Постанова
Іменем України
01 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 127/17026/18
провадження № 61-10738ск19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Штелик С. П.
учасники справи:
позивач - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниці,
відповідачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 лютого 2019 року, ухвалене під головуванням судді Антонюка В. В., та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 квітня 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів Сопруна В. В., Матківської М. В., Стадника І. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В липні 2018 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниці ( далі: КЕВ м. Вінниці ) звернувся в суд з зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що на балансі КЕВ м. Вінниці перебуває будівля - гуртожиток на АДРЕСА_1 . Відповідачу ОСОБА_1, яка з березня 2014 року працювала юрисконсультом в КЕВ м. Вінниці, 04 листопада 2014 року було видано ордер №03 на кімнати №608-609 у гуртожитку на АДРЕСА_1 на склад сім`ї з п`яти осіб: ОСОБА_1, чоловік - ОСОБА_2, дочка - ОСОБА_3, син - ОСОБА_4, та дочка - ОСОБА_5 .
Кімнати були розподілені відповідачу ОСОБА_1, оскільки вона працювала на посаді юрисконсульта управління КЕВ м. Вінниці. Наказом начальника КЕВ м. Вінниці від 29 липня 2016 року №112 ОСОБА_1 звільнено з посади юрисконсульта управління КЕВ м. Вінниці відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України за угодою сторін.
З огляду на те, що відповідач звільнена з роботи в КЕВ м. Вінниці, вона втратила право проживати у кімнаті військового гуртожитку, оскільки відповідно до п. 5.8 Наказу МО України №737 від 30 листопада 2011 року, працівник та члени його сім`ї зобов`язані у двотижневий строк звільнити займане ними жиле приміщення в гуртожитку у разі звільнення з роботи, крім звільнення на пенсію за віком і у разі, якщо працівник пропрацював на підприємстві більше 10 років, та в інших випадків, передбачених законодавством. Позивачем направлялись відповідачам вимоги про виселення, які залишились без задоволення.
Позивач просив виселити відповідачів із кімнат АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. Стягнути з відповідачів сплачений судовий збір.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 лютого 2019 року в задоволені позову відмовлено.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 24 квітня 2019 рокурішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 лютого 2019 року залишено без змін.
Судові рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, мотивовано тим, що відповідно до статтей 109, 125, 132 ЖК УРСР відповідачі не можуть бути виселені без надання їм іншого житлового приміщення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до касаційної інстанції
У травні 2019 року позивач КЕВ м. Вінницізвернувся до суду з касаційною скаргою на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 лютого 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 квітня 2019 року, у якій просить скасувати ці судові рішення, ухваливши нове судове рішення про задоволення позовних вимог, а також вирішити питання по судових витратах.
Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 127/17026/18-ц з Вінницького міського суду Вінницької області.
У червні 2019 року справа № 127/17026/18-ц надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не було застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню у спірних правовідносинах.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 05 березня 2014 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду юрисконсульта без категорії юридичної служби КЕВ м. Вінниці (а.с.6).
04 листопада 2014 року видано ордер №03 на кімнати АДРЕСА_1 на склад сім`ї з п`яти осіб: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (а.с.9).
Відповідно до наказу начальника КЕВ м. Вінниці від 29 липня 2016 року №112 ОСОБА_1 звільнено з посади юрисконсульта управління КЕВ м. Вінниці відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України за угодою сторін (а.с.11).
Згідно довідки № 244 від 22 липня 2014 року будинкоуправління № 1 КЕВ м. Вінниці, відповідач ОСОБА_1 разом з сім`єю проживають в кімнатах АДРЕСА_1 з 1999 року та сплачують комунальні послуги (а.с.91).
Відповідно до висновку Виконавчого комітету Вінницької міської ради №01-00-011-49012 щодо виселення з кімнат гуртожитку на АДРЕСА_1 дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, враховуючи інтереси дітей та захищаючи їх житлові права, керуючись статтями 19, 141, 150, 155 Сімейного кодексу України, статтею 18 Закону України "Про охорону дитинства", орган опіки та піклування Вінницької міської ради вважав недоцільним виселення дітей з зазначених кімнат гуртожитку ( а.с. 135).
Згідно витягу із трудової книжки відповідач ОСОБА_2 з 22 жовтня 1990 року до 23 травня 2002 року перебував на військовій службі на різних посадах у Збройних Силах України. Відтак, його вислуга років/стаж роботи в Збройних Силах України складає більше 10 років (а.с. 93-98).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 118 ЖК Української РСР службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.
Пунктом 11 розділу І Положення про гуртожитки (в редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) передбачено, що виселення з гуртожитків здійснюється відповідно до статті 132 ЖК УРСР.
Таким чином, до спірних правовідносин щодо виселення з гуртожитку підлягає застосуванню стаття 132 ЖК УРСР. За правилами цієї норми права сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв`язку з роботою чи навчанням. Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв`язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.
Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя та до свого житла. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Інструкцією про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженою наказом Міністерства оборони України 30 листопада 2011 № 737, визначається організація обліку військовослужбовців Збройних Сил України (далі - ЗС України) та осіб, звільнених у запас або відставку, що залишилися на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у ЗС України (далі - особи, звільнені з військової служби) (далі - облік);забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців ЗС України (крім військовослужбовців строкової військової служби, призваних на військову службу у зв`язку з мобілізацією, і резервістів), а також осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, включаючи членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли, пропали безвісти під час проходження військової служби, які перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов (далі - члени сімей військовослужбовців); порядок надання жилої площі в гуртожитках.
Пунктом 5.10 вказаної інструкції, передбачено, що особа, яка звільнена з військової служби і має вислугу менше ніж 10 років у календарному обчисленні, підлягає виселенню з гуртожитку з усіма членами сім`ї, які з нею проживають, крім випадків, передбачених чинним законодавством.
У разі якщо особа, звільнена з військової служби, не перебуває на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов у ЗС України, вона підлягає виселенню з гуртожитку з усіма членами сім`ї, які з нею проживають, крім випадків, передбачених чинним законодавством, незалежно від кількості вислуги років у календарному обчисленні.
Працівник, який звільнений з роботи і має стаж роботи менше, ніж 10 років, підлягає виселенню з гуртожитку з усіма членами сім`ї, які з ним проживають, крім випадків, передбачених чинним законодавством.
Доводи касаційної інстанції стосовно того, що судами не було застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню у спірних правовідносинах, не заслуговують на увагу, виходячи з наступних підстав.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, та суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходили з того, що відповідач ОСОБА_2, проживає у даному гуртожитку з 1999 року, має вислугу років в Збройних Силах України більше 10 років, а тому відповідно до статті 125 ЖК УРСР його не можна виселити з гуртожитку без надання іншого житла.
Також судами приймався до уваги висновок виконавчого комітету Вінницької міської ради від 18 жовтня 2011 року № 01-00-011-49012 про недоцільність виселення дітей з зазначених кімнат, що має на меті захист їх житлових прав.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої та апеляційної інстанції з огляду на такі обставини.
Ордер на спірні кімнати був виданий на ім`я ОСОБА_1, як на працівника юридичного відділу КЕВ м. Вінниці.
Після того, як трудові відносини між КЕВ м. Вінниці та ОСОБА_1 були припинені, позивач звернувся до суду з позовом про виселення ОСОБА_1 та членів її родини.
Окрім ОСОБА_1 самостійної підстави для проживання у вказаних кімнатах набув ОСОБА_2, як особа, яка має 10 років стажу у Збройних Силах України, в тому числі, у Вінницькому квартирно-експлуатаційному відділі (а.с.66-70).
Судами встановлено, що іншого житла відповідачі не мають.
Відповідачі проживають в кімнатах АДРЕСА_1 з 1999 року та сплачують комунальні послуги.
ОСОБА_2 перебуває на квартирному обліку при виконкомі міської ради № 405 загальної черги (а.с.90).
Отже, відповідачі вселились у зазначені вище кімнати гуртожитку на підставі ордеру, постійно проживають і зареєстровані там, тому вони мають достатні та триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання, а зазначена квартира є їхнім "житлом" у розумінні статті 8 Конвенції.
Таким чином, суди вірно встановили, що на підставі статті 125 ЖК УРСР ОСОБА_2, неповнолітні діти ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, та ОСОБА_1 не підлягають виселенню без надання їм іншого житла.
Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 лютого 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: А. А. Калараш
А. О. Лесько
С. П. Штелик