розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Щавурської. Н. Б., Костіва О. З., Сович Н. А. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради про збільшення розміру аліментів та позбавлення батьківських прав,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вище зазначеним позовом в якому просила збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на її користь на доньку ОСОБА_4 з 700, 00 грн до 2500, 00 грн щомісячно та позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 21 грудня 2013 року шлюб між сторонами було розірвано та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на малолітню доньку ОСОБА_4 у розмірі 700, 00 грн щомісячно, починаючи з 18 серпня 2015 року до досягнення дитиною повноліття.

Вимогу про збільшення розміру аліментів позивач обгрунтовувала постійним підвищенням цін та продукти харчування, одяг, медикаменти та підвищення розміру прожиткового мінімуму, забезпечення належного розвитку дитини, а тому збільшити розмір стягнутих аліментів до 2500, 00 грн щомісяця.

ОСОБА_1, обґрунтовуючи вимоги про позбавлення відповідача батьківських прав, зазначала, що ОСОБА_2 тривалий час перебуває за межами України, участі у вихованні дитини не бере, не відвідує її та не спілкується з донькою, не приймає участі в її лікуванні та не надає коштів на оздоровлення, рішення про стягнення аліментів систематично не виконує внаслідок чого утворилася заборгованість.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 січня 2019 року у складі судді Дзюбича В. Л. позов було задоволено частково, змінено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 грудня 2015 року з 700, 00 грн щомісячно на 1500, 00 грн щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено та вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги про збільшення розміру аліментів суд першої інстанції виходив з того, що на час звернення з позовом розмір сплачуваних аліментів є меншим, ніж встановлений законом для дитини відповідного віку прожитковий мінімум.

Відмовляючи в частині позовних вимог про позбавлення батьківських прав суд першої інстанції виходив з того, що орган опіки та піклування не вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 . Суд зазначав, що позивачем не надано належних та достатніх доказів, що свідчать про свідоме нехтування та ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, щодо доньки так як і не надано доказів, що негативно характеризують відповідача та свідчать про вчинення ним неправомірних дій зокрема щодо дитини. Заборгованість зі сплати аліментів відсутня, а відповідач має намір та намагається приймати участь у вихованні доньки, однак позивач чинить йому у цьому перешкоди.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково, рішення Тернопільського Міськрайонного суду Тернопільської області від 17 січня 2019 року змінено, збільшено розмір аліментів, визначений судом до стягнення з відповідача з 1 500 грн до 2 500 грн. Попереджено ОСОБА_2 про необхідність зміни ставлення до виховання доньки - ОСОБА_4, поклавши на орган опіки та піклування Тернопільської міської ради контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції не в повній мірі було враховано обставини, що мають значення для справи, оскільки не було надано оцінки тому факту, що з кінця 2015 року та по день розгляду справи відповідач постійно перебуває за кордоном - в Англії, а тому, врахувавши загальнодоступні дані статистичної звітності щодо розмірів заробітної плати працівників в Англії порівняно з Україною та здійснення відповідачем заходів щодо легалізації свого перебування в цій країні колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку про можливість сплати відповідачем аліментів на користь позивача в розмірі 2 500, 00 грн.

Вирішуючи питання про можливість позбавлення відповідача батьківських прав у зв`язку з доведеністю факту ухилення відповідача упродовж останніх трьох років від виконання батьківських обов`язків, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків (коли є підстави вважати, що поведінку батька змінити не можливо); відповідач проти позбавлення батьківських прав категорично заперечував й за час апеляційного розгляду справи намагався змінити свою поведінку, здійснюючи телефонні дзвінки на адресу позивача з метою поговорити з донькою, що в сукупності свідчить про інтерес батька до дитини в розумінні практики Європейського Суду з прав людини.

Колегія суддів апеляційного суд прийшла до висновку про наявність у суду підстав вважати за можливе змінення відповідачем своєї поведінки по відношенню до малолітньої доньки та про відсутність правових підстав для позбавлення відповідача батьківських прав на даний час.

