розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_3, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 липня 2016 року у складі судді Нікітіної С. І. та рішення Апеляційного суду Одеської області від 23 лютого 2017 року, у складі суддів: Калараша А. А., Заїкіна А. П.,Погорєлової С. О.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк "Порто-Франко" (далі - ПАТ АБ "Порто-Франко") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 28 грудня 2012 року між ПАТ АБ "Порто-Франко" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 930/2-12, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 49 604,43 грн із сплатою 26 % річних за користування кредитом, строком погашення до 26 квітня 2013 року.

В той же день на забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань щодо погашення кредиту між ПАТ АБ "Порто-Франко" та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 28-12-2012.

Свої зобов`язання ОСОБА_1 належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 28 серпня 2015 року виникла заборгованість у розмірі 37 699,82 грн.

У зв`язку з викладеним позивач просив суд стягнути солідарно

з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на його користь суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 37 699,82 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 липня

2016 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ "Порто-Франко" суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 37 699,82 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на момент звернення банку до суду з цим позовом відповідачі взятих на себе зобов`язань за кредитним договором у строки, встановлені договором, не виконали, доказів про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення такої заборгованості суду не надали.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 23 лютого 2017 року заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 липня 2016 року скасовано і ухвалено нове рішення.

Позов ПАТ АБ "Порто-Франко" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту задоволено частково.

Стягнуто на користь ПАТ АБ "Порто-Франко" солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за договором кредиту від 28 грудня 2008 року

№ 930/2-12 у розмірі 28 128,60 грн, що становить заборгованість за процентами у розмірі 14 064,30 грн та зі сплати пені у розмірі 14 064,30 грн.

В решті позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 та з ОСОБА_2 по 609,00 грн судового збору на користь держави.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2014 року, яким стягнуто з відповідачів на користь банку заборгованість за кредитним договором, остаточно виконано лише 08 вересня 2015 року, тому відповідно до вимог закону та пунктів 1.1, 7.2, 7.3 кредитного договору банк має право на стягнення процентів за користування кредитними коштами та пені до остаточного виконання вказаного судового рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, узагальнення її доводів та викладу позиції інших учасників справи

У березні 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачами 08 вересня 2015 року остаточно була погашена заборгованість за кредитним договором та сплачено

19 715,60 грн, тому розрахунок з банком проведено у повному обсязі

з надлишком сплати грошових коштів у розмірі 639,38 грн.

За змістом касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 судові рішення оскаржуються в частині задоволення позовних вимог

ПАТ АБ "Порто-Франко".

В частині відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ АБ "Порто-Франко" рішення Апеляційного суду Одеської області від 23 лютого 2017 року не оскаржене, тому Верховним Судом не переглядається.

Відзивів на касаційну скаргу до суду не надходило.

04 квітня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в цій справі.

09 листопада 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ справу призначено до судового розгляду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ),

в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Касаційного цивільного суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частинами першої та другої статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 28 грудня 2012 року між ПАТ АБ "Порто-Франко" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 930/2-12, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 49 604,43 грн зі сплатою 26 % річних за користування кредитом, строком погашення до 26 квітня 2013 року.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором рішенням Приморського районного суду м. Одеси

від 08 грудня 2014 року у справі № 2/522/1217/14 на користь ПАТ КБ "Порто-Франко" стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованість за договором кредиту від 28 грудня 2012 року № 930/2-12, у розмірі 38 936,86 грн,

а саме: заборгованість за кредитом у сумі 32 950,97 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 666,91 грн, та штрафних санкцій за виникнення простроченої заборгованості у сумі 5 986,89 грн, нарахованої станом на 25 вересня 2013 року.

Звертаючись з новою позовною заявою у вересні 2015 року, ПАТ КБ "Порто-Франко" посилалось на те, що сума кредитної заборгованості була сплачена відповідачами лише 08 вересня 2015 року. Оскільки тіло кредиту та відсотки вже було повністю стягнуто з відповідачів за вказаним судовим рішенням, просило стягнути з відповідачів лише відсотки, які нараховані з 25 вересня 2013 року до 27 серпня 2015 року у розмірі 14 064,30 грн та заборгованість зі сплати пені за виникнення простроченої заборгованості у розмірі 23 635,52 грн за цей же період.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України (435-15) , якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. У спірних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18 та

від 04 липня 2018 року в справі № 14-154цс18.

Від протилежного висновку Верховного Суду України, зокрема, викладеного

у постанові № 6-1252цс16 від 21 вересня 2016 року, яку застосував апеляційний суд, Велика Палата відступила.

З урахуванням наведеного доводи ПАТ КБ "Порто-Франко" та висновки апеляційного суду про те, що банк мав право нараховувати передбачені договором проценти та пеню до повного погашення заборгованості за кредитом є необґрунтованими.

Враховуючи, що раніше банк скористався своїм правом стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором в розмірі 38 936,86 грн., звернувшись до суду

з відповідною вимогою, раніше стягнута заборгованість нарахована включно до закінчення строку дії кредитного договору (26 квітня 2013 року), позовні вимоги ПАТ КБ "Порто-Франко" про стягнення передбачених договором процентів та пені,що нараховані після закінчення строку кредитного договору, задоволенню не підлягають.

Вимог згідно зі статтею 625 ЦК України позивач не заявляв.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову

у задоволенні позову.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до підпунктів "б", "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Україниу постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Зважаючи на відмову у задоволенні позову, понесені ОСОБА_1 судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 1 515,80 грн та касаційної скарги у розмірі 1 920,00 грн підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Керуючись статями 141, 400, 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Одеської області від 23 лютого 2017 року в частині задоволення позову Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Порто-Франко" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту від 28 грудня 2008 року № 930/2-12 у розмірі 28 128,60 грн, що становить заборгованість за процентами у розмірі 14 064,30 грн та зі сплати пені у розмірі 14 064,30 грн., стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 609,00 грн судового збору на користь держави, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Порто-Франко" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту від 28 грудня 2008 року № 930/2-12 у розмірі 28 128,60 грн, що становить заборгованість за процентами у розмірі 14 064,30 грн та зі сплати пені у розмірі 14 064,30 грн., відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Порто-Франко" на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги в сумі 3 435,80 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.