розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту, визнання права власності в порядку спадкування за законом, виділ частки в натурі, припинення права на частку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла

ОСОБА_3, матір ОСОБА_4, з яким позивач з 03 серпня 1996 року перебувала у зареєстрованому шлюбі. У свідоцтві про народження

ОСОБА_4 була допущена розбіжність при реєстрації його народження

у написанні прізвища останнього та його матері ОСОБА_3

ОСОБА_3 на праві власності належало 2/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1 . На підставі договору дарування

від 05 листопада 2004 року іншим власником 63/100 частин домоволодіння

АДРЕСА_1 є ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належну їй частину домоволодіння АДРЕСА_1, спадкоємцем якої був чоловік позивача - ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. Після його смерті спадкоємцем першої черги є позивач, яка, звернувшись до нотаріальної контори для оформлення спадщини після смерті чоловіка, отримала відмову нотаріуса

у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 не оформив своїх спадкових прав на майно після смерті матері ОСОБА_3, частка домоволодіння не перереєстрована та неможливо встановити склад спадкового майна.

Позивач посилалася на те, що неодноразово здійснювався розрахунок часток спірного домоволодіння, в яких зазначався розмір часток сторін, але на цей час відповідач не вживає заходів щодо належного оформлення своїх прав на самочинно збудоване нею майно, що унеможливлює затвердження нових часток у спільній частковій власності.

Посилаючись на викладене, уточнивши свої вимоги, позивач просила суд встановити факт родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, встановивши, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, який помер

ІНФОРМАЦІЯ_2, є сином ОСОБА_3, яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, який прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на 2/3 частини домоволодіння

АДРЕСА_1 із спорудами та надвірними будівлями, а саме: у житловому будинку (А-1,2), квартира АДРЕСА_2 прим. 1-4.1-5,1-6, площею 24,9 кв.м; у прибудові (літ А 1-1,2), прим. 1-2,1-3,1-7, площею 11,3 кв.м; веранда (літ. а2-1) площею 2,7 кв.м; ґанок (літера а.3) - загальною площею 0,3 кв.м; сарай (літера Б) - загальною площею 16,5 кв.м; погріб з шийкою (літера В) - загальною площею 17,5 кв.м; сарай-землянка (літ. Е) - загальною площею 5,6 кв.м; вбиральня (літера Д) - загальною площею забудови 1,0 кв.м; літній душ (літера Ж) - загальною площею забудови 2,4 кв.м; сарай (літера 3) - загальною площею забудови 1,4 кв.м; навіс (літера К) - загальною площею забудови 7,0 кв.м; всього - 90,3 кв.м.

У порядку розподілу спільного часткового майна виділити в натурі належні ОСОБА_1 59/100 частин домоволодіння

АДРЕСА_1 з подальшою реєстрацією окремої поштової адреси. Споруди

№ 5,10 (огорожа) домоволодіння залишити у загальному користуванні

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 на 63/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня

2018 року, у складі головуючого-судді Шавули В. С., позовні вимоги

ОСОБА_1 задоволено частково.

Встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, який помер

ІНФОРМАЦІЯ_2, був сином ОСОБА_3, яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на 2/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1 із відповідними спорудами та надвірними будівлями.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю факту родинних відносин ОСОБА_4 та ОСОБА_3, наявністю правових підстав для визнання за позивачем права власності на 2/3 частини спірного домоволодіння та відсутності підстав для виділу ОСОБА_1 в натурі 59/100 частин будинку,

а також припинення права власності відповідача на 63/100 частини вказаного будинку.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2018 року

в частині визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, права власності на 2/3 частини спірного домоволодіння скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_2, третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, про визнання права власності в порядку спадкування за законом відмовлено.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що докази у справі підтверджують той факт, що чоловік позивача ОСОБА_4, який помер

ІНФОРМАЦІЯ_2, є сином ОСОБА_3

В частині визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 права власності на 2/3 частини домоволодіння, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що не можуть бути задоволені позовні вимоги в цій частині, оскільки у сумі з частиною будинку ОСОБА_2 (яка набула право власності на підставі договору дарування, укладеного