Разом з тим, апеляційним судом було взято до уваги те, що місцевим судом не було надано належної правової оцінки факту перебування відповідача за кордоном більш як трьох років і не повернення до України протягом всього цього часу та рішенню суду про надання дозволу на виїзд дитини за кордон з метою оздоровлення без згоди батька, яким добровільно така згода не надавалася. При цьому, саме відповідачем, який проживає окремо від доньки не було спростовано належними, допустимими й достатніми доказами викладені в позовній заяві обставини щодо відсутності з його боку факту ухилення від виконання батьківських обов`язків, так і не надано доказів спілкування з дитиною за допомогою телефонного зв`язку чи ip-телефонії. Крім того зважаючи на надання відповідачем переваги влаштуванню свого життя за кордоном з метою задоволення якнайкращих матеріальних потреб впродовж більш ніж трьох років над спілкуванням з малолітньою дитиною, яке для забезпечення інтересів малолітньої дитини є більш важливим ніж матеріальні інтереси батька та наявність висновку органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав апеляційний суд дійшов висновку про доцільність попередження відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання доньки, поклавши на орган опіки і піклування Тернопільської міської ради контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2019 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Варода П. Б. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення місцевого суду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про позбавлення батьківських прав прийшов до невірного висновку стосовно того, що факт ухилення відповідача ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків знайшов своє підтвердження в ході розгляду даної справи, однак даний висновок не відповідає дійсності.

Представник заявника зазначав, що такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов виключно з пояснень позивача, натомість рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради затверджено висновок про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки сторін. Останні три роки відповідач проживає в Англії та на даний час займається оформленням документів для легального перебування у країні. Відповідач намагається спілкуватися з дитиною, однак на його дзвінки позивач не відповідає, посилки, які він передавав через свого батька позивач брати відмовляється. Заборгованість зі сплати аліментів відсутня.

Відтак представник заявника вважає, що попередження судом апеляційної інстанції відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дитини та покладення на орган опіки та піклування контролю за виконанням ним батьківських обов`язків є незаконним, так як не доведено винної поведінки останнього

В частині збільшення розміру аліментів представник відповідача зазначав, що збільшений рішенням апеляційного суду розмір аліментів є більшим від мінімального розміру, передбаченого частиною 2 статті 182 СК України. Представник також зазначав, що відповідач не заперечує проти свого обов`язку нести додаткові витрати на дитину, однак ні усних ні письмових вимог позивачка з цього приводу не заявляла.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 грудня 2015 року було розірвано з одночасним вирішенням питання про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на доньку ОСОБА_4 у розмірі 700 грн. щомісячно, починаючи з 18 серпня 2015 року та до досягнення дитиною повноліття.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_4 ..

Судами встановлено, що після розірвання шлюбу малолітня сторін ОСОБА_4 проживає разом із матір`ю та перебуває на її вихованні.

З 20 жовтня 2016 року позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 .

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 червня 2017 року в справі № 607/5013/17 надано дозвіл на тимчасовий виїзд неповнолітньої дитини ОСОБА_4 за межі України в країни Шенгенської зони в період з 01 травня 2017 року по 01 травня 2018 року у супроводі матері ОСОБА_1 без згоди батька ОСОБА_2 .

Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 802 від 30 жовтня 2018 року затверджено висновок щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей).

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року встановлено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (v0003700-06) , відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд зазначає, що на підставі належним чином оцінених доказів, суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позбавлення відповідача батьківських прав є крайнім заходом впливу на нього.

Встановивши наявність факту ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків, який знайшов своє підтвердження в ході розгляду даної справи та враховуючи особу батька, який бажає відновити спілкування з донькою та особу матері, яка не заперечує відносно спілкування батька з дитиноюсуд апеляційної інстанції, зробив правильний висновок про необхідність попередження відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання доньки, поклавши на орган опіки і піклування Тернопільської міської ради контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Змінюючи рішення суду першої інстанції щодо збільшення розміру аліментів на дитину, з 700, 00 грн до 2 500, 00 грн, апеляційний суд урахував, що відповідач перебуває в Англії, є працездатною особою, яка здатна забезпечувати належний рівень утримання, як себе, так і неповнолітньої доньки. Крім того суд апеляційної інстанції правильно врахував висновок Верховного Суду викладений у постанові від 31 жовтня 2018 року за результатами розгляду справи № 461/4936/16 про те, що закріплений на законодавчому рівні мінімальний розмір аліментів не виконує обмежувальну функцію про визначення розміру аліментів, який цей мінімум перевищує.

Будь-яких аргументований доводів, які б спростовували висновки суду апеляційної інстанції, зокрема про те, що отримувані відповідачем доходи є мінливими та незначними, що його матеріальне становище є скрутним, відповідач не надав. У разі зміни матеріального, чи настання інших обставин, визначених статею 192 СК України, він має право заявити вимоги про зміну розміру аліментів.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Крім того доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду апеляційної інстанцій ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Судді:	І. В. Литвиненко

	В. С. Висоцька

	І. М. Фаловська