У червні 2017 року Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району (далі - УПСЗН Запорізької міської ради по Хортицькому району) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування коштів щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, посилаючись на те, що за заявою ОСОБА_1 від 04 липня 2016 року їй подовжено виплату щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на період з 04 липня 2016 року по 03 січня 2017 року за фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснення контролю за призначенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 (365-2016-п) (далі - Порядок № 365), і за результатами контролю та інформації Держприкордонслужби від 01 лютого 2017 року виявлено, що в період отримання грошової допомоги з 04 липня 2016 року по 03 січня 2017 року відповідач була відсутня за фактичним місцем проживання понад 60 днів, а саме з 04 серпня 2016 року по 25 грудня 2016 року, тобто 114 днів, оскільки виїхала до населених пунктів, на території яких органи державної влади України тимчасово не здійснюють своїх повноважень, та не повідомила про це позивача. 22 березня 2017 року ОСОБА_1 направлено вимогу про повернення грошової допомоги у розмірі 4 163,35 грн. 24 березня 2017 року кореспонденцію отримала її донька, однак вимога залишилася невиконаною. Враховуючи викладене, УПСЗН Запорізької міської ради по Хортицькому району просило стягнути з відповідача на свою користь надмірно виплачені кошти у вигляді щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 4 163,35 грн.

В запереченні на позовну заяву представник ОСОБА_1 - адвокат Скворцова А. Ю. зазначила, що 04 серпня 2016 року ОСОБА_1 виїхала до міста Суходільськ Краснодонського району Луганської області відвідати родичів, однак за станом здоров`я змогла повернутися до міста Запоріжжя лише 25 грудня 2016 року. Законодавством не передбачено повернення виплачених грошових коштів адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам і відповідно до Порядку № 365 УПСЗН Запорізької міської ради по Хортицькому району мало право припинити виплату грошової допомоги, скасувати довідку внутрішньо переміщеної особи.

Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 14 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що обов`язок з повернення надмірно виплаченої суми грошової допомоги виникає лише в разі, якщо така сума була виплачена внаслідок подання документів з недостовірними відомостями, а позивач пред`явив вимогу у зв`язку з відсутністю відповідача за місцем проживання у місті Запоріжжі з 04 серпня 2016 року по 25 грудня 2016 року. Крім того, вимога позивача ґрунтується на обставинах, з якими Порядок № 365 не пов`язує можливість стягнення виплачених сум грошової допомоги. Оскільки відповідач правомірно набула грошову допомогу у розмірі 4 163,35 грн і підстави для її повернення судом не встановлені, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 13 грудня 2017 року апеляційну скаргу УПСЗН Запорізької міської ради по Хортицькому району відхилено. Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 14 листопада 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

У січні 2018 року УПСЗН Запорізької міської ради по Хортицькому району подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Сватівського районного суду Луганської області від 14 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 13 грудня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга УПСЗН Запорізької міської ради по Хортицькому району мотивована тим, що ОСОБА_1 була відсутня за місцем проживання у місті Запоріжжі понад шістдесят днів, з письмовою заявою з обґрунтуванням причин відсутності за місцем проживання до управління не зверталася. Такі дії ОСОБА_1 свідчать про порушення нею свого обов`язку повідомляти управління про зміну обставин, які впливають на призначення адресної грошової допомоги, і є підставою для припинення виплати цієї допомоги та стягнення надмірно виплачених сум.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою УПСЗН Запорізької міської ради по Хортицькому району на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 14 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 13 грудня 2017 року в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції. Витребувано матеріали цієї справи із Сватівського районного суду Луганської області.

14 травня 2018 року справа № 426/11558/17 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з довідкою від 03 грудня 2014 року № 2330001552 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, виданою УПСЗН Запорізької міської ради по Хортицькому району, ОСОБА_1 перемістилася та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

04 липня 2016 року ОСОБА_1 подала заяву до УПСЗН Запорізької міської ради по Хортицькому району про продовження виплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Згідно із заявою ОСОБА_1 від 04 липня 2016 року та відповідно до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо-переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 (505-2014-п) , їй подовжено виплату щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання як уповноваженому представнику сім`ї, непрацездатній особі на період з 04 липня 2016 року по 03 січня 2017 року.

На підставі інформації Держприкордонслужби від 01 лютого 2017 року виявлено, що ОСОБА_1 в період призначення щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, була відсутня 114 днів за місцем її фактичного перебування в період з 04 серпня 2016 року по 25 грудня 2016 року.

Відповідно до розрахунку позивача борг ОСОБА_1 у зв`язку з надмірно виплаченою УПСЗН Запорізької міської ради по Хортицькому району щомісячною адресною допомогою для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, в період з 04 серпня 2016 року по 25 грудня 2016 року становить 4 163,35 грн.

В період з серпня 2016 року по грудень 2016 року включно ОСОБА_1 отримала допомогу переміщеним особам для проживання в розмірі 4 420,00 грн, що підтверджується довідкою УПСЗН Запорізької міської ради по Хортицькому району від 29 травня 2017 року № 3108.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є, зокрема: повернення внутрішньо переміщеної особи до покинутого місця постійного проживання; виїзд внутрішньо переміщеної особи на постійне місце проживання за кордон; подання внутрішньо переміщеною особою завідомо недостовірних відомостей. Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення. У разі неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання У разі неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання рішення про скасування дії довідки приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання. Інформацією, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання, є: дані, отримані з відповідних державних реєстрів; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з громадськими об`єднаннями, волонтерськими, благодійними організаціями, іншими юридичними та фізичними особами, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам відповідно до статті 16 цього Закону.

Таким чином, законодавством визначено підстави, за наявності яких уповноважена особа може скасувати дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Зокрема, підставою для скасування дії такої довідки є повернення такої особи до покинутого місця постійного проживання або її від`їзд на постійне місце проживання за кордон.

Вказані обставини, для визнання їх доведеними, повинні підтверджуватися письмовою інформацією Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Національної поліції, ДМС, Мінфіну, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, громадських об`єднань, волонтерських, благодійних організацій, інших юридичних і фізичних осіб, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам.

Згідно з пунктом 7-1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01 жовтня 2014 року (509-2014-п) , у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають структурним підрозділам з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб. Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці. Уповноважений орган на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб запис про скасування дії довідки.

Пунктом 2 Порядку № 365 передбачено, що контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам покладено на структурні підрозділи з питань соціального захисту населення шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 365 структурні підрозділи з питань соціального захисту населення та/або робочі групи, що утворюються з представників територіальних підрозділів МВС, ДМС, СБУ, Національної поліції, Держфінінспекції, Держаудитслужби та Пенсійного фонду України за рішенням районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад також можуть проводити додаткові перевірки фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи із складенням акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї.

Додаткова перевірка проводиться у разі наявності інформації про можливу зміну внутрішньо переміщеною особою фактичного місця проживання/перебування без повідомлення у десятиденний строк про це структурного підрозділу з питань соціального захисту населення за новим фактичним місцем проживання/перебування або наявності інформації про повернення внутрішньо переміщеної особи на тимчасово окуповану територію України, до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, чи її виїзду за кордон (пункт 4 Порядку № 365).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 365 структурний підрозділ з питань соціального захисту населення протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення його керівником про проведення перевірки фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи або з дня отримання інформації від органів, зазначених у підпунктах 1-4 пункту 4 цього Порядку, проводить таку перевірку із складенням акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї.

За відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення або робочої групи робить відповідний запис в акті обстеження матеріально-побутових умов сім`ї і залишає внутрішньо переміщеній особі повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з`явитися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення для проходження фізичної ідентифікації. Представник робочої групи протягом одного робочого дня передає акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї відповідному структурному підрозділу з питань соціального захисту населення (пункт 6 Порядку № 365).

Пунктом 7 Порядку № 365 передбачено, що у разі, коли внутрішньо переміщена особа протягом трьох робочих днів не з`явилася до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, такий підрозділ надсилає їй рекомендованим листом повторне повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з`явитися для проходження фізичної ідентифікації. Одночасно структурний підрозділ з питань соціального захисту населення робить запит до Держприкордонслужби щодо виїзду внутрішньо переміщеної особи за кордон, на тимчасово окуповану територію України або до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Держприкордонслужба протягом п`яти робочих днів безоплатно подає структурному підрозділу з питань соціального захисту населення на його запит інформацію про виїзд внутрішньо переміщеної особи за кордон, на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і місті Севастополі або до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, із зазначенням кількості днів такої відсутності протягом 90 днів, які передують даті подання відповідного запиту (пункт 8 Порядку № 365).

Відповідно до абзацу першого пункту 9 Порядку № 365 за наявності підстав для скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", що підтверджується письмовою інформацією Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Національної поліції, ДМС, Мінфіну, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, громадських об`єднань, волонтерських, благодійних організацій, інших юридичних і фізичних осіб, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам, керівник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення приймає рішення про скасування такої довідки.

Згідно з пунктами 10-12 Порядку № 365 структурний підрозділ з питань соціального захисту населення вносить на розгляд комісії протягом трьох робочих днів з дня надходження інформації, зазначеної у пункті 8 цього Порядку, та відповідно до акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї подання про припинення соціальної виплати. Комісія протягом п`яти календарних днів розглядає подання про припинення соціальних виплат та приймає відповідне рішення. Соціальні виплати припиняються у разі: 1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; 2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї; 3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; 4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 12 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 (505-2014-п) , виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги.

З поданих сторонами доказів суди встановили, що в період з 04 серпня 2016 року по 25 грудня 2016 року ОСОБА_1 тимчасово від`їжджала до населених пунктів, на території яких органи державної влади України тимчасово не здійснюють своїх повноважень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Встановивши дійсні обставини справи на підставі досліджених доказів, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що ОСОБА_1 правомірно набула грошову допомогу в розмірі 4 163,35 грн і вимога позивача ґрунтується на обставинах, з якими Порядок № 365 не пов`язує можливість стягнення виплачених їй сум.

Згідно з отриманою позивачем інформацією 04 серпня 2016 року ОСОБА_1 перетнула кордон України в контрольному пункті пропуску "Гоптівка" (на кордоні з Російською Федерацією), однак позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_1 була відсутня за місцем проживання у місті Запоріжжі у зв`язку з поверненням на постійне проживання до міста Суходільськ Краснодонського району Луганської області чи у зв`язку з виїздом за кордон на постійне місце проживання.

За таких обставин УПСЗН Запорізької міської ради по Хортицькому району не доведено, що ОСОБА_1 була відсутня за місцем проживання понад шістдесят днів у зв`язку з поверненням до покинутого місця постійного проживання на непідконтрольній органам державної влади України території або у зв`язку з виїздом за кордон на постійне місце проживання.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 не зверталася до УПСЗН Запорізької міської ради по Хортицькому району з обґрунтованою заявою про причини відсутності за місцем проживання не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій про відмову в позові.

Тривала відсутність внутрішньо переміщеної особи за місцем проживання без повідомлення причин є підставою для скасування довідки про взяття на облік у разі, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що ця особа повернулася до місця постійного проживання.

Таким чином, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 57- 60, 212 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК (1618-15) України 2004 року), правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів і встановлення на їх підставі нових обставин, що відповідно до статті 400 ЦПК України не відноситься до повноважень касаційного суду під час перегляду справи у касаційному порядку.

З урахуванням того, що інші наведені у касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 303, 304 ЦПК України 2004 року перевірив їх та обґрунтовано спростував, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

Судді:	В. А. Стрільчук

	С. О. Карпенко

	М. Ю. Тітов