з ОСОБА_5 у розмірі 63/100) це не становить одиницю.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про виділ їй частки спірного домоволодіння в натурі та припинення права ОСОБА_2 на 63/100 частини цього домоволодіння суди дійшли висновку про передчасність таких вимог та відсутність підстав для припинення права відповідача на його частку, передбачених вимогами статей 358, 364, 365, 367 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, узагальнення її доводів та викладу позиції інших учасників справи

17 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні її позовних вимог про визнання права власності

в порядку спадкування за законом, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням судами норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи відсутня письмова згода ОСОБА_3 на будь-яке поліпшення спільного майна й судом не було досліджено того, чи відносяться поліпшення, зроблені попереднім співвласником ОСОБА_5, до тих, які можна відокремити. Крім того, суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги наявність у сторін в цій справі іншого судового спору щодо порядку користування земельною ділянкою, на якій розташоване спірне домоволодіння.

Судові рішення в частині встановлення юридичного факту, виділ частки в натурі та припинення права на частку сторонами не оскаржуються, а тому судом касаційної інстанції не переглядаються.

Відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу відхилити за безпідставністю.

Інші учасники справи відзивів на касаційну скаргу не подали.

Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 05 квітня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 .

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03 лютого

1987 року ОСОБА_3 належало 2/3 частини домоволодіння

АДРЕСА_1, власником 1/3 частини домоволодіння була ОСОБА_6 .

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня

1988 року проведено розподіл домоволодіння

АДРЕСА_1 на 1/3 та 2/3 частини.

Згідно з актом ідеальних часток від 13 вересня 2004 року, складеного фахівцем КП "ДМБТІ" Дніпропетровської обласної ради, у домоволодінні

АДРЕСА_1 у фактичному користуванні

ОСОБА_5 (яка є спадкоємцем ОСОБА_6 та згодом відчужила частину домоволодіння ОСОБА_2 ), знаходилося 63/100 частини домоволодіння,

а у фактичному користуванні ОСОБА_3 - 37/100 частин.

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної у місті ради № 809

від 28 вересня 2004 року затверджено акт районної технічної комісії "Про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації житлової прибудови А2 із двох житлових кімнат, сіней, коридору, санвузла, кухні, житлових кімнат, які складають 63/100 частин домоволодіння

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13 жовтня 2004 року за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на 63/100 частин спірного домоволодіння.

На підставі договору дарування від 05 листопада 2004 року власником 63/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 стала

ОСОБА_2, що встановлено рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2012 року (том 1 а.с. 34 ? 35).

Згідно з відомостями КП "ДМБТІ" Дніпропетровської обласної ради

від 05 вересня 2013 року (том 1 а.с. 102), станом на 31 грудня 2012 року право власності на нерухоме майно за адресою:

АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 на 63/100 частини домоволодіння та за ОСОБА_3 на 2/3 частини домоволодіння.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

Згідно матеріалів спадкової справи № 423/2006 після смерті ОСОБА_3 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після її смерті звернувся її син - ОСОБА_4, який свідоцтва про право на спадщину не отримав.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 .

Згідно матеріалів спадкової справи № 497/2008 після смерті ОСОБА_4 спадщину після його смерті прийняла дружина - позивач ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частиною п`ятою статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1276 ЦК України передбачено, що, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Відповідно до частин другої та третьої статті 357 ЦК України, якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він вирішується з урахуванням вкладу кожного

з співвласників у придбанні (виготовлення, спорудження) майна.

Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У пункті 1 частини другої статті 16 ЦК України встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання права.

Визнання права на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, зокрема, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Встановлено, чоловік позивача ОСОБА_4 є сином ОСОБА_3, після смерті якої він успадкував 2/3 частини спірного домоволодіння, однак свідоцтво про право на спадщину не отримав та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постановою державного нотаріуса Другої Дніпровської Державної нотаріальної контори Нестеренко І. В. від 11 вересня 2013 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку із тим, що померлий не оформив своїх спадкових справ на майно після смерті матері, а тому частка в праві на домоволодіння не перереєстрована та неможливо встановити склад спадкового майна.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції належним чином такого рішення не обґрунтував, підстав та обставин, які унеможливлюють встановити склад спадкового майната вирішити спір по суті, не навів.

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V.

v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Висновки за наслідком розгляду касаційної скарги

За правилами пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями встановлювати обставини справи та надавати оцінку доказам, то за правилами статті 411 ЦПК України справа підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за закономскасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.