Постанова

Іменем України

01 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 641/5558/16-ц

провадження № 61-20727св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчук М. М.

учасники справи:

позивачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідач - ОСОБА_3,

третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2017 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Карімової Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року позивачі звернулись з позовом до ОСОБА_3, третя особа Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 та виселення.

Позов мотивовано тим, що позивачам на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 . В квартирі також зареєстрована та проживає ОСОБА_3, яка вселилася до квартири як дружина ОСОБА_1 . Шлюб було розірвано, а тому вона не є членом їх родини. ОСОБА_3 перешкоджає їм користуватися своєю власністю.

Посилаючись на положення статей 386, 391 ЦК України просили визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 та виселити її з вказаної квартири.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 травня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Визнано ОСОБА_3 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Виселено ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 .

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач створює перешкоди позивачам у користуванні квартирою, яка їм належить на праві власності.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 травня 2017 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.

Задовольняючи апеляційну скаргу ОСОБА_3 суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції не встановив передбачених законом підстав для визнання відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням та її виселення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2017 року позивачі через засоби поштового зв`язку подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2017 року і залишити в силі рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 10 травня 2017 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 не давав згоди на реєстрацію ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1, тобто не давав згоди на її вселення і користування вказаною квартирою.

Вважають, що вони надали суду всі належні докази щодо неможливості спільного проживання та порушення прав власності, однак суд апеляційної інстанції не дав оцінки вищевказаним доказам.

Позиція інших учасників справи

Відзив відповідачем на касаційну скаргу не надано.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Комінтернівського районного суду м. Харкова.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.

03 червня 2019 року матеріали цивільної справи передані доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачі є власниками квартири АДРЕСА_1 .

У вказаній квартирі мешкає та зареєстрована з 07 липня 2010 року відповідач, яка вселилася в спірну квартиру як член сім`ї співвласника - позивача ОСОБА_1 .

Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2016 року був розірваний шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, в якому вони перебували з 17 жовтня 2009 року.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач створює перешкоди позивачам у користуванні квартирою, яка їм належить на праві власності.

Скасовуючи рішення першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції не встановив передбачених законом підстав для визнання відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням та її виселення.

Однак, із висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна з огляду на таке.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша стаття 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) )).

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналіз положень глави 32 ЦК України (435-15) свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов`язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.

Відповідач вселилась у спірну квартиру в якості члена сім`ї (дружина співвласника квартири - позивача ОСОБА_1 ) і набула право користуванням чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом.

Відповідно до частини другої статті 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Суди встановили, що позивачі є власниками спірної квартири.

Відповідач спільним побутом із позивачами не пов`язана, тому її право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі частини другої статті 406 ЦК України.

Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у складі колегії суддів Другої цивільної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 січня 2019 року в справі № 243/7004/17-ц (провадження № 61-25371св18).

Ураховуючи вищенаведене, колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає вимогам закону, суд касаційної інстанції скасовує рішення апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2017 року і залишає в силі рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 травня 2017 року відповідно до статті 413 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 413, 416, 417 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 травня 2017 року

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2017 року скасувати.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 травня 2017 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук