Постанова

Іменем України

01 серпня 2019 року

м. Київ

справа 496/2277/16-ц

провадження № 61-15997св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"

третя особа - Міністерство інфраструктури України

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на рішення Біляївського районного суду Одеської області у складі судді Трушиної О. І., від 03 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Калараша А. А., Заїкіна А. П., від 24 травня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (далі - ПрАТ "Київ-Днівпровське МППЗТ") про скасування наказів, усунення перешкод у виконанні трудових обов`язків.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він працює в Одеській філії ПрАТ "Київ-Днівпровське МППЗТ" на посаді заступника директора філії з питань експлуатації техніки. 13 червня 2016 року у зв`язку з щорічною відпусткою директора філії у період з 21 червня 2016 року по 01 липня 2016 року, на нього покладено обов`язки директора філії. Наказом від 22 червня 2016 року № 246 внесено зміни до наказу від 13 червня 2016 року № 230 та виконання обов`язків директора філії покладено на начальника виробничо-технічного відділу Хіміча О. М. Наказом від 24 червня 2016 року № 253 надано відпустку директору Миронівської філії ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", обов`язки директора покладено на позивача. Вказує, що оскільки у даному наказі не зазначено, на який саме період на нього покладалися обов`язки директора Миронівської філії, місцезнаходження Миронівської філії та відсутня інша інформація, він відмовився від підписання цього наказу та звернувся з відповідним листом до виконуючого обов`язки голови Правління ПрАТ "Київ-Днівпровське МППЗТ" (далі - голови Правління) з приводу надання роз`яснень щодо підстав видачі та виконання цього наказу. Наказом від 29 червня 2016 року № 261 внесено зміни до наказу № 253, відповідно до яких оплата його праці під час виконання обов`язків директора Миронівської філії проводитиметься по виконуваній роботі, але не нижче середнього заробітку за основним місцем роботи, та витрати по оплаті праці покладено на Миронівську філію. Вважає вказані накази незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки прийняті у порушення статутних документів та статті 32 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ). Уточнивши позовні вимоги, просив суд визнати незаконними та скасувати накази від 22 червня 2016 року № 246, від 24 червня 2016 року № 253, від 29 червня 2016 року № 261 та не чинити перешкоди у виконання трудових обов`язків заступника директора філії з питань експлуатації техніки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 03 жовтня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ від 22 червня 2016 року № 246 ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" "Про внесення змін до наказу від 13 червня 2016 року № 230"; визнано незаконним та скасовано наказ від 24 червня 2016 року № 253 ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" у частині покладення на ОСОБА_1 виконання обов`язків директора Миронівської філії ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ"; визнано незаконним та скасовано наказ від 29 червня 2016 року № 261 ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" "Про внесення змін до наказу від 24 червня 2016 року № 253". В іншій частині позов залишено без задоволення. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів на підтвердження своїх доводів стосовно службового відрядження позивача.

Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, суд виходив з того, що позивачем не доведено, що відповідачем створюються перешкоди у виконанні ним трудових обов`язків, не зазначено в чому вони полягають та не надано доказів на підтвердження цих обставин.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 24 травня 2017 року апеляційну скаргу ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що оскаржувані накази за своїм змістом і формою не можна вважати наказами про відрядження, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вони підлягають скасуванню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та справу передати на новий розгляд.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано справу із суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) ( далі - ЦПК України (1618-15) ) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 04 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції не в повній мірі досліджено питання відрядження позивача, зроблено висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до ухвалення рішень з порушенням норм матеріального права. Крім того, вказує, що висновки судів щодо недотримання головою Правління локальних нормативних актів, що регламентують роботу філії, допущення судом першої інстанції помилки у зазначенні місця знаходження Миронівської філії, що не виявлено судом апеляційної інстанції, свідчать про неповне з`ясування обставин справи.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено, й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначеною цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю і угодою сторін.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 працює в Одеській філії ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" на посаді заступника директора філії з питань експлуатації техніки.

13 червня 2016 року у зв`язку зі щорічною відпусткою директора Одеської філії ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ Слободяна О. А. з 21 червня 2016 року по 01 липня 2016 року, відповідачем видано наказ № 230, яким на ОСОБА_1 на період відпустки покладені обов`язки директора.

22 червня 2016 року до Одеської філії надійшов наказ ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" від 22 червня 2016 року № 246 про внесення змін до наказу від 13 червня 2016 року № 230, другий абзац якого доповнено словами: "з 23 червня 2016 року виконання обов`язків директора Одеської філії покласти на начальника виробничо-технічного відділу ОСОБА_2"

24 червня 2016 року до Одеської філії надійшов наказ ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" від 24 червня 2016 року № 253 про надання частини щорічної відпустки з 29 червня 2016 року по 15 липня 2016 року директору Миронівської філії ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" ОСОБА_3 та покладення на ОСОБА_1 обов`язків директора цієї філії.

01 липня 2016 року до Одеської філії надійшов наказ ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" від 29 червня 2016 року № 261 про внесення змін до наказу від 24 червня 2016 року № 253, яким абзац другий наказу від 24 червня 2016 року № 253 доповнено словами: "з оплатою праці по виконуваній роботі, але не нижче середнього заробітку за основним місцем роботи" та доповнено абзацом третім такого змісту: "витрати на оплату праці ОСОБА_1 на період відпустки ОСОБА_3 покладено на Миронівську філію".

Наказом Міністерства інфраструктури України від 29 квітня 2011 року № 96 затверджено Положення про Одеську філію ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ". Наказом Одеської філії ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" від 20 жовтня 2014 року № 348 встановлено розподіл обов`язків між директором філії та його заступниками.

Встановлено, що позивач розцінював оскаржувані накази як переведення його на роботу в іншу місцевість зі змінами суттєвих умов праці, без його згоди.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині скасування наказів відповідача, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наказами від 24 червня 2016 року № 253 та від 29 червня 2016 року № 261 на позивача покладено обов`язки директора Миронівської філії ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", яка розташована в м. Київ, вул. Алма-Атинська, 37, з оплатою праці по виконуваній роботі, але не нижче середнього заробітку за основним місцем роботи, а витрати на оплату праці ОСОБА_1, на період відпустки ОСОБА_3, покладено на Миронівську філію.

Отже, при зазначених обставинах суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивача без його згоди переведено у інший відокремлений підрозділ, який знаходиться в іншій місцевості, на іншу посаду з істотними змінами умов праці.

Згідно зі статтею 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до частини другої статті 32 КЗпП України не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я.

Таким чином, з урахуванням зазначених норм, власник не має права вийти за межі трудового договору і його право на переміщення працівників обмежується умовами трудового договору: в межах цих умов переміщення можливе, поза них - протизаконне. Таким чином, при переміщенні діє принцип незмінності істотних умов договору, тобто залишаються незмінними всі суттєві умови трудового договору (спеціальність, кваліфікація, найменування посади).

Установивши, що зазначених вимог закону відповідач не дотримався, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про визнання наказів незаконними та їх скасування.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справа № 6-1178цс15.

Спростовуючи доводи відповідача, що направлення позивача до Миронівської філії було службовим відрядженням з чітко визначеним строком, яке повністю підпадало у сферу його службових обов`язків, як працівника товариства, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що накази ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" від 24 червня 2016 року № 253 та від 29 червня 2016 року № 261 за своїм змістом та формою не можна вважати наказами про відрядження позивача, оскільки їх зміст і форма суперечать пункту першому Інструкції "Про службові відрядження в межах України та за кордон", затвердженої наказом Міністерства фінансів України 13 березня 1998 року № 59 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 17 березня 2011 № 362) яким визначено, що службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів, на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв`язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства). Суди дійшли обґрунтованого висновку що вони є незаконними та підлягають скасуванню. Відмовляючи у задоволенні позову в частині зобов`язання не чинити позивачу перешкод у виконанні трудових обов`язків, дійшли правильного висновку, що позивачем не доведено суду, що відповідач створює перешкоди у виконанні ним своїх посадових обов`язків, як і не зазначено у чому вони полягають.

Таким чином, суди належним чином виконали вимоги статті 212 ЦПК України 2004 року щодо оцінки доказів і дотримання вимог, статті 213 ЦПК України 2004 року щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідили обставини у справі, обґрунтовано застосували положення статті 32 КЗпП України до правовідносин учасників справи.

Щодо доводів касаційної скарги, що судами допущено порушення при дослідженні наказів, які регламентують діяльність філії та зроблено невірний висновок у частині виконання головою Правління приписів нормативних актів локальної дії, Суд зазначає, що недотримання субординації щодо видання локальних нормативних актів між директором філії та головою Правління не спростовує висновків суду щодо прийняття рішення про переведення позивача без його згоди у інший відокремлений підрозділ, який знаходиться в іншій місцевості, на іншу посаду з істотними змінами умов праці. Тому ці доводи не є підставою для скасування правильних по суті і законних судових рішень.

Не заслуговують на увагу доводи скарги про те, що апеляційним судом не виявлено та не усунуто помилку у рішенні суду першої інстанції щодо місця розташування Миронівської філії, оскільки це може бути підставою для звернення до суду першої інстанції із заявою про виправлення описки в рішенні за приписами статті 269 ЦПК України, а не для перегляду справи у касаційному порядку.

Інші доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої та апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" залишити без задоволення.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 03 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 24 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.