у виді чотирьох "точок" розміром 2 500 кв.м між ліквідаційною комісією КСП "Україна" та ОСОБА_1 та не є за своїм змістом і формою таким договором.

Таким чином, позивачем не доведено факт укладання договору

купівлі-продажу чотирьох точок за адресою: АДРЕСА_1, та наявність правових підстав для визнання за ним права власності на підставі такого договору.

За таких обставин правильним по суті є висновок апеляційного суду, про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 заявлених з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідно до частини другої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд безпідставно прийняв до розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_2 підлягають відхиленню.

Апеляційний суд встановив, що рішенням суду першої інстанції у цій справі вирішено питання про права та інтереси ОСОБА_2, а тому вірно прийняв до розгляду його апеляційну скаргу.

Більш того, сам ОСОБА_1 у жовтні 2017 року звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та Заїздської сільської ради про визнання недійсним рішень сільської ради та скасування реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1, посилаючись, у тому числі, на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08 лютого 2017 року в розглядуваній справі.

Доводи касаційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення апеляційного суду, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні не знайшли свого підтвердження і спростовуються належними та допустимими доказами у справі.

Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 14 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.