розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Львівської міської ради на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 03 квітня 2019 року у складі судді - Павлишина О. Ф.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У 2012 році ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визначення часток у майні, що є у спільній власності.

ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про зобов`язання до вчинення дій.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 13 грудня 2012 року визнано мирову угоду, укладену 13 грудня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та закрито провадження у справі.

22 березня 2017 року Львівська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій зазначала, що до участі у справі Львівська міська рада залучена не була, оскаржувану ухвалу отримала 17 березня 2017 року, а тому строк на апеляційне оскарження ухвали Львівською міською радою не пропущено.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 03 квітня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Львівської міської ради на ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 13 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення часток у майні, що є у спільній власності та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зобов`язання для вчинення дій.

Оскаржена ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга подана після спливу одного року з моменту постановлення ухвали і після набрання чинності нової редакції частини третьої статті 297 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2017 року Львівська міська рада звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу апеляційного суду Львівської області від 03 квітня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала про відмову у відкритті провадження у справі підлягає скасуванню, оскільки її постановлено з порушенням норм процесуального права, а саме те, що Львівська міська рада не була залучена до участі у справі, і не була присутня при постановленні ухвали, отже строки апеляційного оскарження повинні розпочинатися з моменту отримання копії ухвали суду. Суд апеляційної інстанції, на думку заявника, не звернув увагу на отримання копії оскаржуваного рішення 14 квітня 2017 року, тобто за 9 днів до закінчення строку на касаційне оскарження.

Відзив на касаційну скаргу Львівської міської ради до суду не подано.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 липня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

Підпунктом 4 пунктом 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У статті 388 ЦПК України зазначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У жовтні 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

05 травня 2018 року матеріали цивільної справи № 1304/10590/12 надійшли до Верховного Суду.

07 червня 2019 року матеріали справи передано судді-доповідачу.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Львівська міська рада подала апеляційну скаргу з пропуском річного строку, визначеного частиною третьою статті 297 ЦПК України, в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги, який не підлягає поновленню.

Згідно з частиною першою статті 292 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання апеляційної скарги, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до частини третьої статті 297 ЦПК України, у цій же редакції, незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення.

Положення цієї статті щодо обмеження органів державної влади та місцевого самоврядування в оскарженні судових рішень річним строком з моменту їх оголошення сприяють тому, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своєчасного виконання своїх обов`язків.

Згідно зі статтею 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 3 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Однак якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Враховуючи імперативний характер положень абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України та те, що річний строк, визначений для органу місцевого самоврядування, є присічним і поновленню не підлягає, суд позбавлений у цьому випадку можливості оцінювати поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті її преамбули, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності") (рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі "Христов проти України", заява № 24465/04).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Устименко проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації"), яка з огляду на положення статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідні роз`яснення Верховний Суд України виклав у постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 2-3203/07 (провадження №6-2054цс16).

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №2-1678/05 (провадження №14-262цс19) підстав для відступлення від висновку, висловленого Верховним Судом України у постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 2-3203/07 (провадження №6-2054цс16), не встановлено.

Встановивши, що Львівська міська рада оскаржила ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 13 грудня 2012 року у березні 2017 року, тобто за спливом більш ніж чотири роки з дня її оголошення, суд апеляційної інстанції правильно керувався частиною третьою статті 297 ЦПК України у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги, і відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржена ухвала постановлена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу без змін